Деякі фармани та написи: джерела вивчення вакфу на Індійському субконтиненті

Autor: Khan, Yaqub Ali
Jazyk: angličtina
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: Skhid; № 6(158) (2018): HISTORICAL SCIENCES; 69-76
Схид; № 6(158) (2018): ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ; 69-76
Схід; № 6(158) (2018): ІСТОРИЧНІ НАУКИ; 69-76
ISSN: 1728-9343
2411-3093
Popis: Waqf, also known as auqaf, becomes inalienable endowment under Islamic law. This institution is a permanent dedication of movable or immovable property for a specific religious or pious purpose, something sanctified by the Muslim law. The Sultans of Delhi and the Mughal rulers made religious grants by way of Inam, suyurghal and madad-i-m’aash. These grants were always conditional; to be renewed after the death of original grantees. Hence, they lacked permanence, an important ingredient for making of the waqf. However, these very grants led to the creation of the waqf subsequently. An analysis of the data provided by the public records of the pre-colonial times offers important clue to the nature of fiscal rights transferred by the pre-colonial state to the grantees.There are several documents which reveals the nature and details of the waqf throughout the Indian history but I have confined my study of the Mughal period especially. A farman of Mughal Emperor Akbar is available in which he ordered to the officials of pargana Sambhar (Marwar, Rajputana) to provide oil for lighting the mazar of Khwaja Muinuddin of Ajmer. Another farman comes from the time of Mughal Emperor Jahangir in which he is ordering officials to assign 100 bigha land to Bibi Jan and other widows of saintly persons ofAjmer. Another document is of Emperor Farrukh Siyar in which he orders to pay Rs.1/ per day to a saint. There are two inscriptions available which refers to an endowment of the land revenue (mahsul) to a village for the expenses of the annual ‘Urs at the dargah of Shaikh Hamiduddin Mitha Shah of Gagraun, Malwa and the other of Aurangzeb's period inscription in which emperor is ordering to the governor of the place for maintenance of the Jami masjid of the place, a sum of five Bahluli per day to be paid for the said purpose.The paper seeks to analyze the Persian archival records and some inscriptional data, where the original grants were temporary in nature, but subsequently they developed as fully waqf.
Система вакфов, или аукаф (множественное число от "вакф") является неотъемлемой частью исламского права, легитимация которой базируется на многочисленных хадисах. Эта организация является постоянным направлением доходов от движимого или недвижимого имущества на специфические религиозные или благочестивые мероприятия, санкционированные мусульманским законодательством. Часто вакф направлен на поддержку мечети, медресе или могилы какого-то святого, но иногда также это адресная помощь конкретному человеку - религиозному деятелю или нуждающемуся. Делийские султаны и правители империи Великих Моголов внедряли такие религиозные гранты как Инам, суюргал и мадад и Маашей. Эти гранты всегда были целевыми, их надо было обновлять после смерти грантодателя. Следовательно, им не хватало перманентности, которая является важным признаком системы вакфов, впрочем, именно эти гранты непосредственно способствовали возникновению вакфов. Анализ данных с доступных документов доколониального времени дает важный ключ для понимания тогдашних фискальных правоотношений.Есть несколько документов, проливающих свет на природу и детали существования вакфов в индийской истории, но в этой статье автор сосредоточивается на могольском периоде. В частности, доступен Фарман от могольского императора Акбара, где он приказывает чиновникам района Самбгар (Марвар, Раджпутана) поставлять масло для освещения мазара (усыпальницы) Ходжи Муинуддина из Аджмера. Другой Фарман сохранился от могольского императора Джагангира, который поручает чиновникам ассигновать 100 бигха (примерно 2,5 га) земли Биби Джан и другим вдовам святых людей Аджмера. Еще один документ, от императора Фаррух Сияр, предписывает выплачивать 1 рупию в день святому. Сохранились также два предписания о выделении доходов от ренты (Махсули) селу для обеспечения ежегодной памятной церемонии "Урс на могиле Шейха Хамидуддина Митхо Шаха с Гаграуна и другие предписания времен Аурангзеба, где император приказывает губернатору поддерживать Джами Масджид (Соборную мечеть), выделяя на это определенную сумму ежедневно.Цель статьи - проанализировать персидские архивные записи и предписания, свидетельствующие о таких временных целевых грантах, которые в дальнейшем стали функционировать как полноценные вакфы.В контексте глобализационных процессов и стремительного распространения ислама в мире, исследование мусульманского права является весьма актуальным. Важно, что статья посвящена не только теоретическим вопросам функционирования мусульманского права, но освещает практическую реализацию института вакфов в истории. Таким образом можно увидеть на основе документов, как развивался соответствующий институт, как отличалось его практическое воплощение от эталонных образцов, с учетом специфики исторического контекста. Исследование контекста Могольской империи важно и тем, что, среди прочего, позволяет проследить развитие мусульманского права вне арабского мира.
Система вакфів, або аукаф (множина від “вакф”) є невід’ємною частиною ісламського права, легітимація якої базується на численних хадісах. Ця інституція є постійним спрямуванням прибутків від рухомого чи нерухомого майна на специфічні релігійні чи благочестиві заходи, санкціоновані мусульманським законодавством. Часто вакф спрямований на підтримку мечеті, медресе або могили якогось святого, але іноді також це адресна допомога конкретній людині - релігійному діячу або нужденному. Делійські султани та правителі Могольскої імперії впроваджували такі релігійні гранти як Інам, суюргал та мадад-і мааш. Ці гранти завжди були цільовими, їх треба було оновлювати після смерті грантодавця. Отже, їм бракувало перманентності, яка є важливою ознакою вакфової системи, втім, саме ці гранти безпосередньо сприяли постанню вакфів. Аналіз даних з публічних записів доколоніального часу дає важливий ключ для розуміння тогочасних фіскальних правовідносин.Є кілька документів, що проливають світло на природу та деталі існування вакфів протягом індійської історії, але в цій статті автор зосереджується на могольському періоді. Зокрема, доступний фарман від могольського імператора Акбара, де він наказує чиновникам району Самбгар (Марвар, Раджпутана) постачати олію для освітлення мазару (усипальниці) Ходжи Муїнуддіна з Аджмеру. Інший фарман дійшов від могольського імператора Джагангіра, який доручає чиновникам асигнувати 100 бігха (приблизно 2,5 га) землі Бібі Джан та іншим удовам святих людей Аджмера. Ще один документ, від імператора Фарруха Сіяра, наказує виплачувати 1 рупію на день святому. Збереглися також два приписи про виділення прибутків від ренти (махсул) селу для забезпечення щорічної пам’ятної церемонії ‘Урс на могилі Шейха Хамідуддіна Мітха Шаха з Гаграуна та інші приписи часів Аурангзеба, де імператор наказує губернатору підтримувати Джамі масджид (Соборну мечеть), виділяючи на це певну суму щоденно.Мета статті - проаналізувати перські архівні записи та приписи, які свідчать про такі тимчасові цільові гранти, що в подальшому стали функціонувати як повноцінні вакфи.У контексті глобалізаційних процесів та стрімкого поширення ісламу в світі, дослідження мусульманського права є вельми актуальним. Важливо, що стаття присвячена не лише теоретичним питанням функціонування мусульманського права, але висвітлює практичну реалізацію інституту вакфів в історії. Таким чином можна побачити на основі документів, як розвивався відповідний інститут, як відрізнялося його практичне втілення від еталонних зразків, з огляду на специфіку історичного контексту. Дослідження контексту Могольської імперії важливе, серед іншого, через те, що дає змогу простежити розвиток мусульманського права поза арабським світом.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: