МАСКА ЯК ЕЛЕМЕНТ ТЕАТРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ: НАУКОВА РЕФЛЕКСІЯ
Autor: | Medvedeva, Alla |
---|---|
Jazyk: | ukrajinština |
Rok vydání: | 2019 |
Předmět: | |
Zdroj: | National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald; № 2 (2019) Вестник Национальной академии руководящих кадров культуры и искусств; № 2 (2019) Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв; № 2 (2019) |
ISSN: | 2226-3209 2409-0506 |
Popis: | The purpose of the article is to outline the main strategies in the study of the mask in different historical periods of the development of performing arts, taking into account the scientific aspect. The methodology included an appeal to general scientific and special methods, such, in particular, as a method of content analysis of an art history source base; synthesis; analytical and under. Cultural, historical and art history approaches were also used, which made it possible to conduct an objective study, taking into account the historical and scientific aspect of mask development in theatrical culture. Scientific novelty. The study analyzed the weighty baggage of theoretical scientific works, which allows for all the variety of approaches and assessments of the role of a mask in the expressive means of performing arts to highlight the functions, forms, techniques and methods for creating an artistic image by an actor; to identify the artistic features and characteristic genre features of a mask for the performance of its use in modern acting training. Conclusions. The mask is the undoubted dominant of the creation of an artistic image in the work of an actor, which is revealed with the help of the specific possibilities of theatrical performance. The artistic “arsenal” of the mask has been tested by centuries-old practice and reveals its viability in the most modern stage systems. Characteristic is the expansion of interest in theatrical art from the beginning of the twentieth century, and the active search for new means of expression has aroused interest in the mask as a means with ancient traditions. A wide range of issues, an insufficient number of scientific works, the prevalence of nonfiction creates an objective need to develop various issues of performing arts as the main part of the theatrical art, which requires constant updating and updating both in practical and theoretical aspects, which feeds the interest in the study of the mask. Цель исследования - наметить основные стратегии научного исследовании маски в разные исторические периоды развития сценического искусства. Методология исследования предусматривала обращение к общенаучным и специальным методам, таким, в частности, как метод контент-анализа искусствоведческой источниковой базы; синтеза; аналитический и под. Также использовано культурно-исторический и искусствоведческий подходы, что позволило провести объективное исследование, учитывая исторически-научный аспект развития маски в театральной культуре. Научная новизна. В исследовании проанализирован весомый багаж теоретических научных работ, который позволяет при всем разнообразии подходов и оценок роли маски в выразительных средствах сценического искусства выделить функции, формы, приемы и методы по созданию актером художественного образа; выявить художественные особенности и характерные жанровые признаки маски по производительности ее применения в современном актерском тренинге. Выводы. Маска является несомненным доминантой создания художественного образа в творчестве актера, которая раскрывается с помощью специфических возможностей театрального действа. Апробирован вековой практикой художественный «арсенал» маски обнаруживает свою жизнеспособность в самых современных сценических системах. Характерным является расширение интереса к театрально-сценическому искусству с начала ХХ в., а активный поиск новых выразительных средств вызвал интерес к маске как средству с древними традициями. Широкий круг проблематики, недостаточное количество работ научного характера, преобладание публицистической литературы создает объективную потребность разработки различных вопросов сценического искусства как главной части театрального искусства, которое требует постоянного обновления и актуализации как в практической, так и теоретическом аспекте, что и подпитывает интерес к изучению маски. Мета дослідження – накреслити основні стратегії наукового дослідження маски у різні історичні періоди розвитку сценічного мистецтва. Методологія дослідження передбачала звернення до загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема таких, як метод контент-аналізу мистецтвознавчої джерельної бази; синтезу; аналітичний. Також використано культурно-історичний та мистецтвознавчий підходи, що дало змогу провести об’єктивне дослідження, з огляду на історично-науковий аспект розвитку маски у театральній культурі. Наукова новизна. У дослідженні проаналізовано вагомий багаж теоретичних наукових праць, який дозволяє за всієї різноманітності підходів і оцінок ролі маски у виразних засобах сценічного мистецтва виокремити функції, форми, прийоми та методи щодо створення актором художнього образу; виявити мистецькі особливості та характерні жанрові ознаки маски щодо продуктивності її застосування у сучасному акторському тренінгу. Висновки. Маска є безперечною домінантою створення художнього образу у творчості актора, яка розкривається за допомогою специфічних можливостей театрального дійства. Апробований віковою практикою мистецький «арсенал» маски виявляє свою життєздатність у найсучасніших сценічних системах. Характерним є розширення інтересу до театрально-сценічного мистецтва від початку ХХ ст., а активний пошук нових виразних засобів викликав зацікавленість до маски як засобу із давніми сталими традиціями. Широке коло проблематики, недостатня кількість праць наукового характеру, переважання публіцистичної літератури створює об’єктивну потребу розроблення різних питань сценічного мистецтва як чільної частини театрального мистецтва, яке потребує постійного оновлення та актуалізації як у практичній, так і теоретичній ділянці, що й підживлює інтерес до вивчення маски. |
Databáze: | OpenAIRE |
Externí odkaz: |