ПРАВОВОЙ ГЕНЕЗИС КОНЦЕПЦИИ СВОБОДЫ ОТКРЫТОГО МОРЯ
| Jazyk: | ukrajinština |
|---|---|
| Rok vydání: | 2021 |
| Předmět: | |
| Zdroj: | Constitutional State; No. 42 (2021); 93-99 Правовое государство; № 42 (2021); 93-99 Правова держава; № 42 (2021); 93-99 |
| ISSN: | 2411-2054 |
| Popis: | The article examines the content of freedom of the high seas at the present stage of development, the role of the Conventions Maritime Law in the formation and formation of freedom of the high seas as an institution of international maritime law and analysis of the results of the Conventions. The author considers the legal genesis of the concept of freedom of the high seas and current trends in the transformation of freedom of the high seas in modern international maritime law. The principle of freedom of the high seas expresses the objective need of States and peoples for the free use of maritime space for international economic, political and cultural ties, as well as for the use of living ocean resources. An important transformation of international cooperation and legislation is also related to the principle of exclusive jurisdiction of the flag state. All four conventions have been widely recognized by the member states and are considered to be the most important stage in the codification of international maritime law and its further progressive development. The adoption of the four conventions meant that the unity of the law of the sea was lost, but there may be advantages: for example, the adoption of conventions and a single protocol, instead of a single legal act, tried to involve more states in at least some of the conventions. The creation of marine protected areas in the open waters of the world’s oceans outside national jurisdiction has no legal basis. The 1982 Convention does not give states the right to extend their jurisdiction to certain parts regardless of the objectives pursued, so the creation of marine protected areas on the high seas is impossible within the existing international legal framework. В статье исследуется содержание принципа свободы открытого моря на современном этапе развития, роль Конвенции по морскому праву в формировании и становлении свободы открытого моря как института международного морского права и анализ результатов Конвенцией. Автор рассматривает правовой генезис концепции свободы открытого моря и современные тенденции трансформации свободы открытого моря в современном международном морском праве. Принцип свободы открытого моря выражает объективную необходимость государств и народов в свободном использовании морских пространств для осуществления международных экономических, политических и культурных связей, а также использования живых ресурсов океана. Важная трансформация международного сотрудничества и законодательства связана также с принципом исключительной юрисдикции государства флага. Он означает, что в открытом море любое судно подчиняется исключительной юрисдикции государства флага, и ни одно государство не имеет права вмешиваться в его законную деятельность, кроме случаев, преду- смотренных международными соглашениями. Все четыре конвенции получили широкое признание государств, стали их участниками, и считаются важнейшим этапом кодификации международного морского права и его дальнейшего прогрессивного развития. Принятие четырех конвенций означало, что единство морского права было потеряно, однако, возможно есть и плюсы в этом, например, принятие конвенций и одного протокола, вместо одного единственного нормативно-правового акта, дало попытку привлечь большее количество государств, по крайней мере к некоторым из конвенций, также удалось избежать большого количе- ства радикальных оговорок. Создание морских защищенных районов в открытых водах Мирового океана за пределами национальной юрисдикции не имеет правовых оснований. Конвенция 1982 г. не предоставляет государствам право распространять свою юрисдикцию на определенные части независимо от преследуемых целей, поэтому создание морских защищенных районов в открытом море невозможно в существующих международно-правовых рамках. У статті досліджується зміст свободи відкритого моря на сучасному етапі розвитку, роль Конвенцій з морського права у формуванні та становленні свободи відкритого моря як інституту міжнародного морського права та аналіз результатів Конвенцій. Автор розглядає правовий генезис концепції свободи відкритого моря та сучасні тенденції трансформації свободи відкритого моря у сучасному міжнародному морському праві. Принцип свободи відкритого моря виражає об’єктивну необхідність держав та народів у вільному використанні морських просторів для здійснення міжнародних економічних, політичних та культурних зв’язків, а також використання живих ресурсів океану. Важлива трансформація міжнародного співробітництва та законодавства пов’язана також з принципом виключної юрисдикції держави прапора. Він означає, що у відкритому морі будь-яке судно підпорядковується виключно юрисдикції держави прапора, і жодна держава не має права втручатися в його законну діяльність, крім випадків, передбачених міжнародними угодами. Всі чотири конвенції отримали широке визнання держав, що стали їх учасниками, та вважаються найважливішим етапом кодифікації міжнародного морського права та його подальшого прогресивного розвитку. Прийняття чотирьох конвенцій означало, що єдність морського права було втрачено, проте, можливо є і плюси в цьому, наприклад, прийняття конвенцій і одного протоколу, замість одного єдиного нормативно-правового акту, дало спробу залучити більшу кількість держав, принаймні до деяких із конвенцій, що також уникнуло великої кількості радикальних застережень. Створення морських захищених районів у відкритих водах Світового океану за межами національної юрисдикції не має правових основ. Конвенція 1982 р. не надає державам право розповсюджувати свою юрисдикцію на певні частини незалежно від переслідуваних цілей, тому створення морських захищених районів у відкритому морі є неможливим в існуючих міжнародно-правових межах. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|