Фотодинамическая терапия злокачественных глиом головного мозга
Jazyk: | ukrajinština |
---|---|
Rok vydání: | 2022 |
Předmět: |
противоопухолевая фотодинамическая терапия
photosensitizer laser radiation malignant brain gliomas лазерне випромінювання протипухлинна фотодинамічна терапія фотосенсибилизатор лазерное излучение злокачественные глиомы головного мозга antitumor photodynamic therapy фотосенсибілізатор злоякісні гліоми головного мозку |
Zdroj: | Ukrainian Neurosurgical Journal; Vol. 28 No. 4 (2022); 3-12 Ukrainian Neurosurgical Journal; Том 28 № 4 (2022); 3-12 |
ISSN: | 2663-9084 2663-9092 |
Popis: | Treatment of malignant gliomas of the brain remains a serious problem on a global scale, despite intensive research into the causes and mechanisms of their progression. When using traditional surgical approaches and imaging methods tumor cell infiltrates may be overlooked, as a result of which, malignant gliomas relapse often occurs near the marginal region of the surgical cavity. A method that allows visual identification of tumor tissue and at the same time provides an opportunity to selectively destroy it is photodynamic therapy (PDT) ‒ a two-stage treatment that includes the introduction (intravenous, intraperitoneal, local or oral) of a light-sensitive chemical agent (photosensitizer (PS)) followed by its activation at a certain wavelength of light.The principle of PDT is based on the cytotoxic effects caused by PS, which selectively accumulates in malignant tumor cells and is activated by light rays of the appropriate wavelength, generating singlet oxygen and free radicals, which trigger photochemical reactions in tumor cells with subsequent destruction of protein structures. Tumor tissue has a higher affinity for PSs. PSs are divided into 1st, 2nd and 3rd generation molecules. So far, 3rd generation PSs have not yet been approved for clinical use. In vitro and in vivo experimental studies confirmed the effectiveness of PDT of brain tumors using 2nd generation PSs.The simultaneous use of surgery under the control of fluorescence and PDT enables both the visualization of tumor cells and their selective destruction. Regardless of PDT, PSs are used for the purpose of auxiliary delineation of tumor borders for maximum tumor removal during fluorescence-guided surgery.The review examines the development of PDT in a historical aspect, the contribution of domestic scientists, in particular, scientists of the Institute of Neurosurgery named after acad. A. P. Romodanov, National Academy of Medical Sciences of Ukraine to the development of the problem of PDT in neuro-oncology; preclinical studies of PDT and experimental approaches to increase the efficiency of PDT are characterized. Analysis of data from clinical trials confirms that using PDT as an adjunctive treatment of malignant gliomas administered immediately after maximal resection is safe, reduces the risk of recurrence by targeting residual tumor cells in the resection cavity, improves survival and quality of life of patients. The absence of information on the development of resistance to multiple PDT sessions suggests the possibility of repeated treatments of tumor cells not removed during surgery. Лечение злокачественных глиом головного мозга остается серьезной проблемой, несмотря на интенсивные исследования причин возникновения и механизмов их прогрессирования. При использовании традиционных хирургических подходов и методов визуализации инфильтраты опухолевых клеток могут остаться без внимания, вследствие чего рецидив злокачественной глиомы часто возникает рядом с участком, расположенным с краю хирургической полости. Методом, позволяющим визуально идентифицировать опухолевую ткань и одновременно избирательно ее разрушать, является фотодинамическая терапия (ФДТ) – двухэтапное лечение, предусматривающее введение (внутривенное, внутрибрюшинное, местное или оральное) светочувствительного химического агента (фотосенсибилизатора (ФС)) с последующей его активацией при определенной длине волны света. Принцип ФДТ основан на цитотоксических эффектах, вызванных ФС, селективно накапливающимся в клетках злокачественной опухоли и активирующимся