Легітимність влади: чинники детермінації у повоєнній Україні

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2023
Předmět:
Zdroj: Political Studies; No. 1 (5). (2023): Political Studies; 68-86
Політичні дослідження / Political Studies : Український науковий журнал; № 1 (5). (2023): Політичні дослідження ; 68-86
ISSN: 2786-4774
2786-4782
Popis: In the center of the article is an analysis of the transformation of Ukrainians and our civil society during the first year of the full-scale Russian-Ukrainian war, conducted by the author with the aim of determining the possible limits of the format of the post-war normalization of the defects of Ukrainian democracy. Among the defects is the functioning of power, which gains the influence due to the electoral procedures of electoral democracies, but does not receive final legitimation due to the lack or even absence of public trust. The political product of the crisis of legitimacy of power in transit Ukrainian democracy is a weak state with dual institutions and an asthenic state of Ukrainian society with a dual national identity. The full-scale Russian-Ukrainian war created unique grounds (for the first time in 30 years after the renewal of Ukrainian independence) for the localization of the influence of the crisis of the legitimacy of power on the Ukrainian political system. The value evolution of Ukrainians, the active formation of national and civil identities, the unification of society, the formation of high level of trust of Ukrainians to the authorities, and the acquisition of new experiences by civil society–all these factors give hope for the formation and implementation of conventional instruments for overcoming crises and, accordingly, for the active promotion of Ukrainian democracy towards consolidation. The author notes that the qualitative construction of anti-crisis policies for the nearest future requires avoiding voluntarism when assessing the modernization potential of society, which determines the reforming potential of civil society. An objective look at modern Ukrainians forces us to recognize the fact that we have preserved a certain value dichotomy, certainly in much smaller sizes than on the eve of February 24, 2022. The axiological specificity of modern Ukrainians will also determine the post-war opportunities of civil society. Therefore, civil society will be active in the areas of supporting reforms, resuming all democratic procedures and processes after the end of hostilities, and actively formation of a new culture of discourse within the country. Advocacy of liberal democracy requires the participation of an exogenous actor.
В центрі статті перебуває аналіз трансформації українців та громадянського суспільства під час першого року повномасштабної російсько-української війни, проведений авторкою з метою визначення можливих кордонів формату повоєнного унормування дефектів української демократії. Серед дефектів–функціонування влади, що набуває впливу через електоральні процедури виборчих демократій, але не отримує остаточної легітимація через брак чи навіть відсутність суспільної довіри. Політичним продуктом кризи легітимності влади в транзитній українській демократії є слабка держава із „подвійними” інститутами та астенічний стан українського суспільства із дуальною національною ідентичністю. Повномасштабна російсько-українська війна створила унікальні підстави (вперше за понад 30років після поновлення Україною незалежності) для локалізації впливу на українську політичну систему кризи легітимності влади. Ціннісна еволюція українців, активне формування національної та громадянської ідентичностей, об’єднання суспільства, формування високої довіри українців до влади, набуття нового досвіду громадянським суспільством–усі ці чинники дозволяють сподіватися на формування та імплементацію конвенційних інструментів подолання криз і, відповідно, активного просування української демократії до консолідації. Авторка наголошує на тому, що якісне формування антикризових політик на найближче майбутнє потребує уникнення волюнтаризму під час оцінки модернізаційного потенціалу суспільства, яке детермінує реформаторський потенціал civil society. Об’єктивний погляд на сучасних українців змушує визнати той факт, що ми зберегли певну ціннісну дихотомію, звісно, у значно менших розмірах, ніж напередодні 24 лютого 2022 року. Аксіологічна специфіка сучасних українців визначатиме й повоєнні можливості громадянського суспільства. Тому громадянське суспільство буде активним у сферах підтримки реформ, відновлення всіх демократичних процедур і процесів після завершення бойових дій та активного формування нової культури дискурсу всередині країни. Якісна ж адвокація ліберальної демократії потребуватиме участі екзогенного актора.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: