ПРОСТОРОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МОВНИХ ЯВИЩ У ДІАХРОНІЇ: ТРАЄКТОРІЯ ЇХ ВИВЧЕННЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ТА СЛОВ’ЯНСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Scientific Bulletin of Uzhhorod National University. Series Philology; Vol. 2 No. 46 (2021): Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія; 10-18
Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія; Том 2 № 46 (2021): Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія; 10-18
ISSN: 2663-6840
DOI: 10.24144/2663-6840.2021.2.(46)
Popis: The relevance of the reconstruction of the language landscape with attention to the spread of linguistic units in the language continuum of past centuries is beyond doubt. Such information allows not only to identify and study the genesis of linguistic phenomena, foreign language influences, interlingual contacts, interdialectal interactions, but also to trace the peculiarities of the interaction of linguistic, social and cultural-historical phenomena in a certain time span. Geographical projection of lexical items from written monuments of a particular period carries much scientific value, allowing a deeper understanding of the semantic structure of words, formed under the influence of linguistic and extralingual factors. Dated and localized written monuments, “witnesses” of the functioning of language in a particular time and space, falling into the field of view of linguists, can reveal important information for the knowledge of linguistic existence. In the article, the author decided to trace the evolution of linguistic ideas (in Ukrainian and Slavic studies in general) to study the spatial behavior of linguistic phenomena in diachrony based on data from written monuments and identify dialectal dominants of ancient localized and anonymous monuments. There is a long tradition of using the method of direct comparison of linguistic features in ancient texts with the corresponding features of modern dialect or group of dialects (works of I. Svientsitskyi, I. Ohiyenko, I. Pankevych, Bevzenko, I. Kernytskyi, O. Horbach, I. Chepiha, V. Nimchuk and others). Crystallization of the idea of historical linguistic mapping, the creation of a diachronic atlas of the Ukrainian language, which would reveal the relationships of different elements of the language system in different periods (Yo. Dzendzelivskyi). The study of linguistic existence by linguistic geography in modern linguistics (P. Hrytsenko, L. Kots-Hryhorchuk, V. Moisiyenko, B. Osovskyi and others). Systematic processing of data from written monuments with the projection of these data on a linguistic map creates conditions for the analysis of structural varieties of linguistic facts and history of linguistic phenomena, to identify places of occurrence of phenomena, understanding the specifics of their development, patterns of functioning, changes in distribution.
Актуальність реконструкції мовного ландшафту з увагою до поширення лінгвальних одиниць у мовному континуумі минулих століть не викликає сумнівів. Такі відомості дають змогу не лише виявляти й досліджувати ґенезу мовних явищ, іншомовні впливи, міжмовні контакти, міждіалектні взаємовпливи, а й загалом простежити особливості взаємодії лінгвістичних, соціальних та культурно-історичних явищ у певному часовому відтинку. Особливу наукову цінність має географічна проєкція лексичних одиниць із писемних пам’яток конкретного періоду, даючи змогу глибше пізнати семантичну структуру слів, що сформувалася під впливом лінгвальних та екстралінгвальних чинників. Датовані й локалізовані в просторі писемні пам’ятки, «свідки» функціювання мови в конкретному часі й просторі, потрапляючи в поле зору лінгвістів, здатні оприявнити важливу для пізнання мовного буття інформацію. У статті авторка постановила собі простежити еволюцію лінгвістичних ідей (в україністиці і загалом у славістиці) щодо вивчення про- сторової поведінки мовних явищ у діахронії на підставі даних із писемних пам’яток та виявлення діалектної домінанти давніх локалізованих і анонімних пам’яток. Простежено тривалу традицію застосовування прийому безпосереднього зіставлення мовних рис давніх текстів із відповідними рисами сучасного говору чи групи говорів (праці І. Свєнціцько- го, І. Огієнка, І. Панькевича, C. Бевзенка, І. Керницького, О. Горбача, І. Чепіги, В. Німчука та ін.), викристалізовування ідеї історичного лінгвокартографування, себто створення діахронійного атласу української мови, який дав би змогу розкрити взаємозв’язки різних елементів мовної системи в різні періоди (Й. Дзендзелівський), вивчення мовного буття засобами лінгвістичної географії в працях сучасних лінгвістів (П. Гриценко, Л. Коць-Григорчук, В. Мойсієнко, Б. Осовський та ін.). Системне опрацювання даних із писемних пам’яток із проєкцією цих даних на лінгвістичну мапу ство- рює умови для аналізу структурних різновидів мовних фактів та історії мовних явищ, для виявлення місць виникнення явищ, осягнення специфіки їх розвитку, закономірностей функціювання, змін території поширення.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: