ТРАНСФОРМАЦІЯ НОВОЕВКСИНСЬКОГО ОЗЕРА В ЧОРНЕ МОРЕ НА ГРАНИЦІ НЕОПЛЕЙСТОЦЕНУ І ГОЛОЦЕНУ ЗА ПАЛЕОНТОЛОГІЧНИМИ ДАНИМИ

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: Odesa National University Herald. Geography and Geology; Том 24, № 2(35) (2019); 130-144
Вісник Одеського національного університету. Географічні та геологічні науки; Том 24, № 2(35) (2019); 130-144
Вестник Одесского национального университета. Географические и геологоческие науки; Том 24, № 2(35) (2019); 130-144
ISSN: 2303-9914
Popis: Problem Statement and Purpose. The transformation of the Neoeuxinian Lake into the Black Sea at the Neopleistocene-Holocene boundary represents a considerable interest for Quaternary geology. The age of the boundary, the character of the transformation (gradual, gradual but with oscillations, prominent, or catastrophic), and changes in salinity are highly controversial. The main goal of the paper is to contribute to the controversial subjects using the high-resolution paleontological (foraminifera. ostracoda. and mollusks) data supplemented by palynological data and radiocarbon datings.Data & Methods. The study area is located within the northwestern (Ukrainian) and western (Bulgarian) shelf of the Black Sea. The material for micropaleontological study was obtained by the coring using the Ukrainian research vessel “Vladimir Parshin” and the Bulgarian research vessel “Academician L. Orbeli" in 2008 and 1976. respectively. All cores are located outside the isobath 100 m. The results of previous micropaleontological investigations are used for comparison. Microfauna was investigated according to the method of V. V. Yanko. Radiocarbon dating was performed by AMS (Core 38) or conventional - P-counting (Core 2345) methods on Mytilus and Dreissena shells.Results. Foraminifera are not adapted to freshwater environment. As a rule, the border between brackish and freshwater environment can be traced by their disappearance, with the exception of Allogromiida species with organic tests, which were not found in the studied material. For this reason, the presence of relatively diverse calcareous foraminifera suggests that the Neoeuxinan lake was brackish. Geochemical (salinity of pore water) and micropaleontological data are in full agreement.If there would not be inflow from the Mediterranean Sea until 7.2 ka BP or 8.4 ka BP according to the first and second catastrophic flooding scenarios of Ryan et al., no Mediterranean immigrants would be present in sediments older than 8.4 ka BP.However, they are present in sediment columns as can be seen from our and other researchers investigations. If the colonization of the Neoeuxinan lake by Mediterranean immigrants would be prominent or catastrophic, there would be a sharp increase in the species diversity and quantity of forammifera. ostracods and mollusks. However, these parameters increase gradually. The boundary between the Upper Neopleistocene and Holocene lies within 9 and 10 thousand years ago. The transformation of Neoeuxinan lake into the Black Sea was gradual: from brackish to a semi-marine, and then to a marine water body in course of the Mediterranean transgression during Holocene. The increase in salinity- occurred gradually over 3600 years, while the rate of penetration of sea water was about 0.05-1.7 cm a-1. The Holocene marine transgression was progressive in nature, intensifying with the transition from the early to late Holocene. The high-resolution micropaleontological study of Core 38 provides new data on the last pages of the development of the brackish Neoeuxinan lake that are mostly absent in other cores. Changes in the foraminiferal assemblages on the Pleistocene - Holocene boundary depend on the facies. They are more pronounced in marine facies compared to shallow ones, especially in areas affected by paleorivers. Palynological data provide evidence for cold climate at the end of the Neoeuxinian time.
Рассматриваются вопросы трансформации новоэвкинского озера в Черное море на границе неоплейстоцена и голоцена по палеонтологическим (фораминиферы. остракоды, моллюски) данным с учетом информации по непыльцевым па- линоморфам и радиоуглеродным датировкам. Установлено, что граница между верхним неоплейстоценом и голоценом лежит в инервале 9-10 тыс. лет назад. Эта граница характеризуется плавным изменением уровня бассейна. Никаких признаков катастрофического затопления Черного моря в раннем голоцене не обнаружено. Показано, что поздненовоэвксинское озеро было солоноватоводным в конце неоплейстоцена. В начале голоцена за счет притока средиземно-морских вод оно было трансформировано в полуморской (т.е. менее соленый), а по мере развития трансгрессии - в морской бассейн. Соленость Черного моря с начала голоцена повышалась, постепенно достигая современных значений.
В статті наведені результати дослідження спірних питань щодо переходу від піз­нього новоевксину до голоцену в межах Чорного моря. Основна мета роботи - реконструкція віку, характеру трансформації та зміни солоності Чорного моря на границі пізнього неоплейстоцену і голоцену за даними палеонтологічного (форамініфери, остракоди, молюски) аналізу донних відкладів із залученням да­них про непильцеві паліноморфи та радіовуглецеве датування.Район досліджень розташований на північно-західному (українському) і західному (болгарському) шельфі Чорного моря.Матеріалом для мікропалеонтологічного аналізу слугували колонки свердловин, відібрані гравітаційною трубкою на зовнішній частіші українського (Скв. 38) і болгарського (№2345, №2363) шельфу Чорного моря. Колонки було відібрано із борт)' українського НДС «Володимир Паршин» і болгарського НДС «Академік Л. Орбелі» в 2008 1 1976 рр, відповідно. Всі свердловини розташовані за межами ізобати 100 м.Для порівняння використано результати досліджень мікрофауни попередніх дослідників. Мікрофауна досліджена за методикою В. В. Янко. Черепашки відібра­но під бінокулярним мікроскопом вручну, тяжкі рідини не використовувались. Свердловини досліджено на предмет літології, мікрофауни та радіовуглецевих датувань. Комплексне зіставлення різнопланових даних дозволило зробити на­ступні основні висновки: Встановлено, що границя між верхнім неоплейстоценом і голоценом лежить між - 9 110 тис. років тому. Ця границя характеризуєть ся плавними змінами; збільшення показників солоності відбувалося поступово; голоценова морська трансгрессія мала прогресивний характер; зміни в комплексах форамініфер на границі плейстоцену та голоцену залежать від фацій.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: