Методика використання вакуумної терапії для прискорення закриття ран, які загоюються вторинним натягом, та профілактики патологічного рубцювання

Autor: Teplyi, V. V., Grebchenko, K. M.
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2018
Předmět:
Zdroj: Хірургія України; № 4 (2018); 48—53
Surgery of Ukraine; № 4 (2018); 48—53
Хирургия Украины; № 4 (2018); 48—53
ISSN: 1818-5398
2521-697X
Popis: The aim — to evaluate the possibility to accelerate wound healing by second intention and prophylaxis of pathological scaring with vacuum‑assisted closure (VAC) therapy.Materials and methods. The 12 patients in control group were studied retrospectively. Twelve patients of the study group were evaluated prospectively during 2016 — 2018 years. The inclusion criteria were: age from 18 to 70 years, wound with granulation tissue, possibility to approximate wound’s margins mechanically even with the moderate tension, possibility to create negative pressure in the wound’s cavity. Control group’s patients were treated by the routine methods. Main group’s patients were treated with the use of original method of wound healing by second intention closure acceleration and prophylaxis of pathologic scaring. Planimetric study of wound and final scars were performed in all patients.Results and discussion. Initial linear dimensions and area of wound defect were not statistically different in control and study groups. In last one wound edge were somewhat brought together by sterile adhesive film. The drain with the side halls was introduced into the wound cavity. The film was covered by the transparent elastic plastic plate. Tightness of the construction and plate fixation were provided by additional layer of adhesive film. The drain was connected to the source of negative pressure. Wound revision was performed at the fifth day. In case when wound edges were not in contact, the same treatment was continued. To the second stage of treatment proceeded after complete approximation of the wound edges. Approximated edges were fixed by the same film with the perforations along the wound axis. The drain was set over the film along its perforations. It was fixed by additional layer of the film and connected to the source of negative pressure. Law pressure was maintained until fool fixation of wound edges. Comparison of the wound healing time demonstrated that it was statistically shorter in study group (26.7 ± 6.29 days vs 37.3 ± 78.33 days respectively, p = 0.0009). Planimetric study of the scars supported better cosmetic result of the treatment in study group.Conclusions. Law pressure inside the wound promotes progressive approximation of the edges with their subsequent fixation until the moment of sealing. This accelerated healing of wounds in patients of the main group compared with patients in the comparison group (26.7 ± 6.29 days versus 37.3 ± 7.33 days, respectively, p = 0.0009). Improved adaptation of wound edges without additional mechanical damage together with compensation by the vacuum forces that pull apart wound edges allowed to achieve wound healing in patients of main group with the formation of scars of a smaller width (12.0 ± 5.69 mm vs. 28.0 ± 10.95 mm, p = 0.0002) and the area (636.9 ± 536.41 mm2 versus 1150.9 ± 595.86 mm2, p = 0.0370) compared with the comparison group. In the main group normotrophic scars developed statistically significantly higher than in the comparison group (χ2 = 4.20, p = 0.04).
Цель работы — оценить возможность ускорения заживления ран, заживающих вторичным натяжением, и профилактики патологического рубцевания с помощью вакуумной терапии.Материалы и методы. Группа сравнения из 12 пациентов обследована ретроспективно. В основную группу включено 12 пациентов, которых в 2016 — 2018 гг. обследовали проспективно. Критерии включения: возраст от 18 до 70 лет, наличие гранулирующей раны, края которой можно механически свести, даже со значительным натяжением, возможность создать отрицательное давление в раневом кратере. Лечение больных группы сравнения проводили с использованием общепринятых методик. При лечении пациентов основной группы был использован предложенный нами способ ускорения закрытия раны и профилактики патологического рубцевания при заживлении ран вторичным натяжением. У всех больных проводили планиметрическое исследование ран и конечных рубцов.Результаты и обсуждение. Исходные линейные размеры и площадь раневого дефекта статистически не отличались в обеих группах. У пациентов основной группы края раны несколько сближали с помощью стерильной адгезивной пленки. В раневой кратер устанавливали дренажную трубку с боковыми отверстиями. Пленку накрывали прозрачной эластической пластиковой пластиной. Герметичность конструкции и фиксацию пластины обеспечивали еще одним слоем адгезивной пленки. Дренажную трубку подсоединяли к источнику отрицательного давления. На 5­е сутки проводили ревизию раны. Если ее края полностью не сошлись, то продолжали аналогичное лечение. После полного сведения краев раны переходили ко второму этапу лечения. В сведенном состоянии края раны фиксировали такой же пленкой только с перфорациями вдоль оси раны. Поверх пленки вдоль перфораций размещали дренаж, который сверху фиксировали еще одним слоем пленки, и подключали к источнику отрицательного давления до полной фиксации краев раны. Сравнение сроков заживления ран показало их статистически значимое ускорение у пациентов основной группы ((26,7 ± 6,3) дня против (37,3 ± 7,3) дня, p = 0,0009). Планиметрические исследования рубцов подтвердили лучший косметический результат лечения в основной группе.Выводы. Низкое давление в ране способствовало постепенному сближению ее краев с последующей их фиксацией до момента склеивания, что ускоряло заживление ран у пациентов основной группы по сравнению с больными группы сравнения ((26,7 ± 6,3) дня против (37,3 ± 7,3) дня, p = 0,0009). Улучшенная адаптация краев раны без добавочного механического повреждения, а также компенсация за счет вакуума сил, которые разводят края раны, позволили достичь заживления ран у пациентов основной группы с формированием рубцов меньшей ширины ((12,00 ± 5,69) мм против (28,00 ± 10,95) мм в группе сравнения, p = 0,0002) и площади ((636,90 ± 536,41) мм2 и (1150,90 ± 595,86) мм2, p = 0,0370). В основной группе статистически больше было нормотрофических рубцов (χ2 = 4,20, p = 0,04).
Мета роботи — оцінити можливість прискорення загоєння ран, які загоюються вторинним натягом, та профілактики патологічного рубцювання за допомогою вакуумної терапії.Матеріали і методи. Групу порівняння з 12 пацієнтів обстежено ретроспективно. До основної групи залучено 12 пацієнтів, яких у 2016 — 2018 рр. обстежили проспективно. Критерії залучення: вік від 18 до 70 років, наявність рани, яка гранулює і краї якої можна механічно звести навіть зі значним натягуванням, можливість створити від’ємний тиск у рановому кратері. Лікування хворих групи порівняння проводили з використанням загальноприйнятних методів. При лікуванні пацієнтів основної групи використано запропонований нами спосіб прискорення закриття рани та профілактики патологічного рубцювання при загоєнні ран вторинним натягом. Усім хворим проводили планіметричні дослідження ран і остаточних рубців.Результати та обговорення. Вихідні лінійні розміри та площа ранового дефекту статистично значущо не відрізнялися в обох групах. У пацієнтів основної групи краї рани дещо зближували за допомогою стерильної адгезивної плівки. В рановий кратер встановлювали дренажну трубку з бічними отворами. Плівку накривали прозорою еластичною пластиковою пластиною. Герметичність конструкції та фіксацію пластини забезпечували ще одним шаром адгезивної плівки. Дренажну трубку приєднували до джерела від’ємного тиску. На 5­ту добу проводили ревізію рани. Якщо краї рани повністю не зійшлися, то продовжували аналогічне лікування. Після повного зведення країв рани переходили до другого етапу лікування. У зведеному стані краї рани фіксували такою самою плівкою, тільки з перфораціями вздовж осі рани. Поверх плівки вздовж перфорацій розміщували дренаж, який зверху фіксували ще одним шаром плівки, і підключали до джерела від’ємного тиску до повної фіксації країв рани. Порівняння строків загоєння ран виявило їх статистично значуще прискорення у пацієнтів основної групи ((26,7 ± 6,3) дня проти (37,3 ± 7,3) дня, p = 0,0009). Планіметричні дослідження рубців підтвердили кращий косметичний результат лікування в основній групі.Висновки. Від’ємний тиск у рані сприяв поступовому зближенню її країв з наступною їх фіксацією до моменту склеювання, що прискорювало загоєння ран у пацієнтів основної групи порівняно з хворими групи порівняння ((26,7 ± 6,3) дня проти (37,3 ± 7,3) дня, p = 0,0009). Поліпшена адаптація країв рани без їх додаткового механічного ушкодження, а також компенсація за рахунок вакууму дії сил, котрі розводять краї рани, дало змогу досягти загоєння ран у пацієнтів основної групи з формуванням рубців меншої ширини ((12,00 ± 5,69) мм проти (28,00 ± 10,95) мм у групі порівняння, p = 0,0002) та площі ((636,90 ± 536,41) мм2 та (1150,90 ± 595,86) мм2, p = 0,0370). В основній групі статистично більше було нормотрофічних рубців (χ2 = 4,20, p = 0,04).
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: