Трудности диагностики фибрилляции предсердий и полной атриовентрикулярной блокады у пациентов старческого возраста
Jazyk: | angličtina |
---|---|
Rok vydání: | 2021 |
Předmět: | |
Zdroj: | Pathologia; Vol. 18 No. 3 (2021); 365-370 Патология; Том 18 № 3 (2021); 365-370 Патологія; Том 18 № 3 (2021); 365-370 |
ISSN: | 2306-8027 2310-1237 |
Popis: | The association of atrial fibrillation (AF) with complete atrioventricular block (CAVB) is a common clinical feature in elderly patients. It is characterized by the loss of specific symptoms of AF (palpitations, intermissions); in the first place may come CAVB symptoms: dizziness, Morgagni–Adams–Stokes (MAS) attacks. Aim. The article objective is to illustrate the dynamic changes in the course of AF with the development of CAVB on the example of a clinical case and to discuss the difficulties in timely diagnosis and therapy correction. Case presentation. A 75-year-old male was diagnosed with a rapid ventricular response form of AF. The onset of CAVB caused the transition from rapid ventricular response form of AF to slow ventricular response form, which was initially accompanied by a subjective improvement in the patient’s condition. As the disease progressed, the patient’s condition worsened due to the development of MAS attacks. The elderly patients with a permanent form of AF require constant cardiac monitoring by an experienced specialist who has appropriate vigilance in management of patients with arrhythmias, awareness about possible concomitant conduction disorders. This provides comprehensive cardiac support, including timely pacemaker implantation which gives more options for AF symptoms monitoring and heart rate control, has a positive modifying effect on drug therapy. Conclusions. Changes in the clinical picture of AF after development of CAVB can lead to late diagnosis of CAVB, inadequate therapy and untimely pacemaker implantation, as a consequence, to progression of concomitant pathology and the development of life-threatening complications, as in our clinical case. Связь фибрилляции предсердий с полной атриовентрикулярной блокадой – распространённая клиническая особенность у пациентов старческого возраста. В этом случае клиническая картина характеризуется утратой специфических симптомов фибрилляции предсердий (сердцебиение, перебои в работе сердца); вместе с тем на первый план могут выходить симптомы полной атриовентрикулярной блокады: головокружение, слабость, приступы Морганьи–Адамса–Стокса. Цель работы – на примере клинического случая показать динамические изменения в клиническом течении фибрилляции предсердий, возникающие в связи с развитием полной атриовентрикулярной блокады, а также обсудить трудности своевременной диагностики и терапевтической коррекции у пациентов старческого возраста с этой патологией. Клинический случай. У мужчины 75 лет диагностирована тахисистолическая форма фибрилляции предсердий. Возникновение полной атриовентрикулярной блокады привело к переходу от тахисистолической формы фибрилляции предсердий к брадисистолической, что сначала сопровождалось субъективным улучшением состояния. По мере прогрессирования заболевания состояние больного ухудшилось, что прежде всего связано с возникновением приступов Морганьи–Адамса–Стокса. Пациенты старческого возраста с постоянной формой фибрилляции предсердий нуждаются в постоянном контроле сердечной деятельности у опытного специалиста, который имеет соответствующую бдительность в ведении пациентов с аритмиями и осведомлённость о возможных сопутствующих нарушениях проводимости. Это обеспечивает комплексную и адекватную поддержку сердечной деятельности, включая своевременную имплантацию кардиостимулятора, следовательно даёт больше возможностей для мониторинга симптомов фибрилляции предсердий и контроля частоты сердечных сокращений, оказывает положительное влияние на медикаментозную терапию. Выводы. Изменения клинической картины у пациентов старческого возраста с фибрилляцией предсердий после развития полной атриовентрикулярной блокады могут привести к её поздней диагностике, неадекватной терапии и несвоевременной имплантации кардиостимулятора, как следствие, к прогрессированию сопутствующей патологии и развитию осложнений. Зв’язок фібриляції передсердь із повною атріовентрикулярною блокадою – поширена клінічна особливість у пацієнтів старечого віку. Клінічна картина характеризується втратою специфічних симптомів фібриляції передсердь (серцебиття, перебої в роботі серця); поряд із цим на перше місце можуть вийти симптоми повної атріовентрикулярної блокади, як-от запаморочення, слабкість, напади Морганьї–Адамса–Стокса. Мета роботи – на прикладі клінічного випадку показати динамічні зміни у клінічному перебігу фібриляції передсердь, що виникають у зв’язку з розвитком повної атріовентрикулярної блокади, а також обговорити труднощі своєчасної діагностики та терапевтичної корекції в пацієнтів старечого віку з цією патологією. Клінічний випадок. У чоловіка віком 75 років діагностували тахісистолічну форму фібриляції передсердь. Виникнення повної атріовентрикулярної блокади спричинило перехід від тахісистолічної форми фібриляції передсердь до брадисистолічної, що спочатку супроводжувалася суб’єктивним поліпшенням стану. З прогресуванням захворювання стан хворого погіршився, що передусім пов’язано з виникненням нападів Морганьї–Адамса–Стокса. Хворі похилого віку з постійною формою фібриляції передсердь потребують постійного контролю серцевої діяльності в досвідченого спеціаліста, який має відповідну пильність у веденні пацієнтів з аритміями та обізнаність про можливі супутні порушення провідності. Це забезпечує комплексну й адекватну підтримку серцевої діяльності, включаючи своєчасну імплантацію кардіостимулятора, а отже більше можливостей для моніторингу симптомів фібриляції передсердь і контролю частоти серцевих скорочень, має позитивний вплив на медикаментозну терапію. Висновки. Зміни клінічної картини в пацієнтів похилого віку з фібриляцією передсердь після розвитку повної атріовентрикулярної блокади можуть призвести до її пізньої діагностики, неадекватної терапії та несвоєчасної імплантації кардіостимулятора, врешті до прогресування супутньої патології та розвитку ускладнень, що загрожують життю, як у наведеному клінічному випадку. |
Databáze: | OpenAIRE |
Externí odkaz: |