Ефективність застосування різних варіантів дренажу черевної порожнини при створенні моделі хронічного перитоніту та визначення показників тотального фіброзу очеревини

Autor: Kebkalo, A. B., Reiti, A. O., Hrianyla, V. V., Kondratiuk, M. O.
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: Pathologia; № 2 (2019)
Патология; № 2 (2019)
Патологія; № 2 (2019)
ISSN: 2306-8027
2310-1237
Popis: For the early diagnosis and prognosis of chronic peritonitis, today there is an urgent need to create an optimal model of chronic peritonitis, to determine the indicators and rates of progression of peritoneal fibrosis.The aim is to evaluate the effectiveness of using different options for drainage of the abdominal cavity when creating a model of chronic peritonitis and determining the indicators of the formation of total peritoneal fibrosis in the dynamics of peritonitis.Materials and methods. In the experiment on 60 rats aged 90 days, weighing 220–250 g, chronic peritonitis was simulated by intraperitoneal injection of living cultures of E. coli bacteria and 10 % of fecal suspension (0.5 ml per 100 g of animal weight) through the drainage, as well different options for setting abdominal drainage for peritoneal lavage with an antiseptic were used. In group 1 in 20 rats, drainage was inserted under visual control through a laboratory wound and fixed to the parietal peritoneum on the right flank; in group 2 in 20 rats, the drainage was inserted under visual control through the laboratory wound and fixed to the parietal peritoneum on the right flank; in group 3 in 20 rats, blind insertion of abdominal drainage by trocar was performed. After 12 and 24 hours, the abdominal cavity was flushed three times with 0.9 % NaCl solution and 50 % betadine solution. All rats were injected with 5 ml of mesogel to prevent the formation of adhesions and ensure the functioning of drains, and on the 2nd day 10 % fecal suspension was administered (0.5 ml per 100 g of animal weight). After 12, 24 hours, 5 and 12 days of the experiment, the peritoneal inflammatory process was monitored taking into account blood leukocytosis. To evaluate the effectiveness of various abdominal drainage options, on the 5th, 7th, 14th, 30th, and 60th days, the cytological profile of the washes from the peritoneum of rats, the lethality of animals, the number of festering wounds and the drainage migration were determined.Results. It has been established that a model of chronic peritonitis with the support of chronic inflammation and the development of peritoneal fibrosis was created only by inserting abdominal drainage under visual control through counteraperture on the back of the surface with its fixation along the right flank to the parietal peritoneum. In these animals, stable long-term leukocytosis was achieved in the range of 10.2–13.3 × 109/l, the cytological profile of the peritoneum washes was characterized by a significant increase (P ˂ 0.05) in the number of mitoses in mesotheliocytes against the background of their relatively stable number. On the 60th day of the experiment, the histological examination determined the loss of the integumentary mesothelium, abundant overlap of connective tissue fibers was observed on the thickened basement membrane of the peritoneum; in the washes from the peritoneum, the number of mesotheliocytes inversely correlated with the degree of fibrosis following the increase in the number of fibrocytes in 1 mm3 (r = -0.98, P < 0.05).Conclusions. In late stages of experimental chronic peritonitis with the insertion of drainage of the abdominal cavity through conteraperture on the dorsal surface and fixation of its right flank to the parietal peritoneum in rats, persistent blood leukocytosis occurs within 10.2 × 109/l, in the washes from the peritoneum there is a decrease in the number of mitoses in mesotheliocytes and an increase in the number of fibrocytes, which allows us to consider these parameters as indicators of the development of diffuse peritoneal fibrosis.
Для ранней диагностики и прогнозирования течения хронического перитонита сегодня остро стоит вопрос создания оптимальной модели хронического перитонита, определение показателей и темпов прогрессирования фиброза брюшины.Цель работы – оценить эффективность применения разных вариантов дренажа брюшной полости при создании модели хронического перитонита и определение показателей формирования тотального фиброза брюшины в динамике перитонита.Материалы и методы. В эксперименте на 60 крысах возрастом 90 дней и массой 220–250 г моделировали хронический перитонит путем внутрибрюшинного введения через дренаж живых культур бактерий E. coli и 10 % каловой суспензии (0,5 мл на 100 г массы животного), также применяли разные варианты постановки дренажа брюшной полости для перитонеального лаважа с антисептиком. В 1 группе у 20 крыс дренаж устанавливали под визуальным контролем через лапаротомную рану и фиксировали к париетальной брюшине по правому фланку; во 2 группе у 20 крыс дренаж устанавливали под визуальным контролем через лапаротомную рану и фиксировали к париетальной брюшине по правому фланку; в 3 группе у 20 крыс проведено слепое введение дренажа брюшной полости троакарным методом. Через 12 и 24 часа брюшная полость трижды промывали 0,9 % раствором NaCl и 50 % раствором бетадина. Всем крысам вводили по 5 мл мезогеля для предупреждения образования спаек и обеспечения функционирования дренажей, а на 2 сутки вводили 10 % каловую суспензию (0,5 мл на 100 г массы животного). Через 12, 24 часа, 5 и 12 суток эксперимента проводили мониторинг воспалительного процесса брюшины с учетом лейкоцитоза крови. Для оценки эффективности разных вариантов дренирования брюшной полости на 5, 7, 14, 30 и 60 сутки определяли цитологический профиль смывов с брюшины крыс, летальность животных, количество нагноенных ран и миграцию дренажей.Результаты. Установлено, что модель хронического перитонита с поддержкой хронического воспаления и развитием фиброза брюшины удалось создать лишь при установке дренажа брюшной полости под визуальным контролем через контрапертуру на спинной поверхности с его фиксацией по правому фланку к париетальной брюшине. У этих животных удалось достичь стойкого длительного лейкоцитоза в передах 10,2–13,3 × 109/л, цитологический профиль смывов с брюшины характеризовался достоверным увеличением (р ˂ 0,05) количества митозов в мезотелиоцитах на фоне относительно стабильного их количества. На 60 сутки эксперимента в ходе гистологического исследования определена утрата покровного мезотелия, на утолщенной базальной мембране брюшины отмечены обильные наложения волокон соединительной ткани; в смывах с брюшины количество мезотелиоцитов имело обратную корреляционную связь со степенью фиброза по показателю увеличения количества фиброцитов в 1 мм3 (r = -0,98, р < 0,05).Выводы. На поздних стадиях экспериментального хронического перитонита с установкой дренажа брюшной полости через контрапертуру на спинной поверхности и фиксацией его правого фланка к париетальной брюшине у крыс имеет место стойкий лейкоцитоз крови в пределах 10,2 × 109/л, в смывах с брюшины отмечено уменьшение количества митозов в мезотелиоцитах и увеличение количества фиброцитов, что позволяет считать эти параметры показателями развития диффузного фиброза брюшины.
Для ранньої діагностики та прогнозування перебігу хронічного перитоніту нині гостро постало питання щодо створення оптимальної моделі хронічного перитоніту та визначення показників і темпів прогресування фіброзу очеревини.Мета роботи – оцінити ефективність застосування різних варіантів дренажу черевної порожнини при створенні моделі хронічного перитоніту та визначити показники формування тотального фіброзу очеревини в динаміці перитоніту.Матеріали та методи. В експерименті на 60 щурах віком 90 діб і з масою 220–250 г моделювали хронічний перитоніт шляхом внутрішньоочеревинного введення через дренаж живих культур бактерій E. coli та 10 % калової суспензії (0,5 мл на 100 г маси тварини), а також застосування різних варіантів встановлення дренажів черевної порожнини для перитонеального лаважа з антисептиками. У 1 групі у 20 щурів дренаж встановлювали під візуальним контролем через контрапертуру на спинній поверхні та фіксували до парієтальної очеревини по правому фланку; в 2 групі у 20 щурів дренаж встановлювали під візуальним контролем через лапаротомну рану та фіксували до парієтальної очеревини по правому фланку; у 3 групі у 20 щурів провели сліпе введення дренажу черевної порожнини троакарним методом. Через 12 і 24 години черевну порожнину тричі промивали 0,9 % розчином NaCl та 50 % розчином бетадину. Всім щурам вводили по 5 мл мезогелю для запобігання спайкоутворенню та забезпечення функціонування дренажів. На 2 добу вводили 10 % калову суспензію (0,5 мл на 100 г маси тварини). Через 12 і 24 години, 5 і 12 діб експерименту здійснили моніторинг запального процесу очеревини, враховуючи лейкоцитоз крові. Для оцінювання ефективності різних варіантів дренування черевної порожнини на 5, 7, 14, 30 і 60 добу визначали цитологічний профіль змивів з очеревини щурів, летальність тварин, кількість нагноєних ран і міграцій дренажів.Результати. Встановили, що модель хронічного перитоніту з підтримкою хронічного запалення та розвитком фіброзу очеревини вдалося створити тільки при встановленні дренажу черевної порожнини під візуальним контролем через контрапертуру на спинній поверхні з його фіксацією по правому фланку до парієтальної очеревини. У цих тварин вдалося досягти стійкого тривалого лейкоцитозу в межах 10,2–13,3 × 109/л, цитологічний профіль змивів з очеревини характеризувався вірогідним збільшенням (р < 0,05) кількості фіброцитів від 7 до 60 доби експерименту; з 14 доби виявили істотне зменшення (р < 0,05) кількості мітозів у мезотеліоцитах на тлі відносно стабільної їхньої кількості. На 60 добу експерименту під час гістологічного дослідження визначили втрату покривного мезотелію, на потовщеній базальній мембрані очеревини спостерігали рясні напластування волокон сполучної тканини; у змивах з очеревини кількість мезотеліоцитів мала зворотний кореляційний зв’язок зі ступенем фіброзу за показником зростанням кількості фіброцитів в 1 мм3 (r = -0,98, р < 0,05).Висновки. У пізніх стадіях експериментального хронічного перитоніту з встановленням дренажу черевної порожнини через контрапертуру на спинній поверхні та фіксацією його правого фланку до парієтальної очеревини в щурів спостерігають стійкий лейкоцитоз крові в межах 10,2 × 109/л, у змивах з очеревини відбувається зменшення кількості мітозів у мезотеліоцитах і збільшення кількості фіброцитів, що дає змогу вважати ці параметри показниками розвитку дифузного фіброзу очеревини.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: