The concept of postural pattern formation in patients with posttraumatic diaphyseal deformities of the long bones of lower extremities
Autor: | Romanenko, Kostiantyn, Karpinska, Olena, Prozorovskiy, Dmytro, Doluda, Yaroslav |
---|---|
Jazyk: | ukrajinština |
Rok vydání: | 2021 |
Předmět: | |
Zdroj: | Ортопедия, травматология и протезирование; № 3 (2021); 10-17 ORTHOPAEDICS, TRAUMATOLOGY and PROSTHETICS; No. 3 (2021); 10-17 |
ISSN: | 0030-5987 2518-1882 |
Popis: | Objective. To invent the concept of new postural pattern formation in the consequence of severe injury of lower extremities associated with the development of «syndrome of posttraumatic diaphyseal deformities of lower extremities». Methods. The classic model of the development of transformation «health–disease», that was initially worked out in 1960th years, has been used to build up a concept of the returning of patient from trauma to relative health. The idea of this approach was to make analogy of regulatory process under the conditions of disease with emergency control insophisticated technical systems of automatic control. The results of instrumental investigation of patients and mathematic modelling was used. Results. In the case of the development of «syndrome of posttraumatic diaphyseal deformities of lower extremities» in addition to decreased muscular strength, joints stiffness and limb lengthening the complex of following complications occurs: anatomical disarrangements in adjusted joints and muscular imbalance. If the deformity development is accompanied by the saved weightbearing function of the limb a compensatory mechanism in length of time and in a process of walking capacity restitution creates new «body scheme» and stereotypes of walking and standing. Inherent program of movement substitutes with acquired one. If the deformity occurs just on one lower extremity the anatomical disarrangements of the whole skeletal system take place: the tiltof pelvis and spine, hip abduction/adduction contracture, varus/valgus deformity in knee joint, the disturbance of weightbearing capacity of feet with different derangements in ankle and subtalar joints (including varus/valgus deformities). The severity of these secondary changes depends upon the value of deformity, general and psychological status of patient. Outcomes. Invented concept of new postural pattern formation in consequence of severe injuryof lower extremities associated with the development of «syndrome of posttraumatic diaphyseal deformities of lower extremities» allows to assess and understand a locomotor behavior of patient and take it into consideration in treatment planning. Мета. Створення концепції формування нового постурального патерну внаслідок перенесеної важкої травми нижніх кінцівок із розвитком синдрому діафізарних післятравматичних деформацій довгих кісток нижніх кінцівок. Методи. Для побудови концепції повернення хворого від травми до відносного здоров’я розглянуто модель класичного розвитку «здоров’я – хвороба», розроблену в 1960-х роках. Ідея підходу полягала в проведенні аналогій між процесом регулювання за умов хвороби й аварійним регулюванням у складних технічних системах автоматичного управління. Використано результати інструментальних обстежень пацієнтів і математичного моделювання. Результати. У разі розвитку синдрому діафізарних післятравматичних деформацій довгих кісток нижніх кінцівок, крім зменшення сили м’язів, розвитку контрактур і вкорочення кінцівки, формується низка ускладнень: одночасно з деформацією кістки виникає порушення анатомічних співвідношень у суглобах і стійкийм’язовий дисбаланс. Якщо за наявності деформації зберігається опороспроможність кінцівки, через деякий час у процесі відновлення можливості ходити компенсаторні механізми створюють нову «схему тіла», стереотип стояння та ходьби. Уроджена програма руху змінюється нанабуту. За деформації однієї кінцівки порушуються анатомічні співвідношення у всьому скелеті: формується нахил таза і хребта, у кульшових суглобах виникають привідновідвідні зміни, а з часом контрактури, у колінних — варус/вальгусні деформації, змінюється опороспроможністьстоп із формуванням також варус/вальгусних деформацій у надп’ятково-гомілкових і піднадп’яткових суглобах. Важкість змін залежить від величини деформації, загального та психологічного стану пацієнта, його настрою. Висновки. Створена концепція формування нового постурального патерну внаслідок перенесеної важкої травми нижніх кінцівок із розвитком синдрому діафізарних післятравматичних деформацій довгих кісток нижніх кінцівок дає змогу зрозуміти рухову поведінку пацієнта й враховувати її під час визначення тактики лікування. |
Databáze: | OpenAIRE |
Externí odkaz: |