СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ ДИПЛОМАТИЧНОГО ЗАХИСТУ (КРІЗЬ ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ЛІГИ НАЦІЙ ТА ООН)
| Jazyk: | ukrajinština |
|---|---|
| Rok vydání: | 2020 |
| Předmět: | |
| Zdroj: | Правовое государство; № 38 (2020); 162-169 Constitutional State; № 38 (2020); 162-169 Правова держава; № 38 (2020); 162-169 |
| ISSN: | 2411-2054 |
| Popis: | The article examines the origin and evolution of norms related to diplomatic protection through the multilateral mechanisms of the League of Nations and the United Nations, as well as as a result of international judicial and arbitration practice. In particular, the main directions for improving the application of the institution of diplomatic protection are highlighted, primarily by the mean of recognizing of the citizen’s active right for diplomatic protection.It is emphasized that the institution of diplomatic protection has come a long historical way, which originatesfrom the days of theAncient World, passesthrough classical international law and gets its design in the modern international law. A very important step in the codification of norms related to the institution of diplomatic protection was made by adopting the 1963 Convention on Consular Relations. Further changes regarding the exercise of diplomatic protection are to increase the level of protection of human rights and their property, regardless of citizenship.It is concluded that this legal institution has come a long way in a short time, has evolved from an instrument of pure interventionism of the State to an effective legal instrument to protect the interests of its citizens abroad.One of the most serious criticisms of the traditional understanding of diplomatic protection was based on the unilateral nature of the state’s decision to protect its citizens: a person cannot influence on his own country to force it to protect his interests. Undoubtedly, here we are talking primarily about the imperfection of the legal nature of the diplomatic protection itself. When applying measures for diplomatic protection of their citizens or domestic legal entities, international legal relations arise that are unthinkable without the participation of the state. Logically, the state has the right to take or not to take measures or decide which measures to take. Thus, a person is not limited in rights, but, on the contrary, receives potentially other protective measures – diplomatic – that he would not have had if this institution did not exist. В статье рассматривается эволюция норм, связанных с дипломатической защитой, от зарождения и через многосторонние механизмы Лиги Наций и Организации Объединенных Наций, а также в результате международной судебной и арбитражной практики. В частности, освещены основные направления по совершенствованию применения института дипломатической защиты – в первую очередь, путем признания активного права гражданина на дипломатическую защиту.Подчеркивается, что институт дипломатической защитыпрошел долгий исторический путь, который берет свое начало со времен Древнего мира, проходит через классическое международное право и получает свое оформление в современном международном праве. Одно из самых серьезных критических замечаний относительно традиционного понимания дипломатической защиты основывается на одностороннем, произвольном с точки зрения обеспечения, характере решения государства по защите своих граждан. Дальнейшие изменения относительно осуществления дипломатической защиты заключаются в повышении уровня защиты прав человека и их собственности, независимо от того, гражданами какого государства они являются. У статті розглядається еволюція норм, пов’язаних з розвитком дипломатичного захисту, від зародження і через багатосторонні механізми Ліги Націй і Організації Об’єднаних Націй, а також в результаті міжнародної судової і арбітражної практики. Зокрема, висвітлені основні напрямки щодо вдосконалення застосування інституту дипломатичного захисту – в першу чергу, шляхом визнання активного права громадянина на дипломатичний захист.Підкреслюється, що інститут дипломатичного захисту пройшов довгий історичний шлях, який бере свій початок з часів Стародавнього світу, проходить через класичне міжнародне право і отримує своє оформлення в сучасному міжнародному праві. Одне з найсерйозніших критичних зауважень щодо традиційного розуміння дипломатичного захисту ґрунтується на односторонньому, довільному з точки зору забезпечення, характері рішення держави щодо захисту своїх громадян. Подальші зміни щодо здійснення дипломатичного захисту полягають у підвищенні рівня захисту прав людини та їх власності, незалежно від того, громадянами якої держави вони є. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|