«ТАНГЕЙЗЕР» Р. ВАГНЕРА У РІЧИЩІ ЕВОЛЮЦІЙНИХ ШЛЯХІВ НІМЕЦЬКОГО МУЗИЧНОГО ТЕАТРУ: МІФОПОЕТИЧНІ ТА ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ АСПЕКТИ
| Jazyk: | ukrajinština |
|---|---|
| Rok vydání: | 2018 |
| Předmět: | |
| Zdroj: | National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald; № 3 (2018) Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв; № 3 (2018) Вестник Национальной академии руководящих кадров культуры и искусств; № 3 (2018) |
| ISSN: | 2226-3209 2409-0506 |
| Popis: | Purpose of the article is to reveal the poetic-intonational uniqueness of R. Wagner's opera «Tannhаuser» in the mainstream of the evolutionary, mythopoetic and genre-style specificity of the German musical theater of the 19th century. The methodology of the work is based on the intonational concept of music in the perspective of intonational-stylistic, etymological analysis, succession from B. Asafiev and his followers, and also on interdisciplinary and historical-culturological approaches. The latter allow us to identify the spiritual and semantic and style peculiarities of the musical theater of R. Wagner and distinguish it from the pan-European cultural area of the mid-19th century. The scientific novelty of the work is to broaden the understanding of the poetics of the musical theater of R. Wagner, in particular, the opera «Tannhаuser», which serves as one of the exemplary samples of the German opera of the period, and at the same time demonstrates a deep connection with the genre-style and mythological poetry of the culture of «the great German century» (Hugo von Hofmannsthal). Conclusions. The intonational-dramatic, spiritual and semantic characteristics of Wagner's «Tannhаuser» demonstrate the stylistic duality that is indicative of the German musical theater of the mid-19th century, based on the intersection of the romantic and Biedermeier traditions. The romantic quality of the «Tannhаuser» is also evident in the obvious parallels between the image of the protagonist (Minnesinger) and the contemporary (for the era of R. Wagner) artist, concerned with the search for the ideal; and in the accentuation of the idea of duality, revealed at the level of opposition between the real and the surreal. With the musical characteristic of the latter (the grotto of Venus), an innovative musical language is associated, based on a wide range of musical expressive means (chromatic, tonal instability, timbre richness, etc.). At the same time, the poetics of Wagner's «Tannhаuser» demonstrate the connection with the spiritual-style qualities of the German Biedermeier, revealed in the associations of the plot of the opera with the parable of the «prodigal son»; in a certain idealization of the characteristics of the real world, based on the typology of pastoral and traditions of church singing; in the spiritual concept of the image of Elizabeth, ascending to the sacred-mystery sources and their genre-typological characteristics. Цель – выявление поэтико-интонационной уникальности оперы Р. Вагнера «Тангейзер» в русле эволюционной, мифопоэтической и жанрово-стилевой специфики немецкого музыкального театра XIX века. Методология работы опирается на интонационную концепцию музыки в ракурсе интонационно-стилистического, этимологического анализа, преемственного от Б. Асафьева и его последователей, а также на междисциплинарный и историко-культурологический подходы. Последние позволяют выявить духовно-смысловую и стилевую специфику музыкального театра Р. Вагнера и выделить его из общеевропейского культурного ареала середины XIX века. Научная новизна работы состоит в расширении представлений про поэтику музыкального театра Р. Вагнера, в частности, оперы «Тангейзер», выступающей одним из показательных образцов немецкой оперы указанного периода и, одновременно, демонстрирующей глубинную связь с жанрово-стилевыми и мифопоэтическими исканиями культуры «великого немецкого столетия» (Гуго фон Гофмансталь). Выводы. Интонационно-драматургические, духовно-смысловые характеристики вагнеровского «Тангейзера» демонстрируют показательную для немецкого музыкального театра середины XIX века стилевую двойственность, базирующуюся на пересечении романтической и бидермайеровской традиции. Романтическое качество «Тангейзера» проявляется и в очевидных параллелях образа главного героя (миннезингера) и современного (для эпохи Р. Вагнера) художника, озабоченного поисками идеала; и в акцентировании идеи двоемирия, выявляемого на уровне противопоставления реального и ирреального. С музыкальной характеристикой последнего (грот Венеры) связан новационный музыкальный язык, опирающийся на широкий спектр музыкально-выразительных средств (хроматика, тональная неустойчивость, тембровое богатство и т. д.). Одновременно, поэтика вагнеровского «Тангейзера» демонстрирует связь с духовно-стилевыми качествами немецкого бидермайера, выявляющимися в ассоциациях сюжета оперы с притчей о «блудном сыне»; в определенной идеализации характеристики реального мира, опирающейся на типологию пасторали и традиции церковного певческого обихода; в духовной концепции образа Елизаветы, восходящего к житийно-мистериальным источникам и их жанрово-типологическим характеристикам. Мета – виявлення поетико-інтонаційної унікальності опери Р. Вагнера «Тангейзер» у річищі еволюційної, міфопоетичної та жанрово-стильової специфіки німецького музичного театру XIX століття. Методологія роботи спирається на інтонаційну концепцію музики в ракурсі інтонаційно-стилістичного, етимологічного аналізу, спадкоємного від Б. Асаф’єва та його послідовників, а також на міждисциплінарний та історико-культурологічний підходи. Останні дозволяють виявити духовно-смислову та стильову специфіку музичного театру Р. Вагнера та виділити його із загальноєвропейського культурного ареалу середини XIX століття. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про поетику музичного театру Р. Вагнера, зокрема опери «Тангейзер», що виступає одним з показових зразків німецької опери вказаного періоду і, водночас, демонструє глибинний зв’язок з жанрово-стильовими і міфопоетичними шуканнями культури «великого німецького століття» (Гуго фон Гофмансталь). Висновки. Інтонаційно-драматургічні, духовно-смислові характеристики вагнерівського «Тангейзера» демонструють показову для німецького музичного театру середини XIX ст. стильову подвійність, що базується на перетині романтичної та бідермайєрівської традиції. Романтична якість «Тангейзера» проявляється і в очевидних паралелях образа головного героя (міннезінгера) і сучасного (для епохи Р. Вагнера) митця, заклопотаного пошуками ідеалу; і в акцентуванні ідеї двомирря, що виявляється на рівні протиставлення реального та ірреального. З музичною характеристикою останнього (грот Венери) пов’язана новаційна музична мова, що спирається на широкий спектр музично-виразних засобів (хроматика, тональна нестійкість, темброве багатство тощо). Водночас поетика вагнерівського «Тангейзера» демонструє зв’язок із духовно-стильовими якостями німецького бідермаєра, що виявляється в асоціаціях сюжету опери з притчею про «блудного сина»; в певній ідеалізації характеристики реального світу, що спирається на типологію пасторалі та традиції церковного співацького вжитку; в духовній концепції образу Єлизавети, що сходить до житійно-містеріальних джерел та їх жанрово-типологічних характеристик. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|