ХАРАКТЕРНІ ВИДИ ТЕХНІКИ У ТВОРАХ ПОГРАНИЧЧЯ КЛАСИЦИЗМУ Й РОМАНТИЗМУ
| Autor: | Burkackiy, Zinoviy |
|---|---|
| Jazyk: | ukrajinština |
| Rok vydání: | 2018 |
| Předmět: | |
| Zdroj: | National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald; № 3 (2018) Вестник Национальной академии руководящих кадров культуры и искусств; № 3 (2018) Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв; № 3 (2018) |
| ISSN: | 2226-3209 2409-0506 |
| Popis: | Purpose of the article is an analysis Concerto for clarinet with orchestra J.Stamitz, W.Mozart and the First from four compositions of this sort L.Spohr in directivities on revealing the most impressive responsible moments of sounding, which require escalated attention of the performers when preparing to appearance and in the process of the concert play. Scientific novelty of the study is defined that that for the first time in domestic musicology are analyzed in elected foreshortening of the works of J.Stamitz, W.Mozart, L.Spohr. Conclusions. From offered history review follows that phenomenon of the concert interpretation of the clarinet with the artistic approbation of his specifics in composer creative activity J.Stamitz, W.Mozart, L.Spohr formed in a time of the late classicism - an early romanticism. In recommended burn-in collection etude more than 70% whole material is subordinated, naturally, specified base technician-stroke factor mastery of clarinetist. Offered jagging of the passing of the technical borders in working of the clarinetist-professional, from beginning to Master, concerns the gradation of the difficulties accordingly stage technical and of the artistic growth of instrumentalist and particularity his readiness. However, specified three base technicians-stroke positions (lеgаtо, stаccаttо, detached), which source moment is realized "imitation operatic vocal" (lеgаtо), but instrumental "facility" show two other technical acceptances, - cover, as far as possible, the whole instructive material in collection, collected by author given work. In them incarnate stylistic "symbols of mastery" of clarinetist, forming source point and development art plays itself on clarinet. Целью данной работы является анализ Концертов для кларнета с оркестром Я.Стамица, В.Моцарта и Первого из четырех композиций этого рода Л.Шпора в направленности на выявление наиболее выразительно ответственных моментов звучания, которые требуют усиленного внимания исполнителей при подготовке к выступлению и в процессе концертной игры. Научная новизна исследования определяется тем, что впервые в отечественном музыковедении анализируются в избранном ракурсе произведения Я.Стамица, В.Моцарта, Л.Шпора. Выводы. Из предложенного исторического обзора следует, что феномен концертной трактовки кларнета с художественной апробацией его специфики в композиторском творчестве В.Моцарта, Л.Шпора, К.Вебера и их высокоталантливых современников, сложился в пору позднего классицизма – раннего романтизма. В рекомендуемых тренировочных сборниках этюдов более 70% всего материала подчинено, естественно, указанным базовым технико-штриховым показателям мастерства кларнетиста. Предложенная ступенчатость прохождения технических рубежей в работе кларнетиста-профессионала, от начинающего к Мастеру, касается градаций сложностей соответственно этапам технического и артистического роста инструменталиста и особенностям его индивидуальной готовности. Однако, указанные три базовые технико-штриховые позиции (lеgаtо, stаccаttо, detashe), исходным моментом которых осознается “подражание оперному вокалу” (lеgаtо), а инструментальную “беглость” запечатлевают два других технических приема-штриха, - охватывают, по возможности, весь инструктивный материал в сборниках, собранных автором данной работы. В них воплощены стилистические “символы мастерства” кларнетиста, образующие исходную точку и само развитие искусства игры на кларнете. Метою роботи є аналіз концертів для кларнета з оркестром Я.Стаміца, В.Моцарта і першої з чотирьох композицій цього роду Л.Шпора з метою виявлення найбільш відповідальних моментів звучання, що вимагають посиленої уваги виконавців під час підготовки до виступу і в процесі концертної гри. Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше у вітчизняному музикознавстві аналізуються в обраному ракурсі твори Я.Стаміца, В.Моцарта, Л.Шпора. Висновки. Із запропонованого історичного огляду випливає, що феномен концертного трактування кларнета з художньою апробацією його специфіки в композиторській творчості Я.Стаміца, В.Моцарта, Л.Шпора склався в пору пізнього класицизму – раннього романтизму – бідермаєру. У тренувальних збірниках рекомендованих етюдів більше ніж 70% усього матеріалу підлягає, природно, зазначеним базовим техніко-штриховим показникам майстерності кларнетиста. Запропонована ступінчастість проходження технічних рубежів у роботі кларнетиста, від початківця до майстра, стосується градацій складнощів відповідно до етапів технічного й артистичного зростання інструменталіста й особливостей його індивідуальної готовності. Проте зазначені три базові техніко-штрихові позиції (lеgаtо, stаccаttо, detashe), вихідним моментом яких усвідомлюється “наслідування оперному вокалу” (lеgаtо), а інструментальну “швидкість” втілюють два інші технічні прийоми-штрихи, охоплюють, за можливості, весь інструктивний матеріал у збірниках, зібраних автором цього дослідження. В ньому втілені стилістичні “символи майстерності” кларнетиста, які є вихідною точкою й основою розвитку мистецтва гри на кларнеті. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|