ЛИНГВОФИЛОСОФСКИЙ АСПЕКТ СЕМАНТИКИ АНТРОПОНИМОВ

Jazyk: ruština
Rok vydání: 2021
Předmět:
Zdroj: Мова; No. 35 (2021); 134-141
Мова; № 35 (2021); 134-141
ISSN: 2307-4558
2414-9489
Popis: The purpose of the article is to analyze the most significant criteria for distinguishing between proper and common nouns, to establish the regularities of functioning of anthroponyms in language and speech, to study differences in their semantics, to determine the meaning of the philosophical aspect in the semantics of anthroponyms as a means of characterizing the magicality of a name and typological signs of the sacred in proper names, and the reasons for double-name phenomena and specific actions on names in Ancient Rus, the nature of the magic in the semantics of anthroponyms. The object of research is proper names, anthroponyms of the language. The subject of research is the language onomasticon. To achieve the goal the authors used the following methods: analysis and synthesis, descriptive method, observation method, linguo-stylistic method. The philosophical aspect of the article is realized in the characterization of the complex magic of anthroponyms (their sacredness), which, in turn, determines the semantic specifics of proper names: a) increased symbolism; b) a tendency to de-etymologization; c) a special derivational paradigm of proper names. The authors analyzed the signs of the sympractic nature of anthroponyms, which made it possible to draw conclusions about the close connection of personal names with religious and ritual activities that determines all aspects of human activity. The study of the anthroponymic system of the language provides material and grounds for the philosophical and spiritual development of the individual, allows us to comprehend and generalize the heritage of the millennial Christian culture.
Цель статьи – анализ наиболее значимых критериев разграничения собственных и нарицательных единиц языка, установление закономерностей функционирования антропонимов в языке и речи, исследование различий в их семантике, определение значения философского аспекта в семантике антропонимов как средства характеристики магичности имени и типологических признаков сакрального в собственных именах, определение причин двуименности и специфических действий над именами в старой Руси, природы магического в семантике антропонимов. Объект исследования – собственные имена, антропонимы языка. Предмет исследования – ономастикон языка. Для достижения цели использованы такие методы: анализ и синтез, описательный, наблюдение, лингвостилистический. Философский аспект статьи реализуется в характеристике сложной магии антропонимов (их сакральности), которая, в свою очередь, определяет семантическую специфику собственных имен а) повышенную знаковость; б) склонность к деэтимологизации; в) особую словообразовательную парадигму собственных имён. Авторами проанализированы признаки симпрактического характера антропонимов, что позволило сделать выводы о тесной связи личных имён с религиозно-обрядовой деятельностью, определяющей все стороны человеческой деятельности. Исследование антропонимической системы языка даёт материал и основания для философского и духовного развития личности, позволяет осмыслить и обобщить наследие тысячелетней христианской культуры.
Мета статті — аналіз найбільш значущих критеріїв розмежування власних і загальних одиниць мови, виявлення закономірностей функціювання антропонімів у мові та мовленні, дослідження відмінностей у їхній семантиці, визначення ролі філософського аспекту в семантиці антропонімів як засобу характеристики магічності імені і типологічних ознак сакрального у власних іменах, причин двоіменності і специфічних дій над іменами в Давній Русі, природи магічного в семантиці антропонімів. Об’єкт дослідження — власні імена, антропоніми мови. Предмет дослідження – ономастикон мови. Для досягнення мети використані такі методи: аналізу і синтезу, описовий, спостереження, мовно-стилістичний. Філософський аспект статті реалізовано в характеристиці складної магії антропонімів (їх сакральності), яка, в свою чергу, визначає семантичну специфіку власних імен: а) підвищену знаковість; б) схильність до деетимологізація; в) особливу словотвірну парадигму власнихімен. Авторами проаналізовані ознаки симпрактичного характеру антропонімів, що дозволило зробити висновки про тісний зв’язок особистих імен з релігійно-обрядовою діяльністю, яка визначає всі сторони людської діяльності. Дослідження антропонімічної системи мови дає матеріал і підстави для філософського і духовного розвитку особистості, дозволяє осмислити і узагальнити спадщину тисячолітньої християнської культури.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: