Проблемні питання розірвання шлюбу в судовому порядку

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Analytical and Comparative Jurisprudence; No. 3 (2022): Аналітично-порівняльне правознавство; 61-65
Аналітично-порівняльне правознавство; № 3 (2022): Аналітично-порівняльне правознавство; 61-65
ISSN: 2788-6018
Popis: The article examines the problematic issues of judicial divorce. Conflicting, contradictory, unresolved issues of legislative regulation of this procedure are identified, which were established on the basis of the analysis of court practice, in orderto improve the mechanism of divorce. Collisions of legal regulation of dissolution of marriage in court procedure are identified. The institution of marital reconciliation and its consequences for the divorce process between spouses are analyzed. Yes, it hasbeen determined that in practice, divorce in legal proceedings is very often used as a «circumvention» of divorce in the order of separate proceedings on the joint application of the spouses (due to clauses «d» and «o» of clause 3 of Article 3 of the Decree of the CMU «On State Duty» dated January 21, 1993), and the reconciliation procedure as prolonging the divorce process. The analysis of court practice proved that this mechanism does not contribute to the continuation of marital and family relations. Itwas concluded that, on the one hand, the legislator is interested in speedy consideration of such socially significant categories of cases as divorce, on the other hand, there are still gaps in the legislation that allow this process to be delayed. It is alsodetermined that Article 4 109 of the Family Code of Ukraine is conflicting, and the analysis of the norms of the Code of Civil Procedure, which establish and determine the procedural order of consideration of cases in courts, made it possible to conclude that the Code of Criminal Procedure does not establish special (shortened) terms for consideration of certain categories of cases in court, because in the aggregate, the terms consideration of the merits of the case in accordance with the legislation cannot guarantee a person who has applied to the court for the protection of his violated, disputed or unrecognized right of prompt resolution of the problem and contradict the norms of family legislation. The authors provided suggestions forimproving the national legislation and eliminating the above-mentioned conflicting norms.Based on the results of the analysis, the authors came to the following conclusions: 1) in order to encourage spouses to apply to a notary public with a statement on the conclusion of an agreement on alimony for a child, it is advisable to introducean exemption for parents from paying state duty when certifying such agreements by analogy with paragraph 3, Part 1, Article 5 of the Law on Court Fees, 2) by analyzing the judicial practice regarding granting spouses a period for reconciliation, it canbe concluded that, unfortunately, the institution of reconciliation does not lead to the expected results of preserving family relations, but contributes to prolonging divorce proceedings. Therefore, we propose to exclude Article 111 of the Family Code ofUkraine and Part 7 of Art. 240 of the Civil Procedure Code of Ukraine, 3) in order to eliminate the conflict between civil and family legislation, we propose to set out Part 4 of Article 109 of the Civil Procedure Code of Ukraine in the following wording: «the court considers the case of divorce within the time limits established by the Civil Procedure Code of Ukraine...».
В статті досліджуються проблемні питання розірвання шлюбу в судовому порядку. Визначаються колізійні, суперечливі, не вирішені питання законодавчого регулювання цієї процедури, які були встановлені на підставі аналізу судовоїпрактики, задля вдосконалення механізму розірвання шлюбу. Визначено колізії правового регулювання розірвання шлюбу в судовому порядку.Проаналізовано інститут примирення подружжя та його наслідки для процесу розірвання шлюбу між подружжям. Так, визначено, що в практичній площині дуже часто розірвання шлюбу в позовному провадженні використовують в якості«обходу» розірвання шлюбу в порядку окремого провадження за спільною заявою подружжя (через пп. «д» і «о» п.3 ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993 року), а процедуру примирення як затягування процесу розлучення. Аналіз судової практики засвідчив, що даний механізм не сприяє продовженню шлюбно-сімейних відносин. Зроблено висновок, що з одного боку законодавець зацікавлений у швидкому розгляді таких соціально значимих категорій справ – як розірвання шлюбу, з іншого боку в законодавстві все іще існують прогалини, щодозволяють цей процес затягувати. Також визначено, що 4 ст. 109 Сімейного кодексу України є колізійною, а аналіз норм ЦПК, які встановлюють і визначають процесуальний порядок розгляду справ в судах, надав можливість зробити висновок, що ЦПК не встановлює спеціальних (скорочених) строків для розгляду окремих категорій справ в суді, тому що у сукупності строки розгляду справи по суті згідно законодавства не можуть гарантувати особі, що звернулась до суду за захистом свого порушеного, оспорюваного чи невизнаного права оперативного вирішення проблеми і суперечать нормам сімейного законодавства. Авторами надано пропозиції, щодо удосконалення національного законодавства та усунення вищезгаданих колізійних норм.За результатом проведеного аналізу автори дійшли до таких висновків: 1) з метою стимулювання подружжя для звернення до нотаріуса з заявою про укладення договору про аліментне утримання на дитину, доцільно ввести пільгу на звільнення батьків від сплати державного мита при посвідченні таких договорів за аналогією з п.3, ч.1, ст.5 ЗУ «Про судовий збір», 2) зробивши аналіз судової практики щодо надання подружжю строку для примирення можна зробити висновок, що на жаль, інститут примирення не приводить до очікуваних результатів збереження родиннихстосунків, але сприяє затягуванню розгляду справи про розірвання шлюбу. Тому пропонуємо виключити статтю 111 Сімейного кодексу України та ч. 7 ст. 240 Цивільного процесуального кодексу України, 3) для усунення колізії між цивільним та сімейним законодавством, пропонуємо викласти ч.4 ст.109 СК України в наступній редакції: «судрозглядає справу про розірвання шлюбу в межах строків, встановлених Цивільно процесуальним кодексом України…»
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: