Картографування поселень слов’янських племен зарубинецької культури ІІІ ст. до н. е. – ІІ ст. н. е
| Jazyk: | ukrajinština |
|---|---|
| Rok vydání: | 2023 |
| Předmět: | |
| Zdroj: | Ukrainian Studies; No. 4(85) (2022); 65-102 Українознавство; № 4(85) (2022); 65-102 |
| ISSN: | 2413-7065 2413-7103 |
| DOI: | 10.30840/2413-7065.4(85).2022 |
| Popis: | Ethnological studies of the Slavic tribes of the Nevrians, Scythians-farmers and Scythians-ploughmen of the 7th–3rd centuries BC in the Middle and Upper Dnieper region on the territory of Ukraine, Belarus and the Russian Federation, which were published in the previous issues of the "Ukrainoznavstvo" journal, approved a new method of socio-cultural anthropology – the method of tribal geography. It was established that in the social life of East Slavic tribes, the main participant was the clan, and not the patriarchal family, family or neighborhood community. Despite the appearance of the works of Bachofen, McLennan, Morgan, Kovalevsky, Kosven and other researchers, Soviet ideas about the patriarchal family as the embryo of society have not yet disappeared in archeology, and the relationship to the community, family and tribe has not yet changed. Archaeologists are still investigating the ethnically undefined bearers of archaeological cultures.But archaeologists know that the tribal system and the placement of ancestral settlements in nests existed on all continents of the planet since the Paleolithic era. Therefore, tribal geography opens up new opportunities for researching the lands inhabited by Slavic tribes - the ancestors of the Ukrainian people, which is of great interest all over the world. Elements of historical geography in the study of the ethnogenesis of the Slavs at the beginning of the 20th century used by V. Khvoika, researching about 500 settlements of different times in Ukraine. L. Niederle developed a map of the resettlement of Slavic tribes from the areas of initial residence, which, according to B. Rybakov's observations, corresponds to the main contours of the territory of the settlement of the Slavs for two millennia. Systematic cartographic studies of the settlements of the Slavic tribes of the Upper Dnieper region were carried out by L. Pobol, a supporter of V. Khvoika's autochthonous theory of the origin of the Slavs. The St. Petersburg school of archaeologists (M. Shchukin, V. Yeremenko, K. Kasparova), which adheres to the migration theory, still opposes the autochthonous theory. Ukrainian researcher S. Pachkova successfully proves the fallacy of the migration theory. We have collected the material of the nest cluster of Zarubyntsi culture settlements in the period of the 3rd century BC – 2nd century AD on modern maps at a scale of 1:850,000 for Belarus and 1:250,000 for Ukraine and the Russian Federation and it confirms the autochthonous theory of the origin of the Slavs and, including, the autochthonousness of the Ukrainian people. These and subsequent similar studies make it possible to reveal the characteristic features of the ethnogenesis of Ukrainian Slavs from the annalistic tribes of Kievan Rus to the Iron, Bronze, and Copper Ages. Етнологічні дослідження слов’янських племен неврів, скіфів-землеробів і скіфів-орачів VII–ІІІ ст. до н. е. в Середньому та Верхньому Подніпров’ї на території України, Білорусі та РФ, що були надруковані в попередніх числах журналу «Українознавство», ствердили новий метод соціокультурної антропології – метод родоплемінної географії. Встановлено, що в соціальному житті східнослов’янських племен основним учасником був рід, а не патріархальна сім’я, сімейна або сусідська община. Незважаючи на появу праць Бахофена, Мак-Леннана, Моргана, Ковалєвського, Косвена та інших дослідників, в археології досі не відпали радянські уявлення про патріархальну сім’ю як ембріон суспільства і не змінилося ставлення до общини, роду та племені. Археологи до цього часу досліджують етнічно не визначених носіїв археологічних культур.Але археологам відомо, що родоплемінний лад і розміщення родових поселень гніздами існували на всіх континентах планети з часів палеоліту. Тому родоплемінна географія відкриває нові можливості для дослідження земель, на яких проживали слов’янські племена – предки українського народу, який викликає надзвичайний інтерес у всьому світі. Елементами історичної географії в дослідженні етногенезу слов’ян на початку ХХ ст. користувався В. Хвойка, вивчаючи близько 500 різночасових поселень в Україні. Л. Нідерле розробив карту розселення слов’янських племен із областей початкового проживання, яка, за спостереженнями Б. Рибакова, відповідає основним контурам території розселення слов’ян протягом двох тисячоліть. Системні картографічні дослідження поселень слов’янських племен Верхнього Подніпров’я проводив Л. Поболь – прихильник автохтонної теорії походження слов’ян В. Хвойки. Досі протистоїть автохтонній теорії Петербурзька школа археологів (М. Щукін, В. Єременко, К. Каспарова), яка дотримується міграційної теорії. Хибність міграційної теорії успішно доводить українська дослідниця С. Пачкова. Зібраний нами матеріал гніздового скупчення поселень зарубинецької культури в період ІІІ ст. до н. е. – ІІ ст. н. е. на сучасних картах масштабу 1:850000 для Білорусі та 1:250000 для України і РФ підтверджує автохтонну теорію походження слов’ян і, в тому числі, автохтонність українського народу. Ці й подальші подібні дослідження дають можливість виявити характерні риси етногенезу слов’ян-українців від літописних племен Київської Русі до доби заліза, бронзи та міді. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|