Топопоэтонимикон романа марии матиос «почти никогда не наоборот»: функционально-стилистический аспект
Jazyk: | ukrajinština |
---|---|
Rok vydání: | 2017 |
Předmět: |
поетонім
топопоетонім поетонімопростір пропріатив функційно-стилістичний аналіз ідіолект Марія Матіос поэтоним топопоэтоним поэтонимопространство проприатив функционально-стилистический анализ идиолект Мария Матиос poetonym poetonymic space topopoetonym propriative functional-stylistic analysis idiolect Maria Matios |
Zdroj: | Мова; № 28 (2017); 89-93 |
ISSN: | 2307-4558 2414-9489 |
Popis: | The purpose of the article is to carry out a functional-stylistic analysis of the topopoetonymic space of the novel by Maria Matios “Almost never the other way round”. The subject of direct study is the stylistically marked operation of topopoetonyms as components of the artistic-fi gurative system of the work. The leading methods are contextualinterpretation and the method of linguistic-stylistic analysis. As a result of the research, the role of topopoetonyms in the formation of the chronotope and the content-semantic structure of the artistic text, in the expression of the author’s position and assessment; the features of the Bukovinian-centric topopoetonymics of M. Matios are revealed, which is an outstanding feature of the writer idiolect. Conclusions. Genre specifi city of the novel “Almost never the other way round” determines the choice of topopoetonyms, which in the artistic text refer to real objects of the physical space, providing documentary sound to the reproduced historical events. The preponderance of topopoetonyms are non-expressive units, which serve as a means of modeling the chronotopic continuum of artistic text, spatial localization of action. In a trilogy that reveals the spiritual world of characters, topopoetonyms are an optional means of defi ning them. The practical use of the results of the study is in the lexicographic elaboration of the individual author’s poetonyms. Investigated propriatives are placed in our “Dictionary of poetonyms of artistic prose M. Matios”. Цель статьи — осуществить функционально-стилистический анализ топопоэтонимопространства романа Марии Матиос «Почти никогда не наоборот». Предметом непосредственного изучения является стилистически маркированное функционирование топопоэтонимов как компонентов художественно-образной системы произведения. Ведущими методами являются контекстуально-интерпретационный и метод лингвостилистичного анализа. В результате исследования определена роль топопоэтонимов в формировании хронотопа и содержательно-смысловой структуры художественного текста, в выражении авторской позиции и оценки; выявлены особенности буковиноцентрической топопоэтонимии М. Матиос, что является отличительной чертой идиолекта писательницы. Выводы. Жанровая специфика романа «Почти никогда не наоборот» детерминирует выбор топопоэтонимов, которые в художественном тексте называют реальные объекты физического пространства, придавая документальное звучание воспроизводимым историческим событиям. Подавляющее количество топопоэтонимов является малоэкспрессивными единицами, которые служат средством моделирования хронотопического континуума художественного текста, пространственной локализации действия. В трилогии, раскрывающей духовный мир персонажей, топопоэтонимы становятся факультативным средством их создания. Практическое использование результатов проведенного исследования состоит в лексикографической обработке индивидуально-авторской поэтонимии. Исследованные проприативы помещены в наш «Словарь поэтонимов художественной прозы М. Матиос». Анотація. Мета статті — здійснити функційно-стилістичний аналіз топопоетонімопростору роману Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки». Предметом безпосереднього вивчення є стилістично марковане функціонування топопоетонімів як компонентів художньо-образної системи твору. Провідними методами є контекстуально-інтерпретаційний та метод лінгвостилістичного аналізу. У результаті дослідження визначено роль топопоетонімів у формуванні хронотопу і змістово-смислової структури художнього тексту, у вираженні авторської позиції та оцінки; виявлено особливості буковиноцентричної топопоетонімії М. Матіос, що є прикметною рисою ідіолекту письменниці. Висновки. Жанрова специфіка роману «Майже ніколи не навпаки» детермінує вибір топопоетонімів, які в художньому тексті називають реальні об’єкти фізичного простору, надаючи документального звучання відтвореним історичним подіям. Переважна кількість топопоетонімів є малоекспресивними одиницями, що служать засобом моделювання хронотопічного континууму художнього тексту, просторової локалізації дії. У трилогії, що розкриває духовний світ персонажів, топопоетоніми стають факультативним засобом їхнього окреслення. Практичне використання результатів проведеного дослідження полягає в лексикографічному опрацюванні індивідуально-авторської поетонімії. Досліджені пропріативи уміщено до нашого «Словника поетонімів художньої прози М. Матіос». |
Databáze: | OpenAIRE |
Externí odkaz: |