световыми лучами соответствующей длины волны, генерируя синглетный кислород и свободные радикалы, запускающие в опухолевых клетках фотохимические реакции с разрушением белковых структур. Опухолевая ткань имеет к ФС более высокое сродство. Фотосенсибилизаторы разделяют на молекулы 1, 2 и 3-го поколения. Фотосенсибилизаторы 3-го поколения пока не одобрены для клинического применения. В экспериментальных исследованиях in vitro и in vivo подтверждена эффективность ФДТ опухолей головного мозга с использованием ФС 2-го поколения. Одновременное применение хирургии под контролем флуоресценции и ФДТ позволяет как визуализировать опухолевые клетки, так и селективно их уничтожать. Независимо от ФДТ ФС для вспомогательного определения границ опухоли для максимального ее удаления во время флуоресцентно-управляемой хирургии. Представлена история развития ФДТ, вклад отечественных ученых, в частности, ученых Института нейрохирургии имени акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины, в разработку проблемы ФДТ в нейроонкологии. Освещены доклинические исследования ФДТ и экспериментальные подходы к повышению ее эффективности. Анализ сведений о клинических испытаниях свидетельствует о том, что применение ФДТ как дополнительного метода лечения злокачественных глиом сразу после максимальной резекции является безопасным, снижает риск рецидива благодаря таргетированию остаточных опухолевых клеток в полости резекции, улучшает выживаемость и качество жизни пациентов. Отсутствие информации о развитии резистентности к многочисленным сеансам ФДТ допускает возможность повторной обработки опухолевых клеток, не удаленных во время операции. Лікування злоякісних гліом головного мозку залишається серйозною проблемою попри інтенсивні дослідження причин виникнення і механізмів їх прогресування. При використанні традиційних хірургічних підходів та методів візуалізації інфільтрати пухлинних клітин можуть залишитися поза увагою, внаслідок чого рецидив злоякісної гліоми часто виникає поблизу крайової ділянки хірургічної порожнини. Методом, що дає змогу візуально ідентифікувати пухлинну тканину та одночасно вибірково її руйнувати, є фотодинамічна терапія (ФДТ) – двохетапне лікування, що передбачає введення (внутрішньовенне, внутрішньочеревинне, місцеве або оральне) світлочутливого хімічного агента (фотосенсибілізатора (ФС)) з подальшою його активацією за певної довжини світлової хвилі. Принцип ФДТ ґрунтується на цитотоксичних ефектах, спричинених ФС, що селективно накопичується в клітинах злоякісної пухлини і активується світловими променями відповідної довжини хвилі, генеруючи синглетний кисень та вільні радикали, які запускають у пухлинних клітинах фотохімічні реакції з руйнуванням білкових структур. Пухлинна тканина має до ФС вищу спорідненість. Фотосенсибілізатори поділяють на молекули 1, 2 і 3-го покоління. Фотосенсибілізатори 3-го покоління поки що не схвалені для клінічного застосування. В експериментальних дослідженнях in vitro та in vivo підтверджена ефективність ФДТ пухлин головного мозку з використанням ФС 2-го покоління. Одночасне застосування хірургії під контролем флуоресценції і ФДТ дає змогу як візуалізувати пухлинні клітини, так і селективно їх знищувати. Незалежно від ФДТ ФС використовують для допоміжного визначення меж пухлини для максимального її видалення під час флуоресцентно-керованої хірургії. Наведено історію розвитку ФДТ, внесок вітчизняних вчених, зокрема науковців Інституту нейрохірургії імені акад. А.П. Ромоданова НАМН України, в розробку проблеми ФДТ у нейроонкології. Висвітлено доклінічні дослідження ФДТ, а також експериментальні підходи до підвищення її ефективності. Аналіз відомостей щодо клінічних випробувань засвідчує, що застосування ФДТ як додаткового методу лікування злоякісних гліом одразу після максимальної резекції є безпечним, знижує ризик рецидиву завдяки таргетуванню залишкових пухлинних клітин у порожнині резекції, поліпшує виживаність і якість життя пацієнтів. Відсутність інформації про розвиток резистентності до численних сеансів ФДТ припускає можливість повторних обробок пухлинних клітин, не видалених під час операції. |
Databáze: | OpenAIRE |
Externí odkaz: |