Ефективність трансплантації фекальної мікробіоти у пацієнтів із постінфекційною формою синдрому подразненого кишечника з діареєю

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Modern Gastroenterology; No. 1—2 (2022); 12-19
Современная гастроэнтерология; № 1—2 (2022); 12-19
Сучасна гастроентерологія; № 1—2 (2022); 12-19
ISSN: 1727-5725
2521-649X
Popis: Objective — to evaluate efficacy of potentiation of remission and safety of fecal microbiota transplantation (TFM) in patients with post‑infection irritable bowel syndrome with predominance of diarrhea (PI — IBS‑D), in whom standard therapy was ineffective. Materials and methods. The study involved 16 patients with patients with moderate to severe PI — IBS with diarrhea who did not respond to standard therapy and did not have any significant comorbidities. The diagnosis of IBS was made according to the Rome IV criteria. IBS severity was assessed with the use of Irritable bowel syndrome— Severity Scoring System, and the frequency of defecation and stool consistency according to the Bristol scale. Donor selection, preparation for TFM and the procedure itself were carried out in accordance with the recommendations of the European Consensus on TFM (2017). TFM was performed once with acolonoscope in the right part of the large intestine— 180 ml of asolution prepared from 50 gof donor feces. The total follow‑up period was 6 months after TFM. Efficacy was assessed by the level of score reduction of the IBS‑SSS questionnaire— adecrease of 50 points or more was considered asignificant improvement. During the observation period, the patient did not take any additional drugs and procedures. Results. The obtained results showed apositive TFM effects on the clinical manifestations of post‑infection IBS, resistant to standard therapy. After 1 month post transplantation, the severity of symptoms decreased by more than 75 IBS‑SSS points in 75% of patients and 3 of them had remission. The TFM procedure resulted in asignificant decrease compared to baseline in the severity of abdominal pain (37 points) and its duration (31 points), bloating (41 points), dissatisfaction with defecation (40 points) against the background of almost twofold reduction in the frequency of defecation from 3.68 to 1.81 bowel movements/day) and improved stool consistency according to the Bristol scale (from 6.81 to 5.21 points). These rates remained unchanged until the end of the third month after TFM, they did not differ significantly compared to the end of the first month: 75% of patients experienced adequate relief of abdominal pain, satisfaction with defecation, reduced bloating and reduced impact on quality of life. However, by the end of 6th month, the symptoms of PI — IBS began to increase: the average score of IBS‑SSS increased to 169 points, including indicators of the intensity of abdominal pain and its duration, severity of bloating, dissatisfaction with defecation and defecation frequency, thus PI — IBS increasingly affected the quality of life of patients. Despite the increased PI — IBS severity by the end of 6th month after TFM, its symptoms remained significantly lower than before treatment and still 62.5% of patients reported adequate relief of abdominal pain and satisfaction with defecation, reduction of diarrhea and bloating. None of patients reported about serious adverse events. During the first hours after procedure, only 31.25% trial participants noticed insignificant adverse events (abdominal discomfort, flatulence and stomach growling) that disappeared on their own during the day. Conclusions. Colonoscopy‑delivered fecal microbiota transplantation proved to be effective and safe procedure in patients with PI — IBS who have not responded to standard therapy.  
Мета— оцінити ефективність потенціювання ремісії та безпечність трансплантації фекальної мікробіоти (ТФМ) упацієнтів ізпостінфекційним синдромом подразненого кишечника (СПК) зпереважанням діареї, вяких стандартна терапія виявилася неефективною. Матеріали та методи. У дослідження залучено 16 пацієнтів із постінфекційним синдромом подразненого кишечника (ПІ‑СПК) середньотяжкого або тяжкого перебігу з діареєю, які не відповіли на стандартну терапію і не мали значущої супутньої патології. Діагноз СПК установлювали згідно з Римськими критеріями IV. Оцінку тяжкості перебігу СПК проводили за допомогою опитувальника Irritable bowel syndrome — Severity Scoring System (IBS‑SSS), а частоти дефекацій та консистенції випорожнення — за Бристольською шкалою. Відбір донорів, підготовку до ТФМ і саму процедуру виконували згідно з рекомендаціями Європейського консенсусу щодо ТФМ (2017). Процедуру проводили одноразово за допомогою колоноскопа у праві відділи товстого кишечника (180 мл розчину, приготовленого з 50 г донорських фекалій). Загальний період спостереження становив 6 міс після ТФМ. Оцінку ефективності проводили за зменшенням балів за опитувальником IBS‑SSS. Зниження на ≥ 50 балів вважали значним поліпшенням. Під час спостереження пацієнт не отримував жодних додаткових препаратів і процедур. Результати. Отримані результати свідчили про позитивний вплив ТФМ на клінічні вияви резистентного до стандартної терапії ПІ‑СПК. Через 1 міс після трансплантації у 75 % пацієнтів виразність симптомів зменшилася на ≥ 75 балів за IBS‑SSS. У 3 із них мала місце ремісія. Процедура ТФМ сприяла значному зниженню порівняно з вихідними показниками виразності болю в животі (на 37 балів) та її тривалості (на 31 бал), здуття живота (на 41 бал), незадоволеності дефекацією (на 40 балів) на тлі практично дворазового зменшення частоти дефекацій (з 3,68 до 1,81 на добу) та поліпшення консистенції випорожнення за Бристольською шкалою (з 6,81 до 5,21 бала). Зазначені показники зберігалися без значних змін до кінця 3‑го місяця після ТФМ і статистично значущо не відрізнялися від таких через 1 міс: 75 % пацієнтів відзначали адекватне полегшення болю в животі, задоволеність дефекацією, зменшення здуття живота та зниження впливу ПІ‑СПК на якість життя. Однак до кінця 6‑го місяця симптоми ПІ‑СПК почали наростати: загальний бал за IBS‑SSS збільшився до 169, також зросли такі показники, як інтесивність абдомінального болю та його тривалість, тяжкість здуття живота, незадоволеність дефекацією, кількість дефекацій на добу, а отже, вплив ПІ‑СПК на якість життя пацієнтів. Незважаючи на зростання показників тяжкості ПІ‑СПК до кінця 6‑го місяця після ТФМ, вони були значно нижчі, ніж до початку лікування: 62,5 % пацієнтів пові­дом­ляли про адекватне полегшення болю в животі та задоволеність дефекацією, зменшення діареї та здуття живота. У жодного пацієнта не зареєстровано серйозних небажаних явищ. Лише у 31,25 % учасників дослідження у перші години після процедури зафіксували незначні небажані явища (абдомінальний дискомфорт, метеоризм та бурчання у животі), які самостійно зникли протягом доби. Висновки. Колоноскопічна ТФМ єефективною та безпечною процедурою упацієнтів із ПІ‑СПК, які не відповіли на стандартну терапію.  
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: