Восточные технологии в производстве котлов позднего бронзового века

Autor: Hoshko, Tatiana
Jazyk: angličtina
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: Skhid; № 2(160) (2019): HISTORICAL SCIENCES; 87-92
Схид; № 2(160) (2019): ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ; 87-92
Схід; № 2(160) (2019): ІСТОРИЧНІ НАУКИ; 87-92
ISSN: 1728-9343
2411-3093
Popis: The cultures of «valykova» ceramics occurred in the Great Eurasian Steppe during late Bronze Age. Its signature is a torus on the areola or the throat of clayey vessel. It is found on the crockery of the different cultures from Northern Balkans and Danube region to Altai. Scientists connect the spreading of this decorative element as well as some forms of metal products with Balkan-Carpathian influence. Such type of metalware as cauldrons are of particular interest, since they always and everywhere characterize the level of metalworking of cultures, workshops and masters. Since cauldrons were usually found outside the complexes, according to which chronology and cultural affiliation could be established. Therefore, until recently, they were not included in studies of metal products of cultures of the «valykova» community. But with the increase in the number of these products (40 copies are already known today), and the appearance of new finds of cauldrons in East Kazakhstan in the dated complexes of the Andronovo cultural community, provided scientists with an opportunity to study intercultural relations in the late Bronze Age. It should be noted that all metalware is a complex object for research. In addition to the morphological similarity of forged cauldrons to the forms of pottery in the cultures of the Late Bronze Age, it is necessary to take into account their production technology. The study of the shape of products, their manufacturing technology and ornamentation allowed us to trace the exchange of new ideas in the manufacture of cauldrons. As a result of detailed studying the individual technological methods used by the masters, it is possible to outline the direction of innovation and identify two impulses from east to west. The first is earlier. It began with the production of small cauldrons among the Sintashta and Petrovskaya (Early-Andronovo) cultures of East Kazakhstan, that is, before the addition of the cultures of «valykova» ceramics. It is characterized by the technology of connecting the frame to the pallet, called shrink-fitting, bottom insertion, smoothly processed surface and, sometimes, the absence of handles. Knowledge of this technology is observed from East Kazakhstan through the Volga region and the Don region, and then to the Right-Bank Ukraine. The second is later. This technology originated in the Volga region and spread to the west - through the Don region to the Right-Bank Ukraine. At this stage, the processing technology of the surface of its frame changes, the pallets are attached with rivets, and cast parts appear.
Історія дослідження казанів розпочалася ще в кінці ХІХ століття. Майже одразу ця тема виділилася в окремий напрямок в археології через те, що їх найчастіше знаходять поза комплексами, за якими можна було б встановити хронологію і, відповідно, культурну приналежність. Але зі збільшенням кількості цих виробів (на сьогодні їх відомо вже 40 примірників), і особливо з появою нових знахідок у Східному Казахстані найбільш ранніх казанів в датованих комплексах андронівської культурної спільності, дозволили залучити казани, відомі на величезному просторі Великого Степу, від Східного Казахстану до Молдови, до вивчення міжкультурних зв'язків пізнього бронзового віку. Взагалі металевий посуд це складний об'єкт, що вимагає спеціального технологічного дослідження. Тому крім морфологічної схожості кованих казанів із деякими формами керамічного посуду культур доби пізньої бронзи, необхідно враховувати й технологію їхнього виробництва. Для пропонованої статті вибрані лише окремі казани, бо дослідження форми й технології їхнього виготовлення дозволяє простежити обмін новими ідеями між майстрами культур валикової кераміки. В результаті детального вивчення окремих технологічних прийомів, які застосовували майстри, можна намітити напрямок руху інновацій у формуванні казанів та виділити два імпульси, які йшли зі сходу на захід. Перший - більш ранній. Початок йому поклало виробництво невеликих казанків в середовищі синташтинскої та петровської (ранньоандронівскої) культурах Східного Казахстану, тобто, ще до складання спільності культур валикової кераміки. Для них характерна специфічна технологія з'єднання корпусу казана із піддоном без заклепок, гладко оброблена поверхня корпусу та, часом відсутність ручок. Пізніше, ця технологія фіксується вже в Надволжжі й Донщині. Далі, просуваючись в західному напрямку, вона з'являється на Дніпровському Лівобережжі, а потім і на Правобережжі. Матеріалом для казанів на цьому етапі служила мідь. У міру просування у західному напрямку (в Надволжжі) виникає нова технологія - вставка дна, закріпленого без заклепок. Другий імпульс, більш пізній - із Надволжжя через Донщину на Лівобережну й Правобережну Україну. Казани виготовляються з бронзи. У зв'язку з цим змінюється й технологія формування корпусу, яка відстежується по вертикальних слідах від ковальських знарядь, піддони прикріплюються заклепками. Поступово з'являються відлиті деталі, як-то заклепки, ручки, піддони, а потім і цілі кільця з ручками.
История исследования котлов началась еще в конце ХІХ века. Почти сразу эта тема выделилась в отдельное направление в археологии из-за того, что их чаще всего находят вне комплексов, по которым можно было бы установить хронологию и, соответственно, культурную принадлежность. Но с увеличением количества этих изделий (на сегодня их известно уже 40 экземпляров), а также с появлением в Восточном Казахстане новых находок наиболее ранних котлов в датированных комплексах андроновской культурной общности, позволили включить котлы, известные на огромной территории Великой Степи от Восточного Казахстана до Молдовы, в изучение межкультурных связей позднего бронзового века. Вся металлическая посуда это сложный объект, требующий специального технологического исследования. Поэтому кроме морфологического сходство кованых котлов с некоторыми формами посуды культур эпохи поздней бронзы, необходимо учитывать и технологию их производства. Для данной статьи выбраны отдельные котлы, исследование формы которых и технологии их изготовления позволило проследить обмен новыми идеями между мастерами культур валиковой керамики. В результате детального изучения отдельных технологических приемов, которые использовали мастера, можно наметить направление движения инноваций и выделить два импульса, которые шли с востока на запад. Первый - более ранний. Начало ему положило производство небольших котелков в среде синташтинской и петровской (раннеандроновской) культурах Восточного Казахстана, то есть, еще до сложения общности культур валиковой керамики. Для них характерна специфическая технология соединения корпуса котла с поддоном без заклепок, гладко обработанная поверхность корпуса и, иногда отсутствие ручек. Позднее, эта технология фиксируется уже в Поволжье и Подонье. Далее, продвигаясь в западном направлении, она появляется на Днепровском Левобережье, а затем и на Правобережье. Материалом для котлов на этом этапе служила медь. По мере продвижения в западном направлении (в Поволжье) добавляется новая технология - вставное дно. Второй импульс, более поздний - из Поволжья на Левобережную и Правобережную Украину. Котлы изготавливаются из бронзы. В связи с этим меняется технология формовки корпуса, которая отслеживается по вертикальным следам от кузнечных орудий, поддоны прикрепляются заклепками. Постепенно появляются отлитые детали, как-то заклепки, ручки, поддоны, а затем и целые кольца с ручками.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: