ЛИНГВИСТИЧЕСКАЯ ИКОНОГРАФИЯ И МУЗЫКА КАК ОТЕЛЕСНЕНИЕ СМЫСЛОВ
| Jazyk: | ukrajinština |
|---|---|
| Rok vydání: | 2022 |
| Předmět: |
музика
«мати тіло» «semiotic» дуалізм тіла та розуму linguistic iconography emotions символічне отілеснення смислу «семіотичне» лингвистическая иконография мusic «to have a bodу» «семиотические» embodiment of meaning музыка «иметь ум» эмоции «to have a mind» емоції дуализм тела и ума cognitive integrity отелеснение смысла лінгвістична іконографія когнітивна цілісність «иметь тело» символическое dualism of body and mind symbolic «мати розум» когнитивная целостность |
| Zdroj: | Doxa; No. 2(36) (2021); 44-56 Докса; № 2(36) (2021); 44-56 |
| ISSN: | 2410-2601 |
| Popis: | The interaction of philosophy and literature is clarified in the relationship between literature and music. As distinct genres of art, literature and music have much in common when we consider them in the theoretical context of overcoming the traditional dichotomy of mind and body. The phenomenon of so-called linguistic iconography illustrates the movement of literature beyond the substantial split of man into mind and body. Music also avoids this dichotomy, denying the difference between subject and form. Then the form does not symbolize or express something, but represents a musical meaning. In both cases, literature and music produce embodied meanings, that is, those that lie in reality itself. Semantic poverty and fixation on real linguistic iconography and music enable the process of embodiment of meanings. Perception of the latter involves the use of not only mental but also bodily abilities of man in their cognitive integrity. Взаимодействие философии и литературы находит свое уточнение в соотношении литературы и музыки. Будучи отличными жанрами искусства, литература и музыка обнаруживают много общего, когда мы их рассматриваем в теоретическом контексте преодоления традиционной дихотомии ума и тела. Феномен так называемой лингвистической иконографии обнаруживает движение литературы за пределы субстанционного раскола человека на ум и тело. Музыка также избегает этой дихотомии, опровергая различие между субъектом и формой. Тогда форма не символизирует или что-то выражает, а сама представляет музыкальный смысл. В обоих случаях литература и музыка производят отелеснение смыслов, то есть таких, которые лежат в самой реальности. Семантическая бедность и фиксация на реальной лингвистической иконографии и музыки делают возможным процесс отелеснення смыслов. Восприятие последних предполагает задействование не только ментальных, но и телесных способностей человека в их когнитивной целостности. Взаємодія філософії та літератури знаходить своє уточнення у співвідношенні літератури та музики. Будучи відмінними жанрами мистецтва, література та музика виявляють багато спільного тоді, коли ми їх розглядаємо у теоретичному контексті подолання традиційної дихотомії розуму та тіла. Феномен так званої лінгвістичної іконографії унаочнює рух літератури за межі субстанційного розколу людини на розум та тіло. Музика також уникає цієї дихотомії, спростовуючи відмінність між суб’єктом та формою. Тоді форма не символізує або щось виражає, а являє собою музичний сенс. В обох випадках література та музика продукують отілеснені смисли, тобто такі, що лежать у самій реальності. Семантична бідність та фіксація на реальному лінгвістичної іконографії та музики уможливлюють процес отілеснення смислів. Сприйняття останніх передбачає задіяння не лише ментальних, але й тілесних здатностей людини у їх когнітивній цілісності. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|