Хронические расслаивающие аневризмы аорты: патоморфологическая характеристика

Autor: Kuzyk, Yu. I., Sira, O. O.
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2018
Předmět:
Zdroj: Morphologia; Том 12, № 3 (2018); 85-89
ISSN: 1997-9665
Popis: Актуальність. Хронічні розшаровуючі аневризми аорти (ХРАА) є маловивченою судинною патологією. Етіологія, патогенез, патоморфологічні та клінічні зміни не до кінця з’ясовані. Наявність відкритих питань в їх морфогенезі та патоморфологічній картині створює труднощі в клінічній діагностиці та породжує дискусії у виборі лікування. Мета – визначити характерні патоморфологічні зміни при ХРАА. Матеріали та методи. Проведено аналіз 31 випадку операційного матеріалу хворих, прооперованих з приводу ХРАА. Серед прооперованих переважали чоловіки – 22 (70,9%), жінок було дев’ятеро (29,1%). Вік пацієнтів коливався від 47 до 59 років. Препарати аорти зафарбовувались гематоксилін еозином, резорцин-фуксином за Хартом, пікрофусцином за Вейгертом, трихром Масоном. Результати. Порожнина розшарування мала вигляд «двостовбурового» (двоканального) просвіту, розташовувалася на межі адвентиції та медії, була виповнена згортками крові з поширенням геморагічної інфільтрації на периадвентиційну жирову клітковину. Новий псевдоканал в третині випадків містив згортки крові та свіжі тромби, а старий повністю був вкритий ендотелієм із формуванням неоінтими. В медії виявлено масивний еластолізис із обривками гіперхромних еластичних волокон із ознаками гіпереластозу, множинні тонкі прошарки сполучно-тканинних волокон, що розташовувалися між хаотично розсіяними гладко-м’язовими клітинами та колагеновими волокнами, глибше яких визначалися масивні розростання сполучної тканини. Висновки. При патоморфологічному дослідженні ХРАА виявлено сполучно-тканинне ремоделювання аорти у вигляді хаотично розташованих незрілих мезенхімальних клітин в поєднанні з м'язовою та сполучно-тканинною трансформацією. Процеси судинного ремоделювання можуть забезпечувати відносну клінічну стабільність ХРАА.
Background. Chronic aortic dissection (CAD) is a poorly understood vascular pathology. Etiology, pathogenesis, pathomorphological and clinical changes are not fully elucidated. The presence of open questions in their morphogenesis and pathomorphological picture creates difficulties in clinical diagnosis and gives rise to discussions in the choice of treatment. Objective – determinate pathomorphological changes of CAD. Methods. The analysis of 31 cases of surgical material for patients undergoing surgery on CAD was conducted. Among the operatives men dominated – 22 (70.9%), women were nine (29.1%). The age of patients ranged from 47 to 59 years. Aortic preparations were painted hematoxylin-eosin, resorcinol-fuchin for Chart, picrofuscin for Weigert, trichrome Mason. Results. The cavity of the dissection looked like a two-channel, located on the verge of adventitia and mediums, filled with blood convections, with the spread of hemorrhagic infiltration to periadventicial fatty tissue. The new pseudo-channel in one third of cases contained blood convection and fresh thrombi, and the old one was completely covered with endothelium with neointimal formation. In the media were detected massive elastolysis with contours of hyperchromic elastic fibers with signs of hyperlastosis, multiple thin layers of connective tissue fibers located between randomly scattered smooth muscle cells and collagen fibers, deeper definitions of massive enlargement of connective tissue. Conclusions. In the pathomorphological study of CAD, connective tissue remodeling of the aorta in the form of randomly located immature mesenchymal cells in combination with muscular and connective tissue transformation was revealed. The processes of vascular remodeling can provide the relative clinical stability of HRAA.
Актуальность. Хронические расслаивающей аневризмы аорты (ХРАА) является малоизученной сосудистой патологией. Етиология, патогенез, патоморфологические и клинические изменения не до конца выяснены. Наличие открытых вопросов в их морфогенезе и патоморфологической картины создает трудности в клинической диагностике и порождает дискуссии в выборе лечения. Цель – определить характерные патоморфологические изменения при ХРАА. Материалы и методы. Проведен анализ 31 случая операционного материала больных, прооперированных по поводу ХРАА. Среди прооперированных преобладали мужчины – 22 (70,9%), женщин было девять (29,1%). Возраст пациентов колебался от 47 до 59 лет. Препараты аорты окрашивались гематоксилин эозином, резорцин-фуксином по Хартум, пикрофусцином по Вейгерту, трихромным Масоном. Результаты. Полость расслоения имела вид «двустволки» (двухканального просвета), располагалась на границе адвентиции и медии, была выполнена свертками крови с распространением геморрагической инфильтрации на периадвентиционную жировую клетчатку. Новый псевдоканал в трети случаев содержал свертки крови и свежие тромбы, а старый был полностью покрыт эндотелием с формированием неоинтимы. В медии обнаружен массивный эластолизис с обрывками гиперхромных эластических волокон с признаками гиперэластоза, множественные тонкие слои соединительно-тканных волокон, располагающихся между хаотично рассеянными гладко-мышечными клетками и коллагеновыми волокнами, глубже которых определялись массивные разрастания соединительной ткани. Выводы. При патоморфологическом исследовании ХРАА обнаружено соединительно-тканное ремоделирования аорты в виде хаотично расположенных незрелых мезенхимальных клеток в сочетании с мышечной и соединительно-тканной трансформацией. Процессы сосудистого ремоделирования могут обеспечивать относительную клиническую стабильность хронических РАА.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: