Клинические аспекты острой крапивницы у детей в практике врача первичного и вторичного уровня оказания медицинской помощи

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Сучасна педіатрія. Україна; № 1(121) (2022): Сучасна педіатрія. Україна; 11-17
Modern Pediatrics. Ukraine; No. 1(121) (2022): Modern pediatrics. Ukraine; 11-17
Modern Pediatrics. Ukraine; № 1(121) (2022): Modern pediatrics. Ukraine; 11-17
ISSN: 2663-7553
2706-6134
Popis: Purpose - to study the existing approaches of doctors to the diagnosis and treatment of acute urticaria in children at different stages of medical care. Materials and methods. Generalized experience of acute urticaria was presented in 89 children: retrospective analysis of medical records of 74 inpatients (group I) and 15 outpatients (group II). The data of anamnesis, complaints, objective examination of patients, results of laboratory research methods, composition of emergency therapy, treatment measures, monitoring of the dynamics of clinical symptoms were studied in detail. Results. The age structure of hospitalized patients is represented mainly by children of the first three years of life (43.24%), among whom infants of the first year of life predominated - 46.87%. Instead, among outpatients were mostly preschoolers and schoolchildren. The causes of urticaria were dominated by infectious factors (group I - 45.95%, group II - 40.0%), idiopathic variants were in 21.62% and 26.67% of cases, respectively. 36 patients (48.64%) of group I were taken to the clinic by the emergency medical team; parents of 13 children (17.57%) sought help on their own, the other were referred by a district doctor. However, 44.22% of patients were not diagnosed with urticaria at the initial examination. Combinations of urticaria with angioedema in both groups were not numerous (25.67% and 13.33%, respectively). It was found that parenteral taking of corticosteroids (80.55%) and first-generation of antihistamines (37.93%) was often used in children of group I at the prehospital stage. A similar situation occurred in patients with urticaria, which arose during hospital treatment for acute respiratory infections. In patients of group II, the appointment of second-generation antihistamines dominated (80.0%). Complete regression of urticaria in the first two days was observed in 56.8% of children of group I and 86.67% - group II. Conclusions. The generalization of the experience of managing children with acute urticaria demonstrates difficulties in making a differential diagnosis, in determining the indications for hospitalization, the choice of emergency medication by primary care physicians and emergency medicine. The high commitment of primary and secondary care physicians to the choice of parenteral route of appointment of emergency care (corticosteroids, first-generation antihistamines) is alarming. Provisions of international guidelines based on evidence-based medicine regarding the appointment of second-generation antihistamines as a first-line emergency, which have a good clinical effect and have no serious side effects, should be actively implemented. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki declaration. The study protocol was approved by the Local ethics committee of all participating institutions. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. No conflict of interests were declared by the authors.
Цель - изучить существующие подходы врачей к диагностике и лечению острой крапивницы у детей на различных этапах оказания медицинской помощи. Материалы и методы. Обобщен опыт течения и лечения острой крапивницы у 89 детей: проведен ретроспективный анализ медицинской документации 74 больных, находившихся на стационарном лечении (І группа), и 15 амбулаторных (ІІ группа) пациентов. Детально изучены данные анамнеза, жалоб, объективного осмотра больных, результаты лабораторных методов исследования, состав неотложной помощи, лечебных мероприятий, отслежена динамика клинических симптомов. Результаты. Структура стационарных больных по возрасту представлена в основном детьми первых трех лет (43,24%), среди которых преобладали малыши первого года жизни (46,87%). В то же время среди амбулаторных больных доминировали дошкольники и школьники. Среди причин возникновения крапивницы чаще всего были инфекционные (І группа - 45,95%, ІІ группа - 40,0%), идиопатическая форма встречалась у 21,62% и 26,67% случаев соответственно. 36 (48,64%) пациентов І группы доставлены в клинику бригадой экстренной медицинской помощи; родители 13 (17,57%) детей самостоятельно обратились в больницу, остальных направил участковый врач. При этом у 44,22% больных диагноз крапивницы не был поставлен при первичном осмотре. Сочетание крапивницы и ангиоэдемы в обеих группах было незначительным (соответственно 25,67% и 13,33%). Детям І группы часто применяли парентеральное введение кортикостероидов (80,55%) и антигистаминных препаратов І поколения (37,93%) еще на догоспитальном этапе. Аналогичная ситуация была у пациентов с крапивницей, которая возникала уже во время лечения в стационаре по поводу острых инфекций дыхательной системы. Больным ІІ группы чаще всего назначали антигистаминные препараты ІІ поколения (80,0%). Полный регресс симптомов крапивницы в первые двое суток наблюдали у 56,80% детей І группы и у 86,67% пациентов ІІ группы. Выводы. Обобщение опыта ведения детей с острой крапивницей демонстрирует трудности в дифференциальной диагностике, определении показаний к госпитализации, выборе препарата неотложной помощи врачами первичного звена и медицины неотложных состояний. Вызывает беспокойство высокая приверженность врачей первичного и вторичного звена медицинской помощи к использованию парентерального способа введения средств неотложной помощи (кортикостероидов, антигистаминных препаратов І поколения). Необходимо активно внедрять в практику международные гайдлайны, разработанные на базе доказательной медицины, в отношении выбора средств первой линии неотложной помощи - антигистаминных препаратов ІІ поколения, характеризирующихся хорошим клиническим эффектом и не сопровождающихся серьезными побочными эффектами. Исследование выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской декларации. Протокол исследования одобрен Локальным этическим комитетом всех участвующих учреждений. На проведение исследований получено информированное согласие родителей детей. Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов.
Мета - вивчити існуючі підходи лікарів до діагностики та лікування гострої кропив’янки в дітей на різних етапах надання медичної допомоги. Матеріали та методи. Узагальнено досвід перебігу та лікування гострої кропив’янки у 89 дітей: проведено ретроспективний аналіз медичної документації 74 хворих, що перебували на стаціонарному лікуванні (І група), та 15 амбулаторних (ІІ група) пацієнтів. Детально вивчено дані анамнезу, скарг, об’єктивного огляду хворих, результати лабораторних методів дослідження, склад невідкладної терапії, лікувальних заходів, відстеження динаміки клінічних симптомів. Результати. Вікова структура госпіталізованих хворих представлена здебільшого дітьми перших трьох років життя (43,24%), серед яких переважали малюки першого року життя (46,87%). Натомість, серед амбулаторних хворих переважно були дошкільнята і школярі. Серед причин появи кропив’янки домінували інфекційні чинники (І група - 45,95%, ІІ група - 40,0%), ідіопатичні варіанти були у 21,62% та 26,67% випадків відповідно. 36 (48,64%) пацієнтів І групи доставлені в клініку бригадою екстреної медичної допомоги; батьки 13 (17,57%) дітей самостійно звернулися по медичну допомогу, решту направив дільничний лікар. При цьому у 44,22% хворих діагноз кропив’янки не був встановлений під час первинного огляду. Поєднання кропив’янки з ангіоедемою в обох групах були нечисельними (відповідно:25,67% і 13,33%). Дітям І групи часто призначали парентерально кортикостероїди (80,55%) та антигістамінні препарати І покоління (37,93%) ще на догоспітальному етапі. Аналогічна ситуація була в пацієнтів із кропив’янкою, яка виникла вже під час лікування у стаціонарі з приводу гострих інфекцій дихальної системи. Хворим ІІ групи частіше призначали антигістамінні препарати ІІ покоління (80,0%). Повний регрес проявів кропив’янки у перші дві доби спостерігали у 56,8% дітей І групи та у 86,67% пацієнтів ІІ групи. Висновки. Узагальнення досвіду ведення дітей із гострою кропив’янкою вказує на труднощі в диференційній діагностиці, визначенні показань до госпіталізації, виборі препарату для невідкладної допомоги лікарями первинної ланки та медицини невідкладних станів. Викликає стривоженість висока прихильність лікарів первинної та вторинної ланки медичної допомоги до вибору парентерального шляху введення засобів невідкладної допомоги (кортикостероїдів, антигістамінних препаратів І покоління). Слід активно впроваджувати в практику положення міжнародних гайдлайнів, що ґрунтуються на засадах доказової медицини щодо призначення для першої лінії невідкладної допомоги антигістамінних препаратів ІІ покоління, які характеризуються добрим клінічним ефектом та не мають серйозних побічних ефектів. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: