Патологическое прикрепление плаценты: диагностика, тактика ведения и родоразрешение

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Ukrainian Journal of Perinatology and Pediatrics; No. 4(92) (2022): Ukrainian Journal of Perinatology and Pediatrics; 42-49
Украинский журнал Перинатология и Педиатрия; № 4(92) (2022): Ukrainian Journal of Perinatology and Pediatrics; 42-49
Український журнал Перинатологія і Педіатрія; № 4(92) (2022): Український журнал Перинатологія і Педіатрія; 42-49
ISSN: 2706-8757
2707-1375
Popis: The incidence of placenta previa is 0.2-0.9% but continues to be one of the most serious factors in the development of obstetric’s bleeding and perinatal losses. The situation is aggravated by the fact that placenta previa is combined with various variations of abnormal (deep) attachment of the placenta to the uterus (placenta adhaerens, accreta, increta, percreta). Placenta previa, placenta accreta, and vasa previa cause significant maternal and perinatal morbidity and mortality. With the increasing incidence of both cesarean delivery and pregnancies using assisted reproductive technology, these 3 conditions are becoming more common. Placental accretion remains the main cause of maternal hemorrhage and obstetric hysterectomy, resulting in significantly high maternal morbidity and mortality. Risk factors for placenta previa include prior cesarean delivery, pregnancy termination, intrauterine surgery, smoking, multifetal gestation, increasing parity, and maternal age. Advances in ultrasound have facilitated prenatal diagnosis of abnormal placentation allowing the development of multidisciplinary management plans to achieve the best outcomes for mother and baby. Purpose - to review the literature on abnormal placentation, including an evidence-based approach to diagnosis, management and treatment; to follow the evolution of this obstetric pathology in recent years and the complications that may arise. Identification of risk factors, correct antenatal and preoperative diagnosis, multidisciplinary treatment and counseling will help in the overall management of women with placenta accreta and reduce maternal morbidity. According to the literature, it can be concluded that true placenta previa or placenta percreta, as well as suspected placenta previa (for example, in cases with a history of caesarean section in anamnesis), should be managed and delivered by caesarean section in a tertiary health facility. In no case should the placenta be separated if edematous blood vessels with visible placental blood flow after laparotomy are found in the area of attachment of the placenta to the anterior wall of the uterus, as well as when the diagnosis is placenta percreta or placenta increta. As a tactic, not only primary hysterectomy should be considered, but also conservative therapy or delayed hysterectomy (two-stage hysterectomy). In a situation where placenta accreta or partial placenta accreta cannot be accurately diagnosed, a good understanding of hemostasis with balloon catheter occlusion, various methods of suture hemostasis, and total hysterectomy procedures should be considered. No conflict of interests was declared by the author.
Частота обнаружения предлежания плаценты составляет 0,2-0,9%, однако продолжает оставаться одним из наиболее серьезных факторов развития акушерских кровотечений и перинатальных потерь. Ситуация усугубляется тем, что предлежание сочетается с разнообразными вариациями аномального (глубокого) прикрепления плаценты к стенке матки (placenta adhaerens, accreta, increta, percreta). Предлежание плаценты, приращение плаценты и предлежание сосудов являются вескими причинами материнской и перинатальной заболеваемости и смертности. С увеличением случаев кесарева сечения и беременностей с применением вспомогательных репродуктивных технологий эти три состояния становятся все более распространенными. Приращение плаценты остается основной причиной материнского кровотечения и акушерской гистерэктомии, вследствие чего значительно высокими остаются показатели материнской заболеваемости и смертности. Факторы риска предлежания плаценты включают кесарево сечение в анамнезе, прерывание беременности, внутриутробное хирургическое вмешательство, курение, многоплодную беременность, увеличение паритета и возраст матери. Достижения в области ультразвукового обследования значительно облегчили пренатальную диагностику аномальной плацентации, позволив разработать междисциплинарные планы для достижения наилучших результатов для матери и ребенка. Цель - провести обзор литературы по аномальной плацентации, включая доказательный подход к диагностике, менеджменту и лечению; проследить эволюцию этой акушерской патологии за последние годы и осложнений, которые могут возникнуть. Выявление факторов риска, правильная антенатальная и предоперационная диагностика, мультидисциплинарное лечение и консультирование позволят проводить общее лечение женщин с приращением плаценты и снизить уровень материнской заболеваемости. По данным литературы можно сделать выводы, что женщины с истинным предлежанием плаценты или placenta percreta, а также при подозрении на предлежание плаценты (например, в случаях с кесаревым сечением в анамнезе) должны вестись и родоразрешаться путем кесаревого сечения в медицинском учреждении третичного уровня. Плаценту ни в коем случае нельзя отделять, если в области ее прикрепления к передней стенке матки обнаружены отечные кровеносные сосуды с видимым плацентарным кровотоком после лапаротомии, а также при установленном диагнозе placenta percreta или placenta increta. В качестве тактики следует рассматривать не только первичную гистерэктомию, но и консервативную терапию или отсроченную гистерэктомию (двухэтапную гистерэктомию). В ситуации, когда приращение плаценты или частичное приращение плаценты не могут быть точно диагностированы, следует хорошо разобраться в гемостазе с помощью баллонной катетерной окклюзии, различных методов шовного гемостаза и процедурах тотальной гистерэктомии. Автор заявляет об отсутствии конфликта интересов.
Частота виявлення передлежання плаценти становить 0,2-0,9%, проте продовжує залишатися одним з найсерйозніших факторів розвитку акушерських кровотеч і перинатальних втрат. Ситуація ускладнюється тим, що передлежання поєднується з різноманітними варіаціями аномального (глибокого) прикріплення плаценти до стінки матки (placenta adhaerens, accreta, increta, percreta). Передлежання плаценти, прирощення плаценти та передлежання судин є вагомими причинами материнської та перинатальної захворюваності та смертності. Зі збільшенням випадків кесаревого розтину та вагітностей із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій ці три стани стають все більш поширеними. Прирощення плаценти залишається основною причиною материнської кровотечі та акушерської гістеректомії, унаслідок чого значно високими залишаються показники материнської захворюваності та смертності. Фактори ризику передлежання плаценти включають кесарів розтин в анамнезі, переривання вагітності, внутрішньоутробне хірургічне втручання, куріння, багатоплідну вагітність, збільшення паритету та вік матері. Досягнення в ділянці ультразвукового обстеження значно полегшили пренатальну діагностику аномальної плацентації, дозволивши розробити міждисциплінарні плани лікування для досягнення найкращих результатів для матері та дитини. Мета - провести огляд літератури щодо аномальної плацентації, включаючи доказовий підхід до діагностики, менеджменту та лікування; простежити еволюцію цієї акушерської патології за останні роки та ускладнень, які можуть виникнути. Виявлення факторів ризику, правильна антенатальна та передопераційна діагностика, мультидисциплінарне лікування та відповідне консультування дадуть змогу проводити загальне лікування жінок із прирощенням плаценти та знизити рівень материнської захворюваності. Згідно з проведеним оглядом літератури можна зробити висновки, що жінки зі справжнім передлежанням плаценти або placenta percreta, а також при підозрі на передлежання плаценти (наприклад, у випадках із кесаревим розтином в анамнезі) повинні вестись та розроджуватись шляхом кесаревого розтину в медичному закладі третинного рівня. Плаценту в жодному разі не можна відокремлювати, якщо в ділянці її прикріплення до передньої стінки матки виявлені набряклі кровоносні судини з видимим плацентарним кровотоком після лапаротомії, а також при встановленому діагнозі placenta percreta або placenta increta. Як тактику слід розглядати не тільки первинну гістеректомію, але й консервативну терапію або відстрочену гістеректомію (двоетапну гістеректомію). У ситуації, коли прирощення плаценти або часткове прирощення плаценти не можуть бути точно діагностовані, необхідно добре розбиратися в гемостазі за допомогою балонної катетерної оклюзії, різних методів шовного гемостазу та процедурах тотальної гістеректомії. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: