КАТЕГОРИЯ «ЭЛЕКТОРАЛЬНАЯ КУЛЬТУРА»

Jazyk: angličtina
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: "Вісник НЮУ імені Ярослава Мудрого". Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія; Том 2, № 41 (2019); 52-69
“The Bulletin of Yaroslav Mudryi NLU”. Series: Philosophy, philosophy of law, political science, sociology; Том 2, № 41 (2019); 52-69
«Вестник НЮУ имени Ярослава Мудрого». Серия: философия, философия права, политология, социология; Том 2, № 41 (2019); 52-69
ISSN: 2075-7190
2663-5704
Popis: The article reveals the content of the category «electoral culture» and the subordination between this concept and the category «political culture». The authors describe the discrepancies between «electoral culture»: «culture of political elections», «culture of voters», «culture of electoral process». Electoral culture is an important part ofpolitical culture that separates it with the passing of time, when political elections as a procedure gain the necessary weight. It is noted that during the conduct of election campaigns the meaning field ofpolitical culture is narrowed to its effective fragment - electoral culture. The article reveals the influence of electoral culture on the national political process. Authors define electoral culture as a set of typical, relatively consistent knowledge, representations, guides, beliefs, values, symbols, orientations, skills and patterns of behavior manifested in the electoral process and transmittedfrom generation to generation of a particular nation, having significant transformational potential and appearing in the activities of electoral subjects and in the functioning of democratic institutions.
Постановка проблеми. Напередодні початку чергового виборчого циклу в Укра­їні об’єктивно здійснюється актуалізація всього комплексу проблем, пов’язанихз політичними виборами. Серед іншого висувається проблема електоральної куль­тури, яка має гострий характер у перехідних суспільствах, де форми реальної по­літичної участі є надзвичайно обмеженими та нерозвиненими. Українське суспіль­ство перебуває на етапі трансформації політичного режиму, в якому виборча конкуренція відіграє ключову роль, що є певною фіксацією змін у політичній практи­ці. Саме зміни в електоральній культурі перехідного суспільства дозволяють з’ясувати, наскільки вона просунулася на шляху реальної, а не декларованої, демо­кратизації.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом спостерігається значне підвищення інтересу вчених до вивчення виборчої культури. Більше того, ця категорія досліджується в контексті стратегічного (В. Бокоч, Д. Гаврилюк, А. Суш­ко), а в тактичному (В. Антемюк, В. Бунь, В. Корнієнко, Т. Максімішина). Це не є прямим свідченням продовження процесу демократизації в Україні, оскільки ак­туалізація окремих наукових понять зазвичай обумовлена потребами розвитку конкретного суспільства.Мета статті - розкрити основний зміст категорії «електоральна культура» і дати йому визначення.Виклад основних положень. У статті розкривається зміст категорії «елек­торальна культура», субординацію між цим поняттям і категорією «політична культура». Автори передають розбіжності між такими поняттями, як «електо­ральна культура»: «культура політичних виборів», «культура виборців», «культура виборчого процесу». Електоральна культура є важливою частиною політичної культури, яка час від часу відтіняє її, коли політичні вибори, як процедура, набувають необхідної ваги. Відзначається, що під час проведення виборчих кампаній відбува­ється звуження сенсу політичної культури до її ефективного фрагмента - електо­ральної культури. Виявлено вплив електоральної культури на національний політич­ний процес. Ефективний механізм політичної традиції розкриває та актуалізує ті моделі політичної поведінки, які найбільш тісно відповідають поточним потребам існування нації. Політична традиція є ефективним інструментом політичної со­ціалізації та складовою історичної пам’яті народів. Традиційно, як правило, пере­даються символічні атрибути політики (прапор, герб, гімн) і навіть певні складові масових політичних настроїв. (Наприклад, в Англії переважають консервативні традиції, у Франції - революційні, в Росії - авторитарні). Політичні практики, що формуються в тому чи іншому політичному режимі, визначають специфіку полі­тичного вибору громадян. Домінантні засоби реалізації політики визначають ха­рактер політичного процесу прийняття рішень населенням, результатом якого є відмова від усіх інших варіантів і перевага лише одного із запропонованих рішень.Ефект цього двоступеневого механізму особливо чітко проявляється у виборчо­му виборі громадян у трансформаційних суспільствах, де якість політичного про­дукту та навички його правильного вибору є недостатніми. Неусталеність нових політичних практик і фрагментація старих практик у перехідному, гібридному режимі призводять до виникнення типової ситуації, коли виборці не мають одно­значно більш привабливого варіанту вибору і змушені голосувати за «менш зле». За режиму консолідованої демократії ця ситуація є набагато менш імовірною, оскіль­ки пропозиція на виборчому ринку є більш різноманітною і більш якісною, тому голо­сування здійснюється за «краще». Значення електоральної культури значно збіль­шується в політичних режимах, які характеризуються певним рівнем демократії, тобто там, де вибори не є формальною, а реальною процедурою, заснованою на конкуренції. Зміна влади на всіх рівнях відбувається тут через спеціально організо­вані механізми масового висловлення волі, яка базується головним чином на електо­ральній культурі. Одним з вирішальних факторів електоральної культури є виборча система, яка визначена в національному виборчому законодавстві, оскільки саме виборча система створює правила гри у виборчому процесі. Автори визначають електоральну культуру як сукупність типових виборчих процесів, відносно стійкі знання, уявлення, переконання, цінності, символи, орієнтації, навички, моделі пове­дінки, які проявляються у виборчому процесі та передаються з покоління в поколін­ня конкретної нації, але мають значний трансформаційний потенціал і проявляють­ся у діяльності суб’єктів виборчого процесу та функціонуванні органів державної влади.Робиться висновок, що електоральна культура виступає концентрованим ви­разом політичної культури та має вирішальний вплив на політичний процес транс­формаційного (постсоціалістичного) суспільства. Перспективи подальших дослі­джень пов’язані з вивченням електоральної культури різних суспільств у динаміці їх розвитку.
В статье раскрываются содержательные пласты категории «электоральная культура», субординация между этим понятием и категорией «политическая куль­тура». Авторы передают разногласия между такими понятиями как «электораль­ная культура»: «культура политических выборов», «культура избирателей», «куль­тура избирательного процесса». Электоральная культура является важной частью политической культуры, выделяется из нее с течением времени, когда политические выборы, как процедура, приобретают необходимого веса. Отмечается, что во вре­мя проведения избирательных кампаний актуализируется сужение смыслового поля политической культуры к ее действенному фрагменту-электоральной культуры. Раскрывается влияние электоральной культуры на национальный политический процесс. Авторы определяют электоральную культуру как совокупность типичных, относительно устойчивых знаний, представлений, установок, убеждений, ценно­стей, символов, ориентаций, навыков, образцов поведения, которые проявляются в избирательном процессе и транслируются от поколения в поколение определенной нации, но имеют существенный трансформационный потенциал и проступают в деятельности субъектов электорального процесса и в функционировании демо­кратических институтов.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: