«Прахтикований жовнір» Гната Хоткевича – нездійснена постановка Леся Курбаса
| Autor: | Shlemko, Olga |
|---|---|
| Jazyk: | ukrajinština |
| Rok vydání: | 2018 |
| Předmět: | |
| Zdroj: | Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво; № 1 (2018); 72-89 Вестник Киевского национального университета культуры и искусств. Серия: Сценическое искусство; № 1 (2018); 72-89 Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Stage Art; № 1 (2018); 72-89 |
| ISSN: | 2616-759X 2617-1236 |
| Popis: | The purpose of the article is to determine the issues and genre-stylistic particularities of G. Khotkevych’s play “Battle-seasoned Soldier” and to find out the circumstances of Les Kurbas’s participation in its passing through the department of the state censorship and in the preparation of its staging at the Hutsul theatre. Methodology of investigation consists of systemic and sociocultural approaches and includes such methods as historical-biographical, cultural-historical, hermeneutical and sociological. Scientific novelty of work consists in the fact that the author is the first person in the Ukrainian art history, who has found out the genre-stylistic particularities and significance of the play “Battle-seasoned Soldier” and Les Kurbas’s attempt of its staging. Conclusions. G. Khotkevych wrote the play “Battle-seasoned” by the Hutsul dialect. According to the genre-stylistic features, it can be described as the “satirical fairy-tale comedy”, created in the Hutsul style. The plot of the play reflects the brave retired soldier’s adventures, the personification of the Ukrainian magician, who defeats the evil forces. The play is devoted to the problem of selling the personal soul to the Devil. Actors use the Hutsul dialect, which reflects the particularities of their character and worldview. Les Kurbas’s experience of acting, directing, administrative work at the Hutsul theatre and his desire to stage the “Battle-seasoned Soldier”, formed him as an artist, developed creative abilities and acquainted him with the mythical poetic world perception of the Hutsuls. Цель статьи заключается в выявлении проблематики и жанрово-стилевых особенностей пьесы Г. Хоткевича «Бывалый солдат», выяснении обстоятельств участия Леся Курбаса в ее прохождении в цензурном ведомстве и в подготовке к постановке на сцене Гуцульського театра. Методологию исследования представляют системный и социокультурный подходы, а также такие методы: историко-биографический, культурно-исторический, герменевтический, социологический. Научная новизна заключается в том, что впервые в украинском искусствоведении выяснены проблематика, жанрово-стилистические особенности и значение пьесы «Бывалый солдат», попытка ее сценического воплощения Лесем Курбасом. Выводы. Пьесу «Бывалый солдат» (1912), написанную гуцульским говором, по жанрово-стилевым признакам можно обозначить как «сатирическую сказку-комедию», созданную в гуцульском стиле. Сюжет пьесы отображает приключения бравого отставного солдата – олицетворение украинского характерника, который вступает в борьбу с силами зла и побеждает их. В пьесе поднята проблема продажи души не только отдельного человека, но и всего народа. Действующие лица пользуются гуцульским говором, который отображает особенности их характера, национальности, мировоззрения, функционального назначения и лишает унификации. Опыт актерской, режиссерской, административной работы Леся Курбаса в Гуцульском театре, стремление поставить пьесу «Бывалый солдат», закалили его как художника, развили творческие способности, окунули в стихию мифопоэтического мировосприятия гуцулов. Мета статті – визначити проблематику та жанрово-стильові особливості п’єси Г. Хоткевича «Прахтикований жовнір», з’ясувати обставини участі Леся Курбаса в її проходженні в цензурному відомстві та в підготовці до постановки на сцені Гуцульського театру. Методологію дослідження становлять системний та соціокультурологічний підходи, а також такі методи: історико-біографічний, культурно-історичний, герменевтичний, соціологічний. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українському мистецтвознавстві з’ясовано проблематику, жанрово-стильові особливості та значення п’єси «Прахтикований жовнір», спробу її сценічного втілення Лесем Курбасом. Висновки. П’єсу «Прахтикований жовнір» (1912), написану гуцульською говіркою, за жанрово-стильовими ознаками можна означити як «сатиричну казку-комедію», створену в гуцульському стилі. Сюжет п’єси відображає пригоди бравого відставного жовніра – уособлення українського характерника, який вступає у боротьбу із силами зла і перемагає їх. У п’єсі порушено проблему запродування душі не лише окремої людини, а й всього народу. Дійові особи послуговуються гуцульською говіркою, що відображає особливості їхнього характеру, національності, світогляду, функціонального призначення і позбавляє уніфікації. Досвід акторської, режисерської, адміністративної роботи Леся Курбаса в Гуцульському театрі, прагнення поставити п’єсу «Прахтикований жовнір» загартували його як митця, розвинули творчі здібності, зануривши у стихію міфопоетичного світосприйняття гуцулів. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|