Порноадикція: випадок із клінічної практики

Jazyk: ruština
Rok vydání: 2020
Předmět:
Zdroj: Health of Man; № 1 (2020); 67-70
Здоровье мужчины; № 1 (2020); 67-70
Здоров'я чоловіка; № 1 (2020); 67-70
ISSN: 2307-5090
2412-5547
Popis: В статье сообщается о рубриках, имеющих отношение к гиперсексуальности, содержащихся в Международной классификации болезней 10-го пересмотра (МКБ-10), американском Диагностическом и статистическом руководстве по психическим расстройствам 5-го пересмотра (2013) и проекте МКБ-11. Также названы четыре концептуализации гиперсексуальности: обсессивно-компульсивная, аддиктивная, обусловленная нарушением контроля импульсов, а также связанная с синдромом постоянного сексуального возбуждения / расстройством в форме постоянного генитального возбуждения и синдромом раздраженных половых органов. Приведено клиническое наблюдение автора, которое, по его мнению, корреспондируется с моделью гиперсексуальности как сексуальной аддикции (порноаддикции), хотя при сравнении критериев сексуальной аддикции и компульсивного расстройства сексуального поведения, вошедшего в проект МКБ-11, можно сделать вывод об их соответствии. При первичном обращении мужчина 32 лет предъявлял жалобы на беспокоящие его постоянные мысли о сексе, трудность контроля сексуальных импульсов, которые реализуются при мастурбации, в 80 % случаев осуществляемой с использованием интернет-порно. Мастурбирует ежедневно или через день в основном на работе, так как на рабочем месте находится один. Смотрит ролики с различными гетеросексуальными сюжетами (вагинальные и оральные половые акты), садомазохистской и лейсбийской тематикой, а также ролики, где женщина осуществляет половой акт с собакой. В связи со своей проблемой, которая возникла в 18 лет, с 22 лет отмечает постоянное чувство депрессии. Обращает на себя внимание то, что больному трудно устанавливать контакты с лицами женского пола. Последний половой акт был в 25 лет. Основным методом лечения этого пациента была гипносуггестивная терапия, которая проводилась в варианте программирования. Делались внушения, направленные на уменьшение/ликвидацию тяги к мастурбации и порно (особенно к его ненормативным вариантам); усиление сексуального влечения к реальным женщинам в реальной жизни; усиление возможности контроля сексуальных аддиктивных импульсов; легкость общения с женщинами; улучшение настроения. Всего было проведено 7 сеансов гипноза, так как по объективным причинам больной не смог продолжить лечение. Отмечается, что у пациента имела место порноаддикция, которая поддерживалась трудностью установления им контактов с лицами женского пола. Данная аддикция хорошо купировалась с помощью гипносуггестивной терапии (основной метод лечения), что дополнялось чтением литературы религиозно-философского содержания, позволявшей ослаблять аддиктивные побуждения путем переключения внимания (вспомогательное терапевтическое воздействие). Установка пациента на необходимость соблюдения практически полного сексуального воздержания, которое, по его мнению, является полезным для организма, привела к тому, что сексуальные побуждения и их реализация, которые стали возникать у него гораздо реже, чем до лечения, и более чем «укладывались в нормативный ряд», воспринимались им как аддиктивные, хотя на самом деле таковыми уже и не являлись. В связи с недостаточной продолжительностью лечения нельзя исключить возможность постепенного «сползания» пациента в сексуальную аддикцию (порноаддикцию), что диктует необходимость контроля его состояния.
У статті повідомляється про рубрики, що мають відношення до гіперсексуальності, які містяться в Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), американському Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів 5-го перегляду (2013) і проекті МКХ-11. Також названі чотири концептуалізації гіперсексуальності: обсесивно-компульсивна, адиктивна, зумовлена порушенням контролю імпульсів, а також пов’язана із синдромом постійного сексуального збудження/розладом у формі постійного генітального збудження і синдромом роздратованих статевих органів. Наведено клінічне спостереження автора, яке, на його думку, кореспондується з моделлю гіперсексуальності як сексуальної адикції (порноадикціі), хоча при порівнянні критеріїв сексуальної адикції і критеріїв компульсивного розладу сексуальної поведінки, який увійшов у проект МКХ-11, можна зробити висновок про їх відповідність. При первинному зверненні чоловік 32 років пред’являв скарги на постійні думки про секс, які його турбують, труднощі контролю сексуальних імпульсів, що реалізуються при мастурбації й у 80% випадків здійснюються з використанням інтернет-порно. Мастурбує щодня або через день переважно на роботі, позаяк на робочому місці перебуває один. Дивиться ролики з різними гетеросексуальними сюжетами (вагінальні й оральні статеві акти), садомазохістською і лейсбійскою тематикою, а також ролики, де жінка здійснює статевий акт із собакою. У зв’язку зі своєю проблемою, яка виникла в 18 років, з 22 років відзначає постійне відчуття депресії. Привертає увагу те, що хворому важко встановлювати контакти з особами жіночої статі. Останній статевий акт був у 25 років. Основним методом лікування цього пацієнта булла гіпносугестивна терапія, яка проводилася у варіанті програмування. Робилися навіювання, спрямовані на зменшення/ліквідацію тяги до мастурбації і порно (особливо до його ненормативних варіантів); посилення сексуального потягу до реальних жінок у реальному житті; посилення спроможності контролю сексуальних адиктивних імпульсів; легкість спілкування з жінками; поліпшення настрою. Всього було проведено 7 сеансів гіпнозу, позаяк з об’єктивних причин хворий не зміг продовжити лікування. Відзначається, що у пацієнта мала місце порноадикція, яка підтримувалася труднощами встановлення ним контактів з особами жіночої статі. Дана адикція добре купірувалася за допомогою гіпносугестивної терапії (основний метод лікування), що доповнювалося читанням літератури релігійно-філософського змісту, яка дозволяла послаблювати адиктивні спонукання шляхом переключення уваги (допоміжний терапевтичний вплив). Установка пацієнта на необхідність дотримання практично повного сексуального утримання, яке, на його думку, є корисним для організму, сприяла тому, що сексуальні спонукання та їхня реалізація, які стали виникати у нього набагато рідше, ніж до лікування, і більш ніж «вкладалися в нормативний ряд», сприймалися ним як адиктивні, хоча насправді такими вже й не були. У зв’язку з недостатньою тривалістю лікування не можна виключити можливість поступового «сповзання» пацієнта в сексуальну адикцію (порноадикцію), що диктує необхідність контролю його стану.
The article reports on the categories, which are related to hypersexuality and contained in the International Classification of Diseases, 10th Revision (ICD-10), the American Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, Fifth Edition (DSM-5) (2013) and the ICD-11 project. Also, 4 conceptualizations of hypersexuality are named: obsessive-compulsive, addictive, due to an impaired control of impulses as well as associated with the persistent sexual arousal syndrome/the persistent genital arousal disorder and the restless genital syndrome. A clinical observation, made by the author, is presented; in his opinion, it corresponds with the model of hypersexuality as sexual addiction (porn addiction), though when comparing criteria of sexual addiction and compulsive disorder of sexual behaviour, which was included into the ICD-11 project, a conclusion can be drawn about their correspondence. During his first visit a 32-year-old man complained of continuously disturbing thoughts about sex and a difficult control of sex impulses, which were realized during masturbation, 80 % of its cases occurring with use of Internet porn. He masturbated every day or on alternative days mostly at work, as he was alone at his place of work. He watched clips with different heterosexual plots (vaginal and oral sexual intercourses), sadomasochist and lesbian subject matters as well as clips where a woman copulated with a dog. Due to his problem, which appeared when he was 18, the patient felt constant depression since the age of 22. Interestingly, it was difficult for the patient to connect with females. His last sexual intercourse was at the age of 25. Hypnosuggestive therapy in the variant of programming was the basic method of treatment of the patient. Suggestions were made, they being focused on: reduction/elimination of the compulsion for masturbation and porn (particularly its non-normative variants); increase of the sexual drive to real women in real life; increase of a possible control over sexual addictive impulses; easiness in communication with women; mood improvement. All in all, 7 hypnosis sessions were conducted, as the patient could not continue his treatment due to objective reasons. It is noted that the patient had porn addiction, which was supported by his difficulty in connecting females. The above addiction was well controlled with help of hypnosuggestive therapy (the basic method of treatment) supplemented with reading of religious and philosophic literature, which made it possible to weaken addictive drives by distraction (an auxiliary therapeutic effect). The patient’s set that it was necessary to keep almost complete sexual abstinence which, in his opinion, was useful for his organism, resulted in the situation that sexual drives and their realization, which appeared much less often that before the treatment and were even more than “within the normative line”, were perceived by him as addictive, though really they were not any more. Due to an insufficient duration of the treatment one cannot exclude a possibility of the patient’s gradual “sliding” into sexual addiction (porn addiction), this fact necessitating the control of his state.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: