УРЕГУЛИРОВАНИЕ ОТНОШЕНИЙ МЕСТНОГО РЕФЕРЕНДУМА – ПРЕДПОСЫЛКА ДАЛЬНЕЙШЕЙ РЕАЛИЗАЦИИ РЕФОРМЫ ДЕЦЕНТРАЛИЗАЦИИ

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Constitutional State; No. 44 (2021); 21-29
Правовое государство; № 44 (2021); 21-29
Правова держава; № 44 (2021); 21-29
ISSN: 2411-2054
Popis: The article analyzes the prospects for the legal regulation of relations the organization and conduct of a local referendum in Ukraine. The relevance of the topic is due to a number of reasons: a local referendum is indeed one of the effective tools through which a territorial community can exercise its power directly. Therefore, this right is declared not only in the text of the Constitution of Ukraine. A number of special laws indicate that certain decisions can be made at a local referendum. However, the legal uncertainty that arose after the termination of the law of Ukraine “On All-Ukrainian and Local Referendums” and the recognition of the Law of Ukraine as unconstitutional by which the aforementioned Law was terminated, has not yet been eliminated in Ukraine. So the main attention in the article is directed to the analysis of the draft law “On local referendum” (register № 5512), submitted to the parliament on May 19, 2021 and sent on October 30, 2021 to The Venice Commission. The purpose of the article is to investigate the compliance of the content of the above-mentioned draft law with the Constitution of Ukraine and European standards embodied in acts of international organizations, of which our state is a member. In general, having positively assessed the content of the above draft law, the article substantiates the advisability of introducing a number of amendments into it due to Resolution 472 (2021) and Recommendation 459 (2021) “Conducting referenda at the local level”, adopted on May 18, 2021 by the Congress of Local and Regional Authorities, and the decision of the European Court of Human Rights of October 21, 2021 in the case “Seligenenko and others v. Ukraine”. It is proposed: to allow to participate in the local referendum not only those citizens of Ukraine who registered their place of residence on the territory of the corresponding territorial community, but also those who registered their place of residence there and are taxpayers for at least six consecutive months; introduce the possibility of using electronic services when voting at a local referendum; to remove the norm that makes it impossible to simultaneously hold elections and a local referendum, and we also propose to determine the subject of the appointment of a local referendum not to the territorial commission from the local referendum, but to the village, settlement, mayor, chairman of the district, regional, district council in the city.
В статье анализируются перспективы правового регулирования отношений организации и проведения местного референдума в Украине. Актуальность темы обусловлена рядом причин: местный референдум действительно является одним из действенных инструментов, посредством которого территориальная община может осуществлять свою власть напрямую. Поэтому не только в тексте Конституции Украины декларируется такое ее право. В ряде специальных законов указано, что те либо иные решения могут приниматься на местном референдуме. Однако до сих пор в Украине не устранена правовая неопределенность, возникшая после прекращения действия закона Законом Украины «О всеукраинском и местных референдумах» и признанием неконституционным того Закона Украины, которым было прекращено действие вышеназванного Закона. Так что основное внимание в статье направлено на анализ законопроекта «О местном рефе- рендуме» (регистр. № 5512), внесенного на рассмотрение парламента 19 мая 2021 года и направленного 30 октября 2021 года в Венецианскую комиссию. Цель статьи – исследовать соответствие содержания вышеназванного законопроекта Конституции Украины и европейским стандартам, воплощенным в актах международных организаций, членом которых является наше государство. В целом положительно оценив содержание вышеназванного законопроекта, в статье обосновывается целесообразность внесения в него ряда изменений. Это обусловлено Резолюцией 472 (2021) и Рекомендацией 459 (2021) «Проведение референдумов на местном уровне», принятым 18 мая 2021 года Конгрессом местных и региональных властей, а также решением Европейского Суда по правам человека от 21 октября 2021 по делу «Селигененко и другие против Украины». Предлагается: разрешить участвовать в местном референдуме не только тем гражда- нам Украины, которые зарегистрировали свое место жительства на территории соответ- ствующей территориальной громады, но и тем, кто зарегистрировал там свое место пребывание и является налогоплательщиком не менее шести месяцев подряд; ввести возможность использования электронных сервисов при голосовании на местном референдуме; изъять норму, которая делает невозможным одновременное проведение выборов и местного референдума, а также предлагаем определить субъектом назначения местного референдума не территориальную комиссию из местного референдума, а сельского, поселкового, городского голову, председателя районного, областного, районного в городе совета.
У статті аналізуються перспективи правового регулювання відносин організації та проведення місцевого референдуму в Україні. Актуальність теми зумовлена низкою причин: місцевий референдум дійсно є одним із дієвих інструментів, за допомогою якого територіальна громада може здійснювати свою владу безпосередньо. Тому не лише в тексті Конституції України декларується право територіальної громади здійснювати свою владу безпосередньо. У низці спеціальних законів визначено, що ті чи інші рішення можуть прийматися на місцевому референдумі. Однак досі в Україні не усунута правова невизначеність, котра виникла після втрати чинності Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» і визнанням неконституційним того Закону України, яким припинилася дія вищеназваного Закону. То ж основна увага у статті спрямована на аналіз законопроекту «Про місцевий референдум» (реєстр. № 5512), внесеного на розгляд парламенту 19 травня 2021 року й направленого 30 жовтня 2021 року до Венеційської комісії. Мета статті – дослідити відповідність змісту вищеназваного законопроекту Конституції України та європейським стандартам, втіленим у актах міжнародних організацій, членом яких є наша держава. Загалом позитивно оцінивши зміст вище-названого законопроекту, у статті обґрунтовується доцільність внесення до нього низки змін, зумовлених Резолюцією 472 (2021) та Рекомендацією 459 (2021) «Проведення референдумів на місцевому рівні», прийнятих 18 травня 2021 року Конгресом місцевих та регіональних влад Ради Європи, а також рішенням Європейського Суду з прав людини від 21 жовтня 2021 року у справі «Селігененко та інші проти України». То ж пропонуємо: дозволити брати участь у місцевому референдумі не лише тим громадянам України, які зареєстрували своє місце проживання на території відповідної територіальної громади, але й тим, хто зареєстрував там своє місце перебування та є платником місцевих податків не менше шести місяців; запровадити можливість використовувати електронні сервіси під час голосування на місцевому референдумі; вилучити норму, котра унеможливлює одночасне проведення виборів та місцевого референдуму, а також пропонуємо визначити суб’єктом призначення місцевого референдуму не територіальну комісію з місцевого референдуму, а сільського, селищного, міського голову, голову районної, обласної, районної у місті ради.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: