Границы права: основные аспекты проблемы

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2023
Předmět:
Zdroj: Philosophy of law and general theory of law; No. 2 (2021); 13-22
Философия права и общая теория права; № 2 (2021); 13-22
Філософія права і загальна теорія права; № 2 (2021); 13-22
ISSN: 2227-7153
2707-7039
Popis: The article is devoted to the analysis of the boundaries of law through three main topics, which are anthropic, human rights, and legal-regulatory boundaries. Such minimal differentiation seems necessary, in particular, to prevent the substitution or eclecticism of ambiguous terms and thevery conclusions of scientific analysis. The first aspect is based on the so-called “natural” understanding of the law; the second – on the so-called Legist-positivist understanding; and the third – on a certain combination (integration) of the first two aspects.Anthropocentric boundaries stem from the fact that man (as a unique biosocial being) is the primary source of all its fundamental (existential) rights, beyond which its existence and development The article is devoted to the analysis of the boundaries of law through three main topics,which are anthropic, human rights, and legal-regulatory boundaries. Such minimal differentiation seems necessary, in particular, to prevent the substitution or eclecticism of ambiguous terms and the very conclusions of scientific analysis. The first aspect is based on the so-called “natural” understandingof the law; the second – on the so-called Legist-positivist understanding; and the third – on a certain combination (integration) of the first two aspects.Anthropocentric boundaries stem from the fact that man (as a unique biosocial being) is the primary source of all its fundamental (existential) rights, beyond which its existence and development.
Статья посвящена анализу границ права через три основных сюжета, которые составляют антропные, правочеловеческие и юридически регулятивные рамки. Такая минимальная дифференциация кажется необходимой, в частности, для того, чтобы предотвратитьподмену или эклектизацию неоднозначных терминов понятий и самих выводов научного анализа.Первый аспект основывается на так называемом «естественном» правопонимании; второй – направопонимании так называемом легистского-позитивистском; а третий – на определенномсочетании (интегрировании) двух первых аспектов. “Человекоцентричные” пределы обусловлены тем, что именно человек (как уникальное биосоциальное существо) является первичным источником всех его основных (бытийных) прав, вне которых его существование и развитие в обществе невозможны как таковые. Обосновывается, что право может существовать либо как некое свойство, “принадлежность” человека, либо как процесс или результат его жизнедеятельности.Границы реализации прав человека представляют собой совокупность всех явлений, характеризующих содержание и объем реализации таких прав и свобод. Ограничение осуществления прав и свобод человека – это деятельность компетентных государственных или международных, или межгосударственных органов по установлению границ (ограничений) по осуществлению прав и свобод человека.Границы государственно-регулятивного (юридического) регулирования определяют объем социального пространства, на который распространяются и может распространяться юридическая регулятивная деятельность государства, его органов, должностных лиц. С учетом этого положения, сферы правового регулирования делятся на сферы возможного (потенциального) или необходимого регулирования, сферы законодательного и правореализационного регулирования.Поскольку содержание правовых норм открывается опосредованно – через мышлениеи понимание реципиента юридического текста, вопрос о границах права в значительной мересводится к вопросу о границах его толкования. Как и в случае с теориями толкования, такиеграницы могут быть статическими и динамическими. В статье раскрываются явления, которые определяют границы первого и второго рода.
Стаття присвячена аналізу меж права через три основні сюжети, які складають антропні, праволюдинні та юридично-регулятивні межі. Така мінімальна диференціація видається необхідною, зокрема, задля того, аби запобігти підміні або еклектизації неоднозначних терміно-понять та й самих висновків наукового аналізу. Перший аспект ґрунтується на так званому “природному” праворозумінні; другий – на праворозумінні так званому легістсько-позитивістському; а третій – на певному поєднанні (інтегруванні) двох перших аспектів.Людиноцентричні межі зумовлені тим, що саме людина (як унікальна біосоціальна істота) є первинним джерелом усіх її основоположних (буттєвих) прав, поза якими її існування та розвиток у суспільстві взагалі неможливі. Обґрунтовується, що право може існувати тільки або як певна властивість, “приналежність” людини, або ж як процес чи результат її життєдіяльності.Межі реалізації прав людини являють собою сукупність усіх явищ, які характеризують зміст та обсяг реалізації таких прав і свобод. Обмежування здійснення прав і свобод людини – це діяльність компетентних державних або міжнародних, чи міждержавних органів зі встановлення меж (обмежень) щодо здійснення прав і свобод людини.Межі державно-регулятивного (юридичного) регулювання окреслюють обсяг соціального простору, на який поширюються і може поширюватись юридично-регулятивна діяльність держави, її органів, посадових осіб. З урахування цього положення, сфери правового регулювання поділяються на сфери можливого (потенційного) або необхідного регулювання, сфери законодавчого і правореалізуючого регулювання. Позаяк зміст правових норм відкривається опосередковано – через мислення і розуміння реципієнта юридичного тексту, питання про межі права значною мірою зводиться до питання про межі його тлумачення. Як і у випадку з теоріями тлумачення, такі межі можуть бути статичними і динамічними. В статті розкриваються явища, котрі визначають межі першого і другого гатунку.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: