ANTHROPOLOGY OF CITY IN THE CONTEXT OF EXISTENTIAL ANALYSIS

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2013
Předmět:
Zdroj: Вісник Національного технічного університету України "КПІ". Філософія. Психологія. Педагогіка; № 1 (37) (2013): Вісник НТУУ "КПІ". Філософія. Психологія. Педагогіка; 64-71
Вестник Национального технического университета Украины "КПИ". Философия. Психология. Педагогика; № 1 (37) (2013): Вестник НТУУ "КПИ". Философия. Психология. Педагогика; 64-71
Visnyk of National Technical University of Ukraine "Kyiv Polytechnic Institute" Philosophy. Psychology. Pedagogics; № 1 (37) (2013): Visnyk of NTUU "KPI". Philosophy. Psychology. Pedagogics; 64-71
ISSN: 1683-3309
2308-9393
Popis: У статті здійснюється спроба поєднання здобутків теоретичної урбаністики у якості антропології міста та екзистенціального аналізу як методу гармонізації людського життя у місті. У співвідношенні сфери антропології міста та екзистенціального підходу доводиться, що за умови стресового фону мегаполіс поширює панораму граничних ситуацій, в яких зрештою виявляється екзистенціальна специфіка міського. У зв’язку з цим обгрунтовується необхідність введення поняття «буття-у-місті» як сукупної дефініції для характеристики екзистенціалів буття людини мегаполісу. Розглядаються найбільш деструктивні екзистенціали людського буття-у-місті: турбота, страх, відчуження, емоційне вигорання, самотність, втрата ідентичності, депресія, ескапізм, аномія, суїцидальний настрій. Визначається їхній причинно-наслідковий зв’язок, доводиться доречність привнесення схеми взаємодії екзистенціалів у систему екзистенціального аналізу, що дозволить посилити раціоналізацію людської свідомості. Тим самим поєднуються теоретичні здобутки антропології міста та екзистенціального підходу до буття людини. Показано, що тотальна об’єктивація мегаполісу здатна долатися через креативність особистості, її готовність взяти відповідальності за власне життя у творенні «проекту себе» та творенні міста. Згідно екзистенціальному підходу корекції особистості можливо творення змістовних модусів життя, отримання сенсу життя.
Осуществляется попытка сочетания достижений теоретической урбанистики в качестве антропологии города и экзистенциального анализа как метода гармонизации человеческой жизни в городе. В соотношении сферы антропологии города и экзистенциального подхода показано, что при условии стрессового фона мегаполис раширяет панораму пограничных ситуаций, в которых в конечном итоге сказывается экзистенциальная специфика городского. В связи с этим обосновывается необходимость введения понятия "бытие-в-городе" как совокупной дефиниции для характеристики экзистенциалов существования человека мегаполиса. Рассматриваются наиболее деструктивные экзистенциалы человеческого бытия-в-городе: беспокойство, страх, отчуждение, эмоциональное выгорание, одиночество, потеря идентичности, депрессия, эскапизм, аномия, суицидальные настроения. Определяется их причинно-следственная связь, доказывается уместность привнесения схемы взаимодействия экзистенциалов в систему экзистенциального анализа, что позволяет усилить рационализацию человеческого сознания. Тем самым объединяются теоретические достижения антропологии города и экзистенциального подхода к существованию человека. Показано, что тотальная объективация мегаполиса способна преодолеваться через креативность личности, ее готовность взять ответственность за собственную жизнь в создании "проекта себя" и создании города. Соотвественно экзистенциальному подходу в коррекции личности становится возможным создание содержательных модусов жизни, обретение смысла жизни.
Comes true attempt of combination of achievements of theoretical urbanistika as anthropology of city and existential analysis as method of harmonization of human life in city. It is shown in correlation of sphere of anthropology of city and existential approach, that on condition of stress background megalopolis expands the panorama of frontier situations in that in the end an existential specific affects municipal. In this connection the necessity of introduction of concept is grounded "being-in-city" as combined definition for description of existence of man of megalopolis. Most destructive existencials of human being-in-city are examined: anxiety, fear, alienation, emotional burning down, loneliness, loss of identity, depression, escapism, anomie, suicidal. Their connection is determined, the appropriateness of introducing of chart of co-operation of existential phenomena is proved in the system of existential analysis, that allows to strengthen rationalization of human consciousness. The theoretical achievements of anthropology of city and existential going unite the same near existence of man. It is shown that total objectivation of megalopolis is able to be overcame through creativity of personality, her willingness to take responsibility for own life in creation of "project itself" and creation of city. According to existential approach in the correction of personality, creation of rich in content модусов of life, finding of sense of life, becomes possible.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: