ALIVE BODY, DEAD BODY AND HALF-ALIVE BODY: CULTURAL SUBSTITUTION AND CONSTRUCTION OF GENDER
| Jazyk: | ukrajinština |
|---|---|
| Rok vydání: | 2016 |
| Předmět: | |
| Zdroj: | Наукові праці. Філологія. Літературознавство; Том 271, № 259 (2016) |
| ISSN: | 2310-9815 |
| Popis: | У статті визначаються базові принципи трешу як оригінального і специфічного ак-ту культурного виробництва, пов’язаного, зокрема, з виробництвом чуттєвого і ре-продукцією кліше. Естетична надлишковість трешу дозволяє проілюструвати конс-труювання гендеру щодо жарових конвенцій – позаяк маємо в обох випадках процедури перформативні. Стать завдяки трешу стає можливим уявити. Виробництво гендеру в треші ґрунтується на ноа щодо педофілії і канібалізму, робота з останніми табу циві-лізації сягає заборони на «однаковість» у культурі чоловічого і жіночого: отож, вона безпосередньо пов’язана із біологічним існуванням тіла. Сексуалізоване тіло в треші не є дискурсивною рамкою для обговорення якихось інших тем. Простежуємо фукіанську думку про дисциплінарні практики тіла, які стають місцем творення відповідних диску-рсів, але доведену до «необхідного» щодо жанру гротеску. Здебільшого це утопічні про-екти, що дозволяють уявити ідентичність, з якої можна вилучити гендерну складову. На матеріалі романів Михайлини Омели, Люби Клименко, Ярослава Мельника і трьох ві-дповідних різновидів трешу – «готика», «порно», «слешер». В статье определяются базовые принципы трэша как оригинального и специфического акта культурного производст-ва, связанного, в частности, с производством чувственного и репродукцией клише. Эстетическая избыточность трэша позволяет проиллюстрировать конструирование гендера относительно жаровых конвенций – поскольку имеем в обоих случаях процедуры перформативные. Пол благодаря трэшу становится возможным вообразить. Производство гендера в трэше базируется на ноа касательно педофилии и каннибализма, работа с последними табу цивилизации достигает за-прета на «одинаковость» в культуре мужского и женского: таким образом, она непосредственно связана с биологическим существованием тела. Сексуализированное тело в трэше не является дискурсивной рамкой для обсуждения каких-либо других тем. Прослеживаем фукианскую мысль о дисциплинарных практиках тела, которые становятся местом создания соответствующих дискурсов, но доведенную до «необходимого» для жанра гротеска. Преимущественно это утопические проекты, которые позволяют вообразить идентичность, из которой можно изъять гендерную составляющую. На мате-риале романов Михайлины Омелы, Любы Клименко, Ярослава Мельника и трёх соответствующих разновидностей трэша – «готика», «порно», «слэшер» Trash has an indicative complex of features: accentuated incompliance with the Great Narrative, declared refusal from the hegemony of technical device, simplification of language, demonstrative aesthetic downplay, technical helplessness, which is labeled as deliberateness and «naïve writing», claims for «iconic text» etc. If one reflects upon this list, it becomes more or less obvious, that trash does for us our own social and cultural work, which we should be doing but aren’t. It substantiates the ambivalence of our attitude towards ostentatious vulgarity and captures the pleasure that is linked to it. Trash, as an original act of culture production (evenof culture policy) is not a simplification per se, but also а substitution. It is important to define one of the accompanying effects of this type of cultural substitution: trash achieves incompatible success in direct production of sensual. The construction of gender in trash is based, first of all, on the work with two so-called last taboos of the civilization – pedophilia and cannibalism. What seems at the first glance as throwing away of moral logic in noa, in regard to pedophilia and cannibalism, in trash visualises the desire to categorize the Other, classify it – and at that is created the illusion of seduction. In case of trash, we speak of the actualization of Foucault’s observation on the disciplinary practices of the body, which becomes the place for creating corresponding discourses. This thought in the processes of cultural substitution is driven to the «necessary» (appropriate for the perception) grotesque. Mostly, trash presents utopian projects, which allow imagining identity from which the gender component can be extracted. Remarkably, that in such procedures it is possible to imagine sex. The «I magined» sex relates to the obvious differences, as in noa it is always about the representation of abnormal body (eroticized, modified, sick, half-dead, etc.), according to which are elaborated the certain conventions in the description of normal body. Conventions are actualized also in regard to the borders of fictionconditionality, thus become visible also the strict «formulae» of genre prose. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|