Апендикулярно-генитальный синдром у детей

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: PAEDIATRIC SURGERY. UKRAINE; No. 4(77) (2022): Paediatric surgery (Ukraine); 56-67
ХИРУРГИЯ ДЕТСКОГО ВОЗРАСТА; № 4(77) (2022): Paediatric surgery (Ukraine); 56-67
Хірургія дитячого віку; № 4(77) (2022): Хірургія дитячого віку (Україна); 56-67
ISSN: 2304-0041
2521-1358
Popis: The importance of preserving the reproductive potential of the population of Ukraine is due to the increase in the number of women with infertility due to infectious and inflammatory diseases of the abdominal cavity and pelvic organs, which were suffered in childhood and adolescence. Purpose - to determine and systemize of the most significant factors of appendicular-genital syndrome depending on the primary pathological focus; to develop a practically significant classification signs and an algorithm for examination and treatment of girls with combined pathology to improve the results of treatment of this group of patients. Materials and methods. It was carried out an analysis of the medical records of inpatients, girls, for the period from October 2019 to May 2022, who were hospitalized for urgent indications and operated on for acute surgical pathology of the organs of the abdominal cavity and pelvis of an inflammatory nature. The age of the patients ranged from 4 to 17 years old (average age 11.0+0.5 years old). In the process of preliminary analysis, it was found that out of 203 patients who were to be treated surgically for the clinical picture of «acute abdomen», combined appendicular-genital pathology occurred in 13 girls. Results. It was determined that the key feature of appendicular-genital syndrome is the non-specificity of the clinical picture. In the appendicular form of the disease, the symptoms of acute appendicitis predominate in the pathological state, and in the genital form, the symptoms of acute adnexitis dominate. Connective appendicular-genital pathology in the catarrhal form of inflammation of the appendix was determined in 2 (15.39%) cases, in the phlegmonous form in 8 (61.54%) cases, in the gangrenous form in 2 (15.39%) cases, in periappendicular abscess - in 1 (7.68%) case. All patients in the study group underwent surgical treatment, the extent of which in each case was determined by the surgical findings and the prevalence of the pathological process. Most (61.58%) surgical interventions were performed laparoscopically, in compliance with the principles of maximally organ-preserving techniques (appendectomy, organ detorsion, stopping bleeding, excision of cysts, sanitation of the abdominal cavity, and, if necessary, drainage of the pelvic cavity). Only in 2 (15.38%) cases was the removal of the uterine appendages during their torsion, under the conditions of their obvious necrosis and the duration of the disease more than 72 hours. Conclusions. In order to improve the quality and speed of diagnosis of the combined inflammation of the appendix and uterine appendages, as structural elements of the syndrome «acute abdomen», the preoperative examination of patients should be multidisciplinary and necessarily include an examination by a pediatric surgeon, a pediatric gynecologist, and a pediatrician, with ultrasound of the abdominal cavity, pelvis, and retroperitoneal space. Frequency occurrence of appendicular-genital syndrome in girls is on average 6.4% of the total number of patients with the syndrome «acute abdomen». During the surgical remediation of the primary focus of inflammation relative to the appendages of the uterus, the tactics should be as organ-sparing as possible with extensive use of laparoscopic techniques for mandatory visual assessment of the organs of the abdominal cavity and pelvis. Patients who underwent surgical treatment for acute appendicitis in combination with diseases of the uterine appendages should form a separate dispensary group, in which preventive examinations are recommended once every 3 months during the first postoperative year, and thereafter once every 6 months until the moment of patient’s transfer to an adult medical and preventive institution. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of the participating institution. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. No conflict of interests was declared by the authors.
Важность сохранения репродуктивного потенциала населения Украины обусловлена увеличением количества женщин с бесплодием вследствие инфекционно-воспалительных заболеваний органов брюшной полости и малого таза, перенесенных в детском и подростковом возрасте. Цель - определить и систематизировать наиболее значимые факторы аппендикулярно-генитального синдрома в зависимости от первичного патологического очага; разработать практически значимые классификационные признаки и алгоритм обследования и лечения девушек с сочетанной патологией для улучшения результатов лечения этой группы пациенток. Материалы и методы. Проведен анализ медицинских карт стационарных больных, девушек, за период с октября 2019 года по май 2022 года, госпитализированных по неотложным показаниям и оперированных по поводу острой хирургической патологии органов брюшной полости и малого таза воспалительного характера. Возраст пациенток составлял от 4 до 17 лет (средний возраст - 11,0±0,5 года). В процессе предварительного анализа выяснено, что из 203 пациенток, которые подлежали оперативному лечению по поводу клинической картины «острого живота», сочетанная аппендикулярно-генитальная патология встречалась у 13 девушек. Результаты. Определено, что ключевая особенность аппендикулярно-генитального синдрома - это неспецифичность клинической картины. При аппендикулярной форме заболевания в патологическом состоянии преобладают признаки острого аппендицита, а при генитальной - доминирует симптоматика острого аднексита. Сочетанная аппендикулярно-генитальная патология при катаральной форме воспаления аппендикса определена в 2 (15,39%) случаях, при флегмонозной форме - в 8 (61,54%) случаях, при гангренозной форме - в 2 (15,39%) случаях, при периаппендикулярном абсцессе - в 1 (7,68%) случае. Всем пациенткам группы исследования проведено оперативное лечение, объем которого в каждом конкретном случае определялся операционными находками и распространенностью патологического процесса. Большинство (61,58%) оперативных вмешательств выполнено лапароскопически, с соблюдением принципов максимально органосохраняющих техник (аппендэктомия, деторсия органа, остановка кровотечения, удаление кист, санация брюшной полости, а при необходимости, дренирование полости малого таза). Лишь в 2 (15,38%) случаях проведено удаление придатков матки при их перекруте, при условии их явного некроза и длительности заболевания более 72 часов. Выводы. С целью улучшения качества и скорости диагностирования сочетанного воспаления аппендикса и придатков матки, как структурных элементов синдрома «острого живота», предоперационное обследование пациенток должно быть мультидисциплинарным и обязательно включать осмотр детского хирурга, детского гинеколога и педиатра, с проведением УЗИ органов брюшной полости, малого таза и забрюшинного пространства. Частота аппендикулярно-генитального синдрома у девушек составляет в среднем 6,4% от общего количества пациенток с синдромом «острого живота». При хирургической санации первичного очага воспаления в отношении придатков матки тактика должна быть максимально органосохраняющей с широким применением лапароскопических методик для обязательной визуальной оценки органов брюшной полости и малого таза. Пациентки, перенесшие оперативное лечение по поводу острого аппендицита в сочетании с заболеваниями придатков матки, должны составлять отдельную диспансерную группу, в которой рекомендовано проведение профилактических осмотров 1 раз в 3 месяца в течение первого послеоперационного года, а в дальнейшем - 1 раз в 6 месяцев до момента перевода пациентки во взрослое лечебно-профилактическое учреждение. Исследование выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской декларации. Протокол исследования одобрен Локальным этическим комитетом указанного в работе учреждения. На проведение исследований получено информированное согласие родителей детей. Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов.
Важливість збереження репродуктивного потенціалу населення України зумовлено збільшенням кількості жінок із безплідністю внаслідок інфекційно-запальних захворювань органів черевної порожнини та малого таза, перенесених у дитячому та підлітковому віці. Мета - визначити та систематизувати найбільш значущі фактори апендикулярно-генітального синдрому залежно від первинного патологічного вогнища; розробити практично значущі класифікаційні ознаки та алгоритм обстеження і лікування дівчат із поєднаною патологією для поліпшення результатів лікування цієї групи пацієнток. Матеріали та методи. Проведено аналіз медичних карт стаціонарних хворих, дівчат, за період із жовтня 2019 року по травень 2022 року, госпіталізованих за невідкладними показаннями та оперованих із приводу гострої хірургічної патології органів черевної порожнини та малого таза запального характеру. Вік пацієнток становив від 4 до 17 років (середній вік - 11,0±0,5 року). У процесі попереднього аналізу з’ясовано, що із 203 пацієнток, які підлягали оперативному лікуванню з приводу клінічної картини «гострого живота», поєднана апендикулярно-генітальна патологія зустрічалась у 13 дівчат. Результати. Визначено, що ключова особливість апендикулярно-генітального синдрому - це неспецифічність клінічної картини. При апендикулярній формі захворювання в патологічному стані переважають ознаки гострого апендициту, а при генітальній - домінує симптоматика гострого аднекситу. Поєднану апендикулярно-генітальну патологію при катаральній формі запалення апендикса визначено у 2 (15,39%) випадках, при флегмонозній формі - у 8 (61,54%) випадках, при гангренозній формі - у 2 (15, 39%) випадках, при периапендикулярному абсцесі - в 1 (7,68%) випадку. Усім пацієнткам групи дослідження виконано оперативне лікування, обсяг якого в кожному конкретному випадку визначався операційними знахідками та поширеністю патологічного процесу. Більшість (61,58%) оперативних втручань проведено лапароскопічно, із дотриманням принципів максимально органозберігаючих технік (апендектомія, деторсія органа, зупинка кровотечі, вилущення кіст, санація черевної порожнини, а за необхідності, дренування порожнини малого таза). Лише у 2 (15,38%) випадках проведено видалення придатків матки при їх перекруті, за умови їх явного некрозу і тривалості захворювання понад 72 години. Висновки. З метою поліпшення якості та швидкості діагностування поєднаного запалення апендикса та придатків матки, як структурних елементів синдрому «гострого живота», передопераційне обстеження пацієнток має бути мультидисциплінарним та обов’язково включати огляд дитячого хірурга, дитячого гінеколога та педіатра, з проведенням УЗД органів черевної порожнини, малого таза і заочеревинного простору. Частота апендикулярно-генітального синдрому в дівчат становить у середньому 6,4% від загальної кількості пацієнток із синдромом «гострого живота». При хірургічній санації первинного вогнища запалення відносно придатків матки тактика повинна бути максимально органозберігаючою із широким застосуванням лапароскопічних методик для обов’язкової візуальної оцінки органів черевної порожнини та малого таза. Пацієнтки, які перенесли оперативне лікування з приводу гострого апендициту в поєднанні із захворюваннями придатків матки, мають становити окрему диспансерну групу, у якій рекомендовано проведення профілактичних оглядів 1 раз на 3 місяці протягом першого післяопераційного року, а в подальшому - 1 раз на 6 місяців до моменту переведення пацієнтки до дорослого лікувально-профілактичного закладу. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: