Prediction of the efficacy of intravesical BCG therapy in patients with bladder cancer based on the level of vascular endothelial growth factor, tumor necrosis factor α and β

Autor: Fedevych, V.S.
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: Урологія; Том 23, № 3 (2019)
Урология; Том 23, № 3 (2019)
Urology; Том 23, № 3 (2019)
ISSN: 2307-5279
Popis: У нашому дослідженні вивчалась ефективність застосування рівнів біомаркерів ФРЕС, ФНП-α та ФНП-β в сечі хворих на рак сечового міхура для прогнозування ефективності внутрішньоміхурової БЦЖ-терапії на її ранньому етапі. До дослідження увійшло 35 дорослих хворих на РСМ виключно стадії Т1N0M0, яким була виконана ТУР, середній вік яких становив 58,3±6,1 року. Середні значення ФРЕС у сечі різних ступенів неоплазії (G1, G2, G3) як у основній групі, так і в групі порівняння не мали між собою статистично достовірних відмінностей до початку лікування та через 6 тижнів після (р>0,05). Таким чином, визначення рівнів ФРЕС у сечі не продемонструвало доцільності їх застосування у прогнозуванні ефективності внутрішньоміхурової адювантної БЦЖ-терапії у хворих на РСМ стадії Т1N0M0. Підвищення ФНП-α при адювантній внутрішньоміхуровій БЦЖ-терапії у хворих на РСМ стадії T1N0M0 пов’язане із позитивним терапевтичним ефектом, що в нашому дослідженні відображалось у відсутності ознак рецидиву захворювання. Водночас, відсутність підвищення даного молекулярного маркеру через 6 тижнів після початку індукуючої БЦЖ-терапії свідчило про недостатню запальну відповідь (або ж її відсутність) і як наслідок – рецидивуючий перебіг захворювання. Подібно до попередньо вивчених маркерів, середні значення ФНП-β в сечі різних ступенів неоплазії (G1, G2, G3) як у основній групі, так і в групі порівняння, не мали між собою статистично достовірних відмінностей до початку лікування та через 6 тижнів після нього (р>0,05). Підвищений на 6-й тиждень після БЦЖ-інстиляцій, середній рівень промоутера запальної відповіді ФНП-β, був тісно пов'язаний із позитивним терапевтичним ефектом індукуючої БЦЖ-терапії у хворих на РСМ стадії T1N0M0. Таким чином, визначення молекулярних маркерів VEGF, TNF-α та TNF-β у сечі хворих на рак сечового міхура після введення внутрішньоміхурової БЦЖ - терапії може слугувати підставою для розробки нових методів лікування та оцінки їх ефективності.
В нашем исследовании изучалась эффективность применения уровней биомаркеров фактора роста эндотелия сосудов (ФРЭС), фактора некроза опухоли (ФНО)-a и ФНО-b в моче больных раком мочевого пузыря (РМП) для прогнозирования эффективности внутрипузырной БЦЖ-терапии на ее раннем этапе. В исследование вошли 35 взрослых больных РМП исключи-тельно стадии Т1N0M0, которым была выполнена трансуретральная резекция, средний возраст которых составлял 58,3±6,1 лет. Средние значения ФРЭС в моче пациентов с различной степенью неоплазии (G1, G2, G3) как в основной группе, так и в группе сравнения не имели между собой статистически достоверных различий до начала лечения и через 6 недель после (р>0,05). Таким образом, определение уровней ФРЭС в моче не продемонстрировало целесообразности их применения в прогнозировании эффективности внутрипузырной адъювантной БЦЖ-терапии у больных РМП стадии Т1N0M0. Повышение ФНО-a при адъювантной внутрипузырной БЦЖ-терапии у больных РМП стадии T1N0M0 связано с положительным терапевтическим эффектом, что в нашем исследовании выражалось в отсутствии признаков рецидива заболевания. В то же время, отсутствие повышения данного молекулярного маркера через 6 недель после начала индуцирующей БЦЖ-терапии свидетельствовало о недостаточном воспалительном ответе (или его отсутствии) и, как следствие, – рецидивирующем течении заболевания. Подобно предварительно изученным маркерам, средние значения ФНО-b в моче пациентов с различной степенью неоплазии (G1, G2, G3) как в основной группе, так и в группе сравнения, не имели между собой статистически достоверных различий до начала лечения и через 6 недель после него (р>0,05). Повышенный на 6-й неделе после БЦЖ-инстилляции средний уровень промоутера воспалительного ответа ФНО-b, был тесно связан с положительным терапевтическим эффектом индуцирующей БЦЖ-терапии у больных РМП стадии T1N0M0. Таким образом, определение молекулярных маркеров ФРЭС, ФНО-a и ФНО-b в моче больных раком мочевого пузыря после введения внутрипузырной БЦЖ-терапии может служить основанием для разработки новых методов лечения и оценки их эффективности.
In our study, we studied the effectiveness of the use of biomarker levels of vascular endothelial growth factor (VEGF), tumor necrosis factor (TNF)-a and TNF-b in the urine of patients with bladder cancer (BC) to predict the effectiveness of intravesical BCG therapy at its early stage. The study included 35 adult patients with BC exclusively of the T1N0M0 stage, who underwent transurethral resection, the average age of which was 58.3±6.1 years. The mean values of the VEGF in the urine of patients with various degrees of neoplasia (G1, G2, G3) in the main group and in the comparison group did not have statistically significant differences between themselves before treatment and 6 weeks after (p>0.05). Thus, the determination of the levels of VEGF in urine did not demonstrate the appropriateness of their use in predicting the effectiveness of intravesical adjuvant BCG therapy in patients with BC stage T1N0M0. An increase in TNF-a in adjuvant intravesical BCG therapy in patients with BC stage T1N0M0 is associated with a positive therapeutic effect, which in our study was expressed in the absence of signs of disease recurrence. At the same time, the absence of an increase in this molecular marker 6 weeks after the initiation of BCG-inducing therapy indicated an insufficient inflammatory response (or its absence) and, as a consequence, a relapsing course of the disease. Like previously studied markers, the mean values of TNF-b in the urine of patients with various degrees of neoplasia (G1, G2, G3) in the main group and in the comparison group did not have statistically significant differences between themselves before treatment and 6 weeks after him (p> 0.05). The average level of the promoter of the inflammatory response of TNF-b increased at the 6th week after BCG instillation was closely associated with the positive therapeutic effect of inducing BCG therapy in patients with stage T1N0M0 RMP. Thus, the determination of molecular markers of VEGF, TNF-a and TNF-b in the urine of patients with bladder cancer after administration of intravesical BCG therapy can serve as the basis for the development of new methods of treatment and evaluation of their effectiveness.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: