Official Historical Narrative of Russia as an Instrument of Aggression: Construction and Objectification

Autor: Krysachenko, Valentyn
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2020
Předmět:
Zdroj: Ukrainian Studies; No. 3(76) (2020); 124-146
Українознавство; № 3(76) (2020); 124-146
ISSN: 2413-7065
2413-7103
DOI: 10.30840/2413-7065.3(76).2020
Popis: The subject of this study is the phenomenon of the official Russian historical narrative as a semantic pattern, which significantly determines the nature and direction of domestic and foreign policy of the state. The methods of actualism and historical reconstruction are used, whose synergetic combination of possibilities enables a complex vision of the purpose and meaning of constructing the corresponding narrative. Methods of political analysis, logistics, and forecasting allow us to reveal the peculiarities of the emergence and application of certain postulates of the narrative. The real existence of the historical narrative consists in its construction and objectification, power being the determinant and user of both components. The creation of the narrative takes place as apologetics of the desired and is determined by the self-seeking interests of the state, for which the mythologized image of the historical past is institutionalized. At the same time, the selectively dissected knowledge serves as an auxiliary material for substantiating the belief of the objects of influence in the expediency and necessity of the committed. Objectification is the process of achieving target settings, carried out using any means, including illegal ones. For Ukraine, this phenomenon turns into a constant aggressive encroachment on the seizure and appropriation of its specific historical and modern values: spiritual, territorial, and material ones. The incorporation of certain components of the Russian narrative into the mass consciousness of the Ukrainian society leads to the intensification of destructive processes in it, and therefore requires decisive nationwide opposition.
Предметом дослідження є феномен офіційного російського історичного наративу як смислова схема, котра істотно визначає характер і спрямованість внутрішньої і зовнішньої політики держави. Використано методи актуалізму та історичної реконструкції, синергетичне поєднання можливостей яких уможливлює комплексне бачення мети і смислу конструювання відповідного наративу. Методи політичного аналізу, логістики і прогностики дозволяють розкрити особливості виникнення та застосування тих чи інших постулатів наративу. Реальне буття історичного наративу полягає в його конструюванні та об’єктивації, причому детермінантом і користувачем обох складників виступає влада. Створення наративу відбувається як апологетика бажаного і визначається корисливими інтересами держави, задля яких і інституалізується міфологізований образ історичного минулого. При цьому селективно препароване знання виступає допоміжним матеріалом для обґрунтування віри об’єктів впливу в доцільність та необхідність вчинюваного. Об’єктивація постає процесом досягнення цільових установок, котре здійснюється із застосуванням будь-яких, включаючи і неправочинні, засобів. Для України вказаний феномен обертається постійним агресивним зазіханням на загарбання та привласнення її питомих історичних та сучасних цінностей: духовних, територіальних, матеріальних. Інкорпорація тих чи інших складників російського наративу в масову свідомість українського суспільства призводить до посилення в ньому деструктивних процесів, а тому потребує рішучої загальнонаціональної протидії.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: