Особливості вегетативної регуляції у пацієнтів з серцево-судинною патологією при коморбідності з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою

Autor: Stadnyuk, L.A., Prykhodko, V.Yu., Moreva, D.Yu.
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2017
Předmět:
Zdroj: Здоров'я суспільства-Zdorov'a suspil'stva; Том 6, № 1-2 (2017); 43-48
Health of Society; Том 6, № 1-2 (2017); 43-48
Здоровье общества-Zdorov'a suspil'stva; Том 6, № 1-2 (2017); 43-48
ISSN: 2306-2436
Popis: One of the not yet fully understood of issues of combined flow of arterial hypertension (AH), chronic ischemic heart disease (IHD) and gastroesophageal reflux disease (GERD) is the role of autonomic regulation in complex interactions and interferences, which are formed when comorbidity within and contribute to the formation of certain vegetative status in this group of patients. The objective: to determine the status of autonomic regulation in patients with hypertension combined with chronic ischemic heart disease with comorbidity with GERD and to evaluate the effect of concomitant antihypertensive and anti-anginal antireflux treatment on changes in the indices of autonomic function. Materials and methods. We examined 107 patients aged 44 to 78 years, with an established diagnosis of hypertension stage I and II in combination with chronic ischemic heart disease. Research methods included anthropometric study; biochemical blood analysis, ambulatory blood pressure monitoring; daily monitoring ECG with the definition of the temporal characteristics of heart rate variability (HRV): SDANN, SDNNi, rMSSD; esophagogastroduodenoscopy (EGD), echocardiography survey by questionnaire to identify signs of autonomic A. M. Veyn changes. Results. In patients with hypertension combined with chronic ischemic heart disease on the background of GERD found a higher level of autonomic dysfunction on the results of the survey questionnaire according to A.M.Vein. The analysis of HRV time proved the existence of a lower HRV parameters in the group with concomitant GERD, as in the age category 44-59 years and 60-78 years of age and the prevalence in this group of patients relative sympathicotonia. Combined therapy to 12 weeks has proven effective in the normalization of the vegetative status of patients with comorbidity of GERD, which is reflected both in the results of the survey by A.M.Vayn questionnaire and in the analysis of HRV. Conclusion. 1. Patients with hypertension combined with chronic ischemic heart disease on the background of GERD characterized by higher levels of autonomic dysfunction with prevalence of relative sympathicotonia. 2. Within 12 weeks combined antianginal therapy with antihypertensive and antireflux therapy in GERD patients with comorbidity has proven effective in the normalization of the vegetative status in this group of patients. 3. Regulation of autonomic function with a decrease in reflex influences caused by GERD contributed to the normalization of daily profiles of blood pressure and reduce blood pressure variability, reduce the frequency and duration of detection of myocardial ischemia in patients with hypertension combined with chronic ischemic heart disease.
Одним из не до конца понятных вопросов сочетанного течения артериальной гипертензии (АГ) хронической ишемической болезни сердца (ИБС) и гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ) остается роль вегетативной регуляции в условиях сложных взаимодействий и взаимовлияний, которые формируются при коморбидном течении и способствуют формированию определенного вегетативного статуса у данного контингента больных. Цель исследования: определить состояние вегетативной регуляции у пациентов с АГ в сочетании с хронической ИБС при коморбидности с ГЭРБ и оценить влияние сочетанного антигипертензивного антиангинального и антирефлюксного лечения на изменения показателей вегетативной функции. Материалы и методы. Были обследованы 107 больных в возрасте от 44 до 78 лет, с установленным диагнозом АГ I и II стадии в сочетании с хронической ИБС. Методы исследования включали антропометрические исследования; биохимическое исследование крови; амбулаторный мониторинг АД; суточный мониторинг ЭКГ с определением временных характеристик вариабельности ритма сердца (ВРС): SDANN, SDNNi, rMSSD; эзофагогастродуоденоскопию (ЭГДС); эхокардиографию (ЭхоКГ); анкетирование по опроснику А. М. Вейна для выявления признаков вегетативных изменений. Результаты. У пациентов с АГ в сочетании с хронической ИБС на фоне ГЭРБ обнаружен более высокий уровень вегетативной дисфункции по результатам анкетирования согласно опросника А. М. Вейна. Анализ временных показателей ВРС доказал наличие более низких показателей ВРС в группе с сопутствующей ГЭРБ, как в возрастной категории 44-59 лет, так и в возрасте 60-78 лет, и преобладание в этой группе пациентов относительной симпатикотонии. Сочетанная 12-ти недельная терапия доказала свою эффективность в нормализации вегетативного статуса больных с коморбидностью ГЭРБ, что отразилось, как на результатах анкетирования по опроснику А. М. Вейна, так и при анализе показателей ВРС. Выводы. 1. Больные с АГ в сочетании с хронической ИБС на фоне ГЭРБ характеризуются более высоким уровнем вегетативной дисфункции с преобладанием относительной симпатикотонии. 2. Сочетанная двенадцатинедельная терапия с применением антиангинальной антигипертензивной и антирелюксной терапии у пациентов с коморбидностью ГЭРБ доказала свою эффективность в нормализации вегетативного статуса у данного контингента больных. 3. Регуляция вегетативной функции с уменьшением рефлекторних влияний, обусловленных ГЭРБ, способствовала нормализации суточных профилей АД и уменьшению вариабельности АД, уменьшению частоты выявления и длительности эпизодов ишемии миокарда у больных с АГ в сочетании с хронической ИБС.
Одним із недостатньо вивчених питань поєднаного перебігу артеріальної гіпертензії (АГ) та хронічної ішемічної хвороби серця (ІХС) з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) залишається роль вегетативної регуляції за умов складних взаємовпливів при коморбідному перебігу. Складні взаємодії виникають за умов реалізації сукупності тригерних впливів. Гастроезофагеальний рефлюкс виступає фактором хімічного впливу на аферентні закінчення блукаючого нерва, реалізуючи таким чином ваго-вагальні та вісцеро-вісцеральні рефлекси, рефлекторно змінюючи діяльність серцево-судинної системи. Крім того, висока розповсюдженість у таких пацієнтів кили стравохідного отвору діафрагми, особливо аксіального типу, дає можливість реалізації і механічного впливу, опосередкованого так само через вегетативні механізми регуляції. Мета дослідження: визначити стан вегетативної регуляції у пацієнтів з АГ у поєднанні з хронічною ІХС на фоні ГЕРХ та оцінити вплив на нього комбінованого лікування. Матеріали та методи. Були обстежені 107 хворих віком від 44 до 78 років, зі встановленим діагнозом АГ І та ІІ стадії в поєднанні з хронічною ІХС. З них у 65 пацієнтів була також виявлена ГЕРХ. Методи дослідження включали антропометричне дослідження; біохімічне дослідження крові; амбулаторний моніторинг АТ; добовий моніторинг ЕКГ з визначенням часових характеристик варіабельності ритму серця (ВРС): SDANN, SDNNi, rMSSD та ознак ішемії міокарда; езофагогастродуоденоскопію (ЕГДС); ехокардіографію (ЕхоКГ); анкетування за опитувальником А. М. Вейна для виявлення ознак вегетативних змін. Результати. У пацієнтів з АГ у поєднанні з хронічною ІХС на фоні ГЕРХ виявлений вищий рівень вегетативної дисфункції за результатами анкетування. Аналіз показників ВРС свідчить про нижчу ВРС у групі із супутньою ГЕРХ і переважання в даній групі відносної симпатикотонії, як у віковій категорії 44-59 років, так і у віці 60-78 років. Поєднана дванадцятитижнева терапія сприяла покращенню вегетативної регуляції у цих хворих. Висновки. 1. Хворі з АГ у поєднанні з хронічною ІХС при наявності ГЕРХ характеризуються більш високим рівнем вегетативної дисфункції з переважанням відносної симпатикотонії. 2. Поєднана 12-титижнева терапія із застосування антиангінальної антигіпертензивної та антирелюксної терапії у пацієнтів із коморбідністю ГЕРХ сприяла покращенню вегетативного статусу у даного контингента хворих. 3. Регуляція вегетативної функції у пацієнтів з АГ у поєднанні з хронічною ІХС на фоні ГЕРХ сприяла нормалізації добових профілів АТ, зменшенню його варіабельності, а також зменшенню кількості і тривалості епізодів ішемії міокарда.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: