ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ КЛАРНЕТНОЇ ТЕХНІКИ Й КОНЦЕПЦІЯ ВІРТУОЗНОЇ ГРИ НА ЦЬОМУ ІНСТРУМЕНТІ

Autor: Burkackiy, Zinoviy
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald; № 2 (2019)
Вестник Национальной академии руководящих кадров культуры и искусств; № 2 (2019)
Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв; № 2 (2019)
ISSN: 2226-3209
2409-0506
Popis: The purpose of the article will get up revealing the joining to "diamond - ju-pearl" plays of the instrumental thinking as a whole, selecting clarinet finger technology as the corresponding to the possibility of style plays in "flute staccatissimo" on a given instrument. The methodological base of the work is intonation approach of the school B.Asafiev in Ukraine, with a handhold on analyst-structured principle and on comparative stylistic features, hermeneutics-interpretation for shortening of the music semiotics "intonation dictionary of the epoch" on Asafievand the further developments in work A.Sokol, E. Markova and others. Scientific novelty of the work denominated in author's independence of the ideas "theories to histories of the music" (on M.Druskin) comparatively aesthetic and artistic-technological value of the stage instrumental "diamond-type" and particularly favourable for developments fingers technology of clarinettist, ритмофактурной to rhythm-technique transportability of the expression, outside of which impossible being of the high achievements of the music XX and begin XXIcenturys. The findings. The principle of оrchestra type has defined the whole collection plays professionals-instrumentalists, is grafted in performance maximum variety tеmpо, dynamic, timbre, articulation, etc. ways. "Poly-sounding" of piano encouraged the rеgisterlatitude and the other instrument, as well as mastering them whole fullness chromatic of tеmpеration building. So and clаrinet technology of the stage from New time to the Most-Latest was defined in full tilt on virtuoso "diamond type", overcoming her"steaming" theatrical variety to symphonic-оrchestra types of the play. The high achievements of the music, called to present "minute of happiness and Joys", which inherit the high-born music horizons Alleluia Praising, are obliged виртуозной to virtuoso valor of musicians, who talent and untiring work learn the most high level of music-expressive artistic insight.
Целью данной работы есть выявление приобщенности к «бриллиантовой – жюперле» игры, инструментального мышления в целом, выделяя кларнетовую пальцевую технику как наиболее соответствующую возможностям стиля игры «флейтовых стакатиссимо» на данном инструменте. Методологической основой работы является интонационный подход школы Б.Асафьєва в Украине, с опорой на аналитико-структурный принцип и на сравнительные стилистические характеристики, герменевтично-интерпретационный ракурс музыкальной семиотики «интонационного словаря эпохи» (за Асафьевым), дальнейших разработок в работах А.Сокола, Е. Марковой и др. Научная новизна работы выражена в авторской самостоятельности идеи «теории истории музыки» (по М.Друскину) относительно эстетической и художественно-технологической ценности этапа инструментальной «бриллиантовости» и особенно благоприятной относительно развития пальцевой техники кларнетистов, ритмофактурной мобильности выражения, вне которых невозможно бытие высоких достижений музыки ХХ и начала ХХІ столетий. Выводы. Принцип оркестральности оплодотворил всю совокупность игры профессионалов-инструменталистов, привнося в исполнение максимальное разнообразие темповых, динамических, тембральных, артикуляционных и т.п. способов. «Многозвучие» фортепиано поощряло регистровое расширение и других инструментов, а также освоение ими всей полноты хроматического темперированного строя. Так и кларнетна техника этапа от Нового времени к Новейшему определилась в опоре на виртуозную «бриллиантовость», одолевая ее «парение» театральным многообразием симфонизации-оркестрализации игры.Высокие достижения музыки, призванной дарить «минуты счастья и Радости», которые наследуют высокородные музыкальные горизонты Аллилуйного Хваления, обязаны виртуозной доблести музыкантов, которые талантом и неустанной работой постигают высочайшие уровни музыкально-выразительного артистизма.
Метою роботи постає виявлення прилученості до «діамантової – жю перлин» гри інструментального мислення у цілому, виділяючи кларнетову пальцеву техніку як найбільш відповідну щодо можливостей стилю гри «флейтових стакатісімо» на цьому інструменті. Методологічною основою роботи є інтонаційний підхід школи Б.Асафьєва в Україні, з опорою на аналітико-структурний принцип і на порівняльні стилістичні характеристики, герменевтично-інтерпретаційний ракурс музичної семіотики «інтонаційного словника епохи» за Асафьєвим і подальших розробок в працях О.Сокола, О. Маркової та ін. Наукова новизна праці виражена в авторській самостійності ідеї «теорії історії музики» (за М.Друскіним) щодо естетичної й художньо-технологічної цінності етапу інструментальної «діамантовості» і особливо сприятливої щодо розвитку пальцевої техніки кларнетистів, ритмофактурної мобільності вираження, поза яких неможливе буття високих здобутків музики ХХ і початку ХХІ століть. Висновки. Цей принцип оркестральності запліднив всю сукупність гри професіоналів-інструменталістів, привносячи у виконання максимальну розмаїтість темпових, динамічних, тембральних, артикуляційних і т.ін. засобів. «Багатозвуччя» фортепіано заохочувало регістрове розширення й інших інструментів, а також освоєння ними всієї повноти хроматичного темперованого ладу. Так і кларнетна техніка від Нового часу до новітнього періоду визначилася в опорі на віртуозну «діамантовість», долаючи її «шаріння» театральним різноманіттям симфонізації-оркестралізації гри.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: