Лікування остеопорозу в пацієнтів із травмою хребта та спинного мозку
Autor: | Povoroznyuk, V.V., Bystrytska, M.A., Balatska, N.I. |
---|---|
Jazyk: | ukrajinština |
Rok vydání: | 2018 |
Předmět: |
травма хребта та спинного мозку
остеопороз двофотонна рентгенівська абсорбціометрія кальцій вітамін D ібандронова кислота травма позвоночника и спинного мозга двухфотонная рентгеновская абсорбциометрия кальций витамин D ибандроновая кислота spinal cord injury osteoporosis dual energy X-ray absorptiometry calcium vitamin D ibandronic acid |
Zdroj: | PAIN. JOINTS. SPINE; Том 7, № 4 (2017); 161-166 Боль. Суставы. Позвоночник-Bolʹ, sustavy, pozvonočnik; Том 7, № 4 (2017); 161-166 Біль. Суглоби. Хребет-Bolʹ, sustavy, pozvonočnik; Том 7, № 4 (2017); 161-166 |
ISSN: | 2224-1507 2307-1133 |
Popis: | Background. Osteoporosis is a well-known complication of spinal cord injury (SCI). Significance of this problem grows proportionally to the social adaptation of para- and tetraplegic patients. The purpose of the study was to evaluate the effectiveness of the combined treatment for SCI-induced osteoporosis. Materials and methods. Twenty-nine male patients with SCI (AIS A, B) with a duration of post-traumatic period at least 12 months were examined, 17 of whom received comprehensive treatment with calcium, vitamin D and ibandronic acid (group I), and 12 patients, who did not received the prescribed treatment for various reasons (group II). The bone mineral density (BMD) was determined at the total body, lumbar spine and total hip twice (before treatment and 12 months later) by X-ray absorptiometry (X-ray densitometry), which was performed on Prodigy (GE, 2005). Results. It was shown a significant reduction in BMD at the level of total body — by 3.7 % (1.111 ± 0.023 versus 1.005 ± 0.031 g/cm2, respectively; p < 0.05), total hip — by 11.6 % (0.852 ± 0.018 versus 0.756 ± 0.023 g/cm2, respectively; p < 0.05) and lower extremities — by 10.2 % (1.193 ± 0.019 versus 1.061 ± 0.027 g/cm2, respectively; p < 0.05) in patients of group II, who did not receive treatment. BMD in regions of the skeleton located below the level of trauma was stabilized, and BMD at the level of the lumbar spine was significantly increased by 5.6 % (1.097 ± 0.022 versus 1.158 ± 0.019 g/cm2, respectively; p < 0.05) in group I as a result of the treatment. Conclusions. The comprehensive therapy in patients with SCI-induced osteoporosis made it possible to reduce the loss of BMD of the lower extremities and the risk of fractures due to low-energy trauma that can improve the rehabilitation possibilities and quality of life in patients with SCI. The proposed method for treating SCI-induced osteoporosis is effective and safe, which allows it to be recommended for use in clinical practice. Актуальность. Остеопороз — известное позднее осложнение травмы позвоночника и спинного мозга (ТПСМ). Актуальность проблемы нарастает пропорционально социальной адаптации пациентов с пара- и тетраплегией. Цель исследования: изучение эффективности комбинированной схемы лечения остеопороза, индуцированного ТПСМ. Материалы и методы. Было обследовано 29 пациентов мужского пола с ТПСМ (A, В по AIS) с продолжительностью посттравматического периода не менее 12 месяцев, из них 17 пациентов, получавших комплексное лечение с применением препаратов кальция, витамина D и ибандроновой кислоты, составили группу I, а 12 пациентов, которые по разным причинам не получали назначенное лечение, составили группу II. Минеральную плотность костной ткани (МПКТ) определяли на уровне всего скелета, поясничного отдела позвоночника и проксимального отдела бедренной кости дважды (до начала лечения и через 12 месяцев) методом двухфотонной рентгеновской абсорбциометрии (рентгеновской денситометрии), которую выполняли на аппарате Prodіgy (GE, 2005). Результаты. У пациентов группы І, не получавших лечения, за 12 месяцев зарегистрировано достоверное снижение МПКТ на уровне всего скелета на 3,7 % (1,111 ± 0,023 г/см2 и 1,005 ± 0,031 г/см2 соответственно, p < 0,05), проксимального отдела бедренной кости — на 11,6 % (0,852 ± 0,018 г/см2 и 0,756 ± 0,023 г/см2 соответственно, p < 0,05) и нижних конечностей при проведении обследования всего скелета — на 10,2 % (1,193 ± 0,019 г/см2 и 1,061 ± 0,027 г/см2 соответственно, p < 0,05). В результате проведенного лечения в пациентов группы I зарегистрированы стабилизация МПКТ в регионах скелета, расположенных ниже уровня травмы, и достоверное увеличение МПКТ на уровне поясничного отдела позвоночника на 5,6 % (1,097 ± 0,022 г/см2 и 1,158 ± 0,019 г/см2 соответственно, p < 0,05). Выводы. Применение комплексной терапии у пациентов с остеопорозом, индуцированным ТПСМ, позволило уменьшить потерю МПКТ нижних конечностей и уменьшить риск возникновения переломов вследствие низкоэнергетической травмы, что может улучшить реабилитационные возможности и качество жизни пациентов с ТПСМ. Предложенные методы лечения остеопороза, индуцированного травмой позвоночника и спинного мозга, являются эффективными и безопасными, что позволяет рекомендовать их для использования в клинической практике. Актуальність. Остеопороз — відоме пізнє ускладнення травми хребта та спинного мозку (ТХСМ). Актуальність проблеми наростає пропорційно соціальній адаптації пацієнтів з пара- та тетраплегіями. Мета дослідження: вивчення ефективності комбінованої схеми лікування остеопорозу, індукованого ТХСМ. Матеріали та методи. Було обстежено 29 пацієнтів чоловічої статі з ТХСМ (A, В за AIS) із тривалістю посттравматичного періоду не менше від 12 місяців, із них 17 пацієнтів, які отримували комплексне лікування із застосуванням препаратів кальцію, вітаміну D та ібандронової кислоти, становили групу І, а 12 пацієнтів, які з різних причин не отримували призначене лікування, становили групу ІІ. Мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) визначали на рівні всього скелета, поперекового відділу хребта та проксимального відділу стегнової кістки двічі (до початку лікування та через 12 місяців) методом двофотонної рентгенівської абсорбціометрії (рентгенівської денситометрії), яку виконували на приладі Prodіgy (GE, 2005). Результати. У пацієнтів групи ІІ, які не отримували лікування, за 12 місяців зареєстровано вірогідне зниження МЩКТ на рівні всього скелета на 3,7 % (1,111 ± 0,023 г/см2 та 1,005 ± 0,031 г/см2 відповідно, p < 0,05), проксимального відділу стегнових кісток — на 11,6 % (0,852 ± 0,018 г/см2 та 0,756 ± 0,023 г/см2 відповідно, p < 0,05) та нижніх кінцівок при проведенні обстеження всього скелета — на 10,2 % (1,193 ± 0,019 г/см2 та 1,061 ± 0,027 г/см2 відповідно, p < 0,05). У результаті проведеного лікування в пацієнтів у групі І зареєстрована стабілізація МЩКТ у регіонах скелета, розташованих нижче від рівня травми, та вірогідне збільшення МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта на 5,6 % (1,097 ± 0,022 г/см2 та 1,158 ± 0,019 г/см2 відповідно, p < 0,05). Висновки. Застосування комплексної терапії в пацієнтів з остеопорозом, індукованим ТХСМ, дозволило зменшити втрату МЩКТ нижніх кінцівок та ризик виникнення переломів унаслідок низькоенергетичної травми, що може покращити реабілітаційні можливості та якість життя пацієнтів із ТХСМ. Запропонований метод лікування остеопорозу, індукованого травмою хребта та спинного мозку, є ефективним та безпечним, що дозволяє рекомендувати його для використання в клінічній практиці. |
Databáze: | OpenAIRE |
Externí odkaz: |