Право на особистий простір у кримінально-виконавчих установах

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: Issues of Crime Prevention; № 37 (2019); 73-91
Вопросы борьбы с преступностью; № 37 (2019); 73-91
Питання боротьби зі злочинністю; № 37 (2019); 73-91
ISSN: 2079-6242
Popis: The article draws attention to the fact that in accordance with international documents in the detention of prisoners and the provision of places for sleep it is necessary to treat them with respect for human dignity, with the possibility of seclusion in a separate room. Meanwhile, the criminal-executive legislation of Ukraine, the practice of punishment in the form of imprisonment, the spatial structure of correctional colonies do not provide such an opportunity. Since its introduction in 1920, imprisonment only involves collective retention of the convicts first in the barracks, now in the dormitories, that is the material embodiment of the idea of correction of the convicts «in the collective and through the collective.» It is not about any personal space of the convicted person, since placement in dormitories, where the living space is provided in 4 m2, excludes the possibility of solitude neither in the daytime nor at night. Under such conditions, the result of living of prisoners in dormitories due to the large crowding of people in a confined space is a manifestation of anxious-depressive, negative-depressive and negative-hysterical reactions among them. Accommodation in such dormitories causes irreparable harm to the individual, contributing to the development of psychological fatigue, alienation, tension, irritation, anxiety and depression, that leads to neuro-psychological overload, conflicts and breakdowns. Prolonged being of convicts in an aggressive environment of their own without any possibility of seclusion with inevitability leads to psychosomatic changes, that become irreversible after 5–6 years of imprisonment. Thus, the placement of convicts in dormitories acquires signs of cruel, inhuman and degrading treatment. The purpose of the article is to develop proposals aimed at eliminating the shortcomings of imprisonment with serving it in correctional colonies, in order to replace the deprivation of liberty, that involves the residence of prisoners in dormitories, with imprisonment. that provides private space in a separate room for each prisoner. This material allows to submit the following proposals: it is necessary to abandon such a type of punishment as imprisonment introduced in 1920 by the Provisional Instruction of the People’s Commissariat of Justice; instead of imprisonment, there should be punishment in the form of imprisonment only for violent crimes against a person; taking into account the negative impact on the health of a person of a prolonged isolation, the maximum term of imprisonment may not be more than five years; the possibility of imprisonment for minors should be ruled out; there is a need to abandon the «ideal zone» and introduce a new for Ukraine architectural model of a prison where there would be no placement of convicts in dormitories, and each prisoner would be provided with a living room of a hotel type that complies with the European prison rules, with sanitary compliance of the hygienic requirements to the living space and the cubic area at least at the level of the nineteenth century, which was in solitary cells of the royal prisons, that is, an area of at least 10 m2 and, accordingly, a cubature not less than 28 м3.
В этой статье обращается внимание на тот факт, что согласно международным документам при размещении заключенных, предоставлении места для сна, надо относиться к ним с уважением человеческого достоинства с обеспечением возможности уединения в отдельном помещении. Между тем уголовноисполнительное законодательство Украины, практика исполнения наказания в виде лишения свободы, пространственная структура исправительных колоний не предоставляют такую возможность. С момента своего введения в 1920 году лишение свободы предполагает только коллективное содержание осужденных сначала в бараках, теперь в общежитиях, которые являются материальным воплощением идеи исправления осужденных «в коллективе и через коллектив». Ни о каком личном пространстве осужденного речь не идет, поскольку проживание в общежитиях, где жизненное пространство предоставляется в 4 м2, исключает возможность уединения как днем, так и ночью. При таких условиях, результатом проживания осужденных в общежитиях из‑за большой скученности людей в ограниченном пространстве имеет место проявление среди них тревожно-депрессивных, отрицательно-депрессивных и нервно-истерических реакций. Проживание в таких общежитиях причиняет невосполнимый ущерб личности, способствуя развиию психологической усталости, отчуждению, напряжению, раздраженности, тревожности и угнетенности, что приводит к нервно-психическим перегрузкам, конфликтам и срывам. Длительное нахождение осужденных в агрессивной среде себе подобных без возможности уединения с неизбежностью приводит к психосоматическим изменениям, которые через 5–6 лет лишения свободы приобретают необратимый характер. Таким образом, размещение осужденных в общежитиях приобретает признаки жестокого и унижающего достоинство обращения. Целью статьи является разработка предложений, направленных на преодоление недостатков лишения свободы с отбыванием его в исправительных колониях для того, чтобы на смену лишению свободы, предусматривающему проживание осужденных в общежитиях, пришло тюремное заключение, предоставляющее личное пространство в отдельной комнате каждому заключенному. Изложенный материал позволяет дать следующие предложения: необходимо отказаться от введенного еще в 1920 г. Временной инструкцией Наркомъюста такого вида наказания, как лишение свободы; вместо лишения свободы должно быть наказание в виде тюремного заключения лишь за насильственные преступления против личности; с учетом отрицательного влияния на здоровье человека длительной изоляции максимальный срок заключения не может быть более пяти лет; необходимо исключить возможность применения тюремного заключения к несовершеннолетним; возникла необходимость отказаться от «идеальной зоны» и внедрить новую для Украины архитектурную модель тюрьмы, где не будет размещения осужденных в общежитиях, а каждый заключенный будет обеспечен для проживания отдельной комнатой гостиничного типа, что будет соответствовать Европейским тюремным правилам, с соблюдением санитарно-гигиенических требований к жилой площади и кубатуре помещений хотя бы на уровне ХІХ столетия, какой был в одиночных кельях царских тюрем, то есть площадью не менее 10 м2 и соответственно кубатурой не менее 28 м3.
У статті звертається увага на те, що за міжнародними документами при розміщенні ув’язнених, надання місць для сну, необхідно ставитися до них з повагою людської гідності із забезпеченням можливості усамітнення в окремому приміщенні. Між тим кримінально-виконавче законодавство України, практика виконання покарання у виді позбавлення волі, просторова структура виправних колоній не надають такої можливості. З моменту свого запровадження у 1920 році позбавлення волі передбачає лише колективне утримання засуджених спочатку у бараках, тепер у гуртожитках, що є матеріальним втіленням ідеї виправлення засуджених «в колективі і через колектив». Ні про який особистий простір засудженого не йдеться, оскільки розміщення у гуртожитках, де житлова площа надається у 4 м2, виключає можливість усамітнення як удень, так і вночі. За таких умов результатом проживання засуджених у гуртожитках через велику скупченість людей в обмеженому просторі є прояв серед них тривожно-депресивних, негативно-депресивних і негативно-істеричних реакцій. Проживання в таких гуртожитках завдає непоправної шкоди особистості, сприяючи розвитку психологічної втоми, відчудження, напруження, роздратування, тривожності і пригніченості, що призводить до нервово-психічних перевантажень, конфліктів і зривів. Тривале перебування засуджених в агресивному середовищі собі подібних без можливості усамітнення з неминучістю призводить до психосоматичних змін, які через 5–6 років позбавлення волі набувають незворотного характеру. Таким чином, розміщення засуджених у гуртожитках набуває ознак жорстокого, нелюдського і такого, що принижує гідність поводження. Метою статті є розробка пропозицій, спрямованих на усунення недоліків позбавлення волі з відбуванням його у виправних колоніях, для того, щоб на зміну позбавленню волі, що передбачає проживання засуджених у гуртожитках, прийшло тюремне ув’язнення, яке надає особистий простір в окремій кімнаті для кожного ув’язненого. Викладений матеріал дозволяє надати такі пропозиції: необхідно відмовитися від запровадженого ще у 1920 р. Тимчасовою інструкцією Нарком’юсту такого виду покарання, як позбавлення волі; замість позбавлення волі має бути покарання у виді тюремного ув’язнення лише за насильницькі злочини проти особи; з урахуванням негативного впливу на здоров’я особи, тривалої ізоляції максимальний строк ув’язнення не може бути більше п’яти років; необхідно виключити можливість застосування тюремного ув’язнення до неповнолітніх; настала потреба відмовитись від «ідеальної зони» і запровадити нову для України архітектурну модель в’язниці, де не буде розміщення засуджених у гуртожитках, а кожний ув’язнений буде забезпечений для проживання окремою кімнатою готельного типу, що відповідатиме Європейським тюремним правилам, з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог до житлової площі і кубатури приміщеннях хоча б на рівні ХІХ ст., який був в одиночних келіях царських тюрем, тобто площею не менше 10 м2 і відповідно кубатурою не менше 28 м3.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: