Aspects of testosterone replacement therapy in men with type 2 diabetes mellitus and testosterone deficiency

Autor: Luchytskyy, V.Ye., Tronko, M.D., Luchytskyy, Ye.V.
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY; Том 15, № 2 (2019); 99-105
Международный эндокринологический журнал-Mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal; Том 15, № 2 (2019); 99-105
Міжнародний ендокринологічний журнал-Mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal; Том 15, № 2 (2019); 99-105
ISSN: 2224-0721
2307-1427
Popis: Актуальність. Тестостеронова недостатність (ТН) — стан, що негативно впливає на чоловічу сексуальність, репродукцію, загальне здоров’я та якість життя. Терапія тестостероном (ТТ) може покращити симптоми ТН і, можливо, призупинити розвиток коморбідних захворювань або полегшити їх прояви. Мета дослідження — визначити безпеку та прояви побічних ефектів замісної тестостеронової терапії у чоловіків із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу і тестостероновою недостатністю. Матеріали та методи. Замісна терапія препаратами тестостерону проводилася 89 чоловікам із цукровим діабетом 2-го типу та андрогенним дефіцитом, віком від 36 до 72 років, із тривалістю ЦД 1–18 років: перша група (35 чоловіків) отримувала тестостерону ундеканоат (1000 мг), друга група (54 пацієнти) — 1 мл масляного розчину (250 мг) суміші ефірів тестостерону. Результати. В обстежених хворих першої групи середні показники вмісту еритроцитів, гемоглобіну та гематокриту після закінчення періоду спостереження вірогідно не змінювалися. Середні показники простатичного специфічного антигена (ПСА) через 9 місяців після початку ТТ у хворих чоловіків першої групи зростали менше ніж на 10 % від початкових — з 1,48 ± 0,26 нг/мл до 1,62 ± 0,20 нг/мл (p > 0,05). Збільшення об’єму передміхурової залози в динаміці застосування препарату було невірогідним: перед початком лікування 32,1 ± 1,9 см3 та 35,7 ± 1,9 см3 через 9 місяців. У чоловіків другої групи середні показники еритроцитів, гемоглобіну та гематокриту після закінчення замісної терапії тестостероном вірогідно не змінювалися. Середні показники ПСА через 9 місяців після початку ТТ у хворих другої групи залишалися практично незмінними: 1,22 ± 0,30 нг/мл до початку терапії та 1,24 ± 0,20 нг/мл через 9 місяців (p > 0,1). Збільшення об’єму передміхурової залози в обстежених пацієнтів в динаміці застосування препаратів тестостерону було невірогідним: перед початком лікування 28,4 ± 2,2 см3 та 31,6 ± 1,6 см3 через 9 місяців. Висновки. Отримані результати засвідчили, що застосування тестостерону з різною тривалістю дії для компенсації андрогенного дефіциту у чоловіків, хворих на ЦД 2-го типу, є ефективним і безпечним методом.
Актуальность. Тестостероновая недостаточность (ТН) — состояние, негативно влияющее на мужскую сексуальность, репродукцию, общее здоровье и качество жизни. Терапия тестостероном (ТТ) может улучшить симптомы ТН и, возможно, приостановить развитие коморбидных заболеваний или облегчить их проявления. Цель исследования — определить безопасность и проявления побочных эффектов заместительной тестостероновой терапии у мужчин с сахарным диабетом (СД) 2­го типа и тестостероновой недостаточностью. Материалы и методы. Заместительная терапия препаратами тестостерона проводилась у 89 мужчин с сахарным диабетом 2­го типа и андрогенным дефицитом, в возрасте от 36 до 72 лет, с длительностью СД 1–18 лет: первая группа (35 мужчин) получала тестостерона ундеканоат (1000 мг), вторая группа (54 пациента) — 1 мл масляного раствора (250 мг) смеси эфиров тестостерона. Результаты. У обследованных больных первой группы средние показатели эритроцитов, гемоглобина и гематокрита после окончания периода наблюдения достоверно не менялись. Средние показатели простатического специфического антигена (ПСА) через 9 месяцев после начала ТТ у больных мужчин первой группы выросли менее чем на 10 % от исходных — с 1,48 ± 0,26 нг/мл до 1,62 ± 0,20 нг/мл (p > 0,05). Увеличение объема предстательной железы в динамике применения препарата было недостоверным: перед началом лечения 32,1 ± 1,9 см3 и 35,7 ± 1,9 см3 через 9 месяцев. У мужчин второй группы средние показатели эритроцитов, гемоглобина и гематокрита после окончания ТТ достоверно не изменялись. Средние показатели ПСА через 9 месяцев после начала ТТ у больных второй группы оставались практически неизмененными: 1,22 ± 0,30 нг/мл до начала терапии и 1,24 ± 0,20 нг/мл через 9 месяцев (p > 0,1). Увеличение объема предстательной железы у обследованных пациентов в динамике применения препарата тестостерона было недостоверным: перед началом лечения 28,4 ± 2,2 см3 и 31,6 ± 1,6 см3 через 9 месяцев. Выводы. Полученные результаты показали, что применение тестостерона с разной продолжительностью действия для компенсации андрогенного дефицита у мужчин, больных СД 2­го типа, является эффективным и безопасным методом.
Background. Testosterone deficiency is a medical condition that adversely affects male sexuality, reproduction, general health and quality of life. Testosterone therapy can improve the symptoms of testosterone deficiency and possibly stop the development of comorbid diseases. The purpose of the study is to determine the safety and side effects of substitution testosterone therapy in men with type 2 diabetes mellitus and testosterone deficiency. Materials and methods. Testosterone replacement therapy was carried out in 89 men aged 36–72 years with type 2 diabetes mellitus (duration from 1 to 18 years) and androgen deficiency: first group (35 patients) received testosterone undecanoate (1000 mg), second group (54 indivi­duals) — 1 ml of an oil solution (250 mg) of a mixture of testoste­rone esters. Results. In the examined patients of the first group, the average values of erythrocytes, hemoglobin and hematocrit after the end of the observation period did not change significantly. Mean prostate­specific antigen level 9 months after the initiation of testosterone therapy increased by less than 10 % of the baseline, from 1.48 ± 0.26 ng/ml to 1.62 ± 0.20 ng/ml (p > 0.05). An increase in the volume of the prostate gland was non­significant: 32.1 ± 1.9 cm3 before the start of treatment vs 35.7 ± 1.9 cm3 in 9 months. In men of the second group, the average rates of erythrocytes, hemoglobin and hematocrit after the completion of testosterone replacement therapy did not change significantly. The mean prostate­specific antigen values 9 months after the initiation of testosterone therapy in patients of the second group remained virtually unchanged: 1.22 ± 0.30 ng/ml prior to therapy and 1.24 ± 0.20 ng/ml 9 months after (p > 0.1). An increase in the prostate volume in the examined patients was non­significant: 28.4 ± 2.2 cm3 before the start of treatment vs 31.6 ± 1.6 cm3 in 9 months. Conclusions. The results showed that the use of testosterone with different duration of action in men with diabetes mellitus is an effective and safe method.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: