Фелікс Мендельсон. Концерт для фортепіано зі струнним оркестром ля мінор: романтичні принципи оновлення традиційного жанру

Autor: Reshetilov, Bohdan
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: Часопис Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського; № 4(45) (2019); 32-44
ISSN: 2414-052X
Popis: The early period of F. Mendelssohn's works includes many pieces for string orchestra. If some of them are performed as a tribute to the composer, the Concerto of F. Mendelssohn, with no doubt, is actively performed all over the world. Despite great performance interest, unfortunately, it remains a “white spot” in problems and a conflict which are found on the basis of intonationcharacter analysis, which makes the relevance of the study.Main objectives of the study: fulfilling a consistent analysis of intonation-character dramaturgy; finding relationships with classicism-oriented genre models.The methodology of this study involves the use of a biographical method, which is necessary in clarifying the circumstances of the composer's life in the moment of writing the Concerto.The intonation-semantic method was used in the study of figurative dramaturgy and genre features of F. Mendelssohn's work. The comparative method is applied when appealing to the works of contemporaries of F. Mendelssohn — K. M. Weber, F. Liszt, R. Schumann.The main results and conclusions of the study take provisions that prove that this Concerto includes both the achievements of the classicism’s era and the innovation of romanticism. Moreover, in the intonation-dramaturgical (already typically romantic) conflict of “personality-reality”, the personal principle, which reveals the world of the soul, is emphasized in many ways. The reality here appears not as an immanently hostile dramatizing component, but mainly in the dimension of purely poetic perception. Such ratio of oppositional beginnings will be embodied in the great works of romantics not once. It is sufficient to add that in the genre-dramaturgical relation the considered sonata-symphonic cycle of F. Mendelssohn can be considered as one of the first tendency’s patterns of introduction to the interpretation of the traditional classicism-oriented concert of the chamberness’ principles.The significance of the article is due to its benefit for all researchers of F. Mendelssohn's work, as well as for pianists and conductors performing concerts of the composer.
Проанализирован Концерт для фортепиано со струнным оркестром ля минор Ф. Мендельсона (1822), рассмотрены исторический и биографический контексты его создания, особенности воплощения конфликта интонационно-образной драматургии, связь с жанровыми моделями эпохи Классицизма и преобразование их в соответствии с эстетическими принципами Романтизма. Охарактеризованы некоторые аспекты композиторского мышления художника. Произведение Ф. Мендельсона рассмотрено в сравнении с оркестровыми нестандартными композициями для сольного фортепиано его современников: Концертштюк (1821, ор. 79) для фортепиано с оркестром К. М. Вебера; Концертштюк «Introduction und Allegro appassionato» (1849, ор. 92) для фортепиано с оркестром и «Concert allegro mit Introduction» (1853, ор. 134) для фортепиано с оркестром Р. Шумана; «Malediction» (1827) для фортепиано и струнного оркестра Ф. Листа. Ф. Мендельсона опирается на традиции, заложенные Л. Бетховеном, однако у него драматургический конфликт имеет романтический характер, в котором философско-обобщённое начало заменяется личностно-индивидуальным, над объективным началом начинает преобладать мир души. Отмечено, что последователи Ф. Мендельсона продолжили начатую им тенденцию к воплощению камерности концертного жанра, в частности к его общей, драматургической, инструментальной и композиционной миниатюризации. Отдельные образцы камерных произведений для фортепиано с оркестром в творчестве Ф. Листа, Ф. Шопена и Ф. Мендельсона — это первые партитуры композиторов, на которых они приобретали соответствующий опыт, а следовательно, о камернизации в этот период можно говорить только как о развивающейся тенденции, а в ХХ веке она станет преобладающей в композиторском творчестве.
Проаналізовано Концерт для фортепіано зі струнним оркестром ля мінор Ф. Мендельсона (1822), розглянуто історичний і біографічний контекст його створення, особливості втілення конфлікту інтонаційно-образної драматургії, зв’язок із жанровими моделями епохи класицизму і перетворення їх на естетичних засадах романтизму, охарактеризовано деякі аспекти композиторського мислення митця. Твір Ф. Мендельсона порівняно з оркестровими нестандартними композиціями для сольного фортепіано його сучасників: Концертштюк (1821, ор. 79) для фортепіано з оркестром К. М. Вебера; Концертштюк «Introduction und Allegro appassionato» (1849, ор. 92) для фортепіано з оркестром та «Concert allegro mit Introduction» (1853, ор. 134) для фортепіано з оркестром Р. Шумана; «Malediction» (1827) для фортепіано і струнного оркестру Ф. Ліста. Композитор спирається на традиції, започатковані у творчості Л. ван Бетховена, проте у нього драматургічний конфлікт має романтичне прочитання, у якому філософсько-узагальнене начало змінюється особистісно-індивідуалізованим, над об’єктивним началом починає переважати світ душі. Наголошено, що послідовники Ф. Мендельсона продовжили започатковану ним тенденцію до втілення камерності концертного жанру, зокрема до його загальної, драматургічної, інструментальної і композиційної мініатюризації. Окремі зразки камерних творів для фортепіано з оркестром у творчості Ф. Ліста, Ф. Шопена і Ф. Мендельсона — це перші партитури композиторів, на яких вони набували відповідного досвіду, а отже, про камернізацію в цей період можна говорити тільки як про тенденцію, що розвивається, а у ХХ столітті вона переважатиме у композиторській творчості.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: