НЕІМУННА ВОДЯНКА ПЛОДА ІНДУКОВАНА ПАРВОВІРУСОМ В19 –ДІАГНОСТИКА ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ ТА ПЕРИНАТАЛЬНІ НАСЛІДКИ

Autor: Bondarenko, N. P., Lakatoch, W. P., Lakatoch, P. W.
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2018
Předmět:
Zdroj: Neonatology, surgery and perinatal medicine; Том 8, № 1(27) (2018): NEONATOLOGY, SURGERY AND PERINATAL MEDICINE; 59-64
Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина; Том 8, № 1(27) (2018): НЕОНАТОЛОГІЯ, ХІРУРГІЯ ТА ПЕРИНАТАЛЬНА МЕДИЦИНА; 59-64
Неонатология, хирургия и перинатальная медицина; Том 8, № 1(27) (2018): НЕОНАТОЛОГИЯ, ХИРУРГИЯ И ПЕРИНАТАЛЬНАЯ МЕДИЦИНА; 59-64
ISSN: 2226-1230
2413-4260
Popis: Introduction: Asymptomatic flow of parvovirus infection during pregnancy in 25 -68% of cases which significantly delay the onset of specific diagnosis and complicates the earlier detection of signs of infection of the fetus, which subsequently leads to the development of severe and irreversible consequences.The purpose of the study: to study the diagnosis of non-immune fetal hydrop in maternal parvovirus infection and its perinatal consequences.The materials and methods: The report presents observations on 13 clinical cases of non-immune hydrop fetalis due to infection with parvovirus B19 confirmed by methods of specific diagnosis, traced effects for the fetus and further for the newborn.Study results: Ultrasound diagnosis of non-immune hydrop fetalis occurred during 12 weeks after the primary infection with parvovirus B19 during pregnancy, on average, the fetal hydrop was observed after 6 weeks from symptomatic manifestations of maternal infection.Independent reduction of non-immune hydrops occurred in 23% of cases. In 46% of cases, non-immune hydrops resulted from parvovirus B19 ending with fetal / newborn death. In 31% of cases, there were positive effects of intrauterine fetal treatment, timely delivery and symptomatic therapy of the newborn.Summary: It is proved that the most severe effects on the fetus are due to its infection in the 2 trimester of pregnancy, the most favorable course of infection with possible reduction of watery symptoms is observed at infection in third trimester of pregnancy.
Вступление: В 25-68 % случав парвовирусная инфекция во время беременности протекает бессимптомно, что значительно откладывает начало специфической диагностики парвовирусной инфекции и усложняет ранее выявление признаков инфицирования плода , что в дальнейшем приводит к развитию тяжелых и необратимых последствий.Цель исследования: изучить диагностику неимунной водянки у плода на фоне материнской парвовирусной инфекции и ее перинатальные последствия. Методы и материалы исследования: В работе представлены наблюдения за 13 клиническими случаями неиммунной водянки плода в результате инфицирования парвовирусом В19, что было подтверджено методами специфической диагностики , прослежены последствия для плода и ,в дальнейшем, новородженного . Результаты исследования: Ультразвуковая диагностика неиммунной водянки у плода проводилась на протяжении 12 недель посля первичного инфицирования парвовирусом В19 во время беременности. В среднем, реализация водянки у плода прослеживалась через 6 недель от симптоматических проявлений инфекции у матери. Самостоятельная редукция неимунной водянки произошла в 23% случаев. В 46% случаях неимунной водянки плода в результате парвовирусной инфекции закончились потерей плода/новонародженного. В 31 % случаях получили благоприятные результаты в результате внутриутробного лечения плода , своевременного родоразрещения и проведения симптоматической терапии новонародженному. Выводы: Доказано, что неблагоприятные последствия для плода возникают в результате его инфицирования во 2 триместре беременности , благоприятный исход инфекции, с возможностью самостоятельной редукцией симптомов водянки у плода прослеживался при инфицировании в 3 триместре беременности.
Вступ: В 25-68 % всіх випадків парвовірусна інфекція під час вагітності має безсимптомний перебіг, що значно відтерміновує початок специфічної діагностики парвовирусної інфекції і ускладнює раннє виявлення ознак інфікування плода та в подальшому призводить до розвитку важких та незворотніх ускладнень . Мета дослідження: вивчити діагностику неімунної водянки у плода на фоні материнської парвовірусної інфекції та її перинатальні наслідки. Методи та матеріал дослідження: У роботі представлені спостереження за 13 клінічними випадками неімунної водянки плода внаслідок інфікування парвовірусом В19, що підтверджено методами специфічної діагностики та простежені наслідки для плода з неімунною водянкою і в подальшому для новонародженого. Результати дослідження: Ультразвукова діагностика неімунної водянки у плода відбувалась протягом 12 тижнів після первинного інфікування під час вагітності , в середньому, реалізація водянки у плода відбувалась через 6 тижнів від симптоматичних проявів інфікування у матері. Самостійна редукція неімунної водянки відбулась у 23% випадках. В 46% випадків неімунної водянки плода внаслідок парвовірусної інфекції закінчились загибеллю плода/новонародженого. У 31 % випадків отримано позитивні результати в наслідок внутрішньо маткового лікування плода, вчасного розродження та надання симптоматичної терапії новонародженому. Висновки: Доведено, що найтяжчі наслідки для плода виникають під час його інфікування в 2 триместрі вагітності, найсприятливіший перебіг інфекції з можливою самостійною редукцією водянки у плода спостерігається при інфікуванні парвовірусом В19 в 3 триместрі вагітності.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: