Вплив накопичення досвіду виконання ендоскопічної радикальної простатектомії на її результати у хворих на локалізований рак передміхурової залози в умовах ДУ «Інститут урології НАМН України» протягом п’ятирічного періоду

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2018
Předmět:
Zdroj: Health of Man; № 2 (2018); 45-58
Здоровье мужчины; № 2 (2018); 45-58
Здоров'я чоловіка; № 2 (2018); 45-58
ISSN: 2307-5090
2412-5547
Popis: The objective: The purpose of our study is to research and compare the results of radical surgical treatment of patients with localized prostate cancer (PC) undergoing endoscopic radical prostatectomy (ERP) at the conditional stages of «implementation» and the «becoming» of these techniques in the clinic.Materials and methods. There were implemented an assessment of the results of treatment of localized PC of 261 patients who had undergone ERP in the clinic of the SI «Institute of Urology of NAMS Ukraine» during 2012–2016 years inclusively. The patients were divided into two groups according to the depersonalized calendar principle. Group 1 included 99 (37,93%) patients who had been performed ERP in the period from 2012 till 2014 years (the conditional stage of ERP «implementation» in the clinic). Group 2 included 162 (62,07%) patients who had been undergone ERP in the period from 2015 till 2016 years (the conditional stage of ERP «becoming» in the clinic). The clinical, laboratory, computational and pathomorphological data for each patient were analyzed. The data were processed using descriptive, parametric and nonparametric statistics (t-test, Mann-Whitey test, χ2 Pearson) and others.Results. Patients in groups 1 and 2 were not significantly different in age (p=0,342), body weight (p=0,839), total PSA before surgical treatment (p=0,464), prostate volume (p=0,507), the presence of middle lobe of prostate more than 1 sm (p=0,882) or postoperative hospital stay (p=0,613). A statistically significant increasing of the number of patients, who had been underwent neoadjuvant therapy before performing ERP, were revealed in group1 in relation to group 2 (p=0,012). Frequency of haemotransfusions was 17,17% vs 6,79%, the volume of intraoperative blood loss was 500 [235; 800] vs 250 [150; 400] ml, median time for catheterization of the bladder was 12 [9; 15] vs 11 [8; 14] days and ΔHb was -24 [-33; -14] vs ‑19 [-28, 25; -11] g/l in group 1 vs 2, accordingly. There were 69 complications in group 1 of 38 (38,38%) patients and 75 complications in group 2 of 56 (34,57%) patients. Genitourinary complications were prevalented in both cohorts of patients, dissemination of which in group 1 was 34,34%, and in group 2 – 29,01%. Leakage of VUA had the highest incidence rate of the total complexity of the complications: 18,18% for group 1 and 10,49% for group 2. The «small» complications (Clavien I-II) were dominated in both groups: 58,59% and 35,8%, while the «major» complications (Clavien III-IV) were fixed at 11,11% and 10,49% in groups 1 and 2, respectively. The number of patients with complications in the studied groups was comparable (p=0,534), however, their distribution varied.Conclusions. The acquisition of experience in the performing of ERP by the staff of the institute led to a statistically significant reduction of the time of catheterization of the bladder (p=0,018), the volume of intraoperative blood loss (p
Цель исследования: изучение и сравнительный анализ результатов радикального хирургического лечения у больных локализованным раком предстательной железы (РПЖ), перенесших эндоскопическую радикальную простатэктомию (ЭРПЭ) на условных этапах внедрения и становления этих методик в клинике.Материалы и методы. Осуществлена оценка результатов лечения локализованного РПЖ у 261 пациента, которые перенесли ЭРПЭ в клинике ГУ «Институт урологии НАМН Украины» в течение 2012–2016 г. включительно. Больные были разделены на две группы по деперсонифицированному календарному принципу. В группу 1 вошли 99 (37,93%) пациентов, которым ЭРПЭ выполняли в период с 2012 по2014 г. (условный этап внедрения ЭРПЭ в клинике). В группу 2 – 162 (62,07%) пациента, перенесших ЭРПЭ в период с 2015 по 2016 гг. (условный этап становления ЭРПЭ в клинике). Проанализированы клинические, лабораторные, расчетные и патоморфологические сведения по каждому больному. Данные обработаны методами дескриптивной, параметрической и непараметрической статистики (t-тест Стьюдента, U-критерий Манна–Уитни, χ2 Пирсона) и др.Результаты. Пациенты в группах 1 и 2 статистически значимо не отличались по возрасту (p=0,342), массой тела (p=0,839), значением общего ПСА перед проведением хирургического лечения (p=0,464), объемом предстательной железы (ПЖ) (p=0,507), наличием средней доли ПЖ более 1 см (p=0,828) или п/о койко-днем (p=0,613). В группе 1 выявлено статистически значимое увеличение количества больных, которым до выполнения ЭРПЭ проводили неоадъювантную терапию по отношению к группе 2 (p=0,012). Частота проведения гемотрансфузий составила 17,17% vs 6,79%, объем интраоперационной кровопотери – 500 [235; 800] vs 250 [150; 400] мл, медиана времени катетеризации мочевого пузыря (МП) была 12 [9;15] vs 11 [8; 14] суток и ΔHb составляла -24 [-33; -14] vs ‑19 [‑28, 25; -11] г/л в группах 1 vs 2 соответственно. Было выявлено 69 осложнений в группе 1 у 38 (38,38%) пациентов и 75 осложнений в группе 2 у 56 (34,57%) больных. У пациентов преобладали генитоуринарные осложнения, распространенность которых в группе 1 составила 34,34%, а в группе 2 – 29,01%. Из всей совокупности послеоперационных осложнений самую высокую частоту возникновения имела послеоперационная негерметичность везикоуретрального анастамоза (ВУА): 18,18% для группы 1 и 10,49% для группы 2. В обеих группах преобладали «малые» осложнения (Clavien I–II) 58,59% и 35,8%, а «большие» осложнения (Clavien III–IV) были зафиксированы у 11,11% и 10,49% в группах 1 и 2 соответственно. Количество больных, у которых возникли послеоперационные осложнения, в исследуемых группах было сопоставимым (p=0,534), однако их распределение отличалось.Заключение. Приобретение опыта в выполнении эндоскопической радикальной простатэктомии (ЭРПЭ) сотрудниками института привело к статистически значимому уменьшению времени послеоперационной катетеризации мочевого пузыря (p=0,018), объема интраоперационной кровопотери (p
Мета дослідження: вивчення та порівняльний аналіз результатів радикального хірургічного лікування у хворих на локалізований рак передміхурової залози (РПЗ), які перенесли ендоскопічну радикальну простатектомію (ЕРПЕ) на умовних етапах впровадження та становлення цих методик у клініці.Матеріали та методи. Здійснено оцінювання результатів лікування локалізованого РПЗ у 261 пацієнта, які перенесли ЕРПЕ у клініці ДУ «Інститут урології НАМН України» протягом 2012–2016 рр. включно. Хворі були розподілені на дві групи за деперсоніфікованим календарним принципом. До групи 1 увійшли 99 (37,93%) пацієнтів, яким ЕРПЕ виконували у період з 2012 до 2014 р. (умовний етап впровадження ЕРПЕ у клініці). До групи 2 – 162 (62,07%) пацієнта, які перенесли ЕРПЕ в період з 2015 до 2016 р. (умовний етап становлення ЕРПЕ у клініці). Проаналізовано клінічні, лабораторні, розрахункові та патоморфологічні відомості по кожному хворому. Дані оброблені методами дескриптивної, параметричної та непараметричної статистики (t-тест Стьюдента, U-критерій Манна-Уїтні, χ² Пірсона) та ін.Результати. Пацієнти у групах 1 та 2 статистично значуще не відрізнялись за віком (p=0,342), масою тіла (p=0,839), значенням загального простат-специфічного антигену перед проведенням хірургічного лікування (p=0,464), об’ємом передміхурової залози (ПЗ) (p=0,507), наявністю середньої долі ПЗ більше 1 см (p=0,828) або післяопераційно (п/о) ліжко-добою (p=0,613). У групі 1 виявлено статистично значуще збільшення кількості хворих, яким до виконання ЕРПЕ проводили неоад’ювантну терапію по відношенню до групи 2 (p=0,012). Частота проведення гемотрансфузій становила 17,17% vs 6,79%, об’єм інтраопераційної крововтрати – 500 [235; 800] мл vs 250 [150; 400] мл, медіана часу катетеризації сечового міхура (СМ) – 12 [9; 15] vs 11 [8; 14] діб і ΔHb становила -24 [-33; -14] г/л vs -19 [-28, 25; -11] г/л у групі 1 проти групи 2 відповідно. Було виявлено 69 ускладнень у групі 1 у 38 (38,38%) пацієнтів і 75 ускладнень у групі 2 у 56 (34,57%) хворих. В обох когортах пацієнтів переважали генітоуринарні ускладнення, поширеність яких у групі 1 становила 34,34%, а в групі 2 – 29,01%. З усієї сукупності п/о ускладнень найвищу частоту виникнення мала п/о негерметичність везикоуретрального анастамозу (ВУА): 18,18% для групи 1 і 10,49% для групи 2. В обох групах переважали «малі» ускладнення (Clavien I–II) 58,59% та 35,8%, а «великі» ускладнення (Clavien III–IV) були зафіксовані в 11,11% та 10,49% у групах 1 та 2 відповідно. Кількість хворих, у яких виникли п/о ускладнення у досліджуваних групах була зіставною (p=0,534), однак їхній розподіл відрізнявся.Заключення. Надбання досвіду у виконанні ЕРПЕ співробітниками інституту привело до статистично значущого зменшення часу післяопераційної катетеризації СМ (p=0,018), об’єму інтраопераційної крововтрати (p
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: