БОГОМ ДАНИЙ… СЛАВА СВЯТОСТІ ТА ВАЖЛИВІСТЬ КАНОНІЗАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ О. КИРИЛА СЕЛЕЦЬКОГО ДЛЯ УГКЦ

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Socio-humanitarian Studies; No. 1 (2022); 15-34
Соціогуманітарні студії; № 1 (2022); 15-34
ISSN: 2786-684X
2786-6858
DOI: 10.24919/2786-6858.1.2022
Popis: The article deals with the examples of the glory of holiness of the life of the UGCC priest, the Servant of God Kyrylo Seletskyi (1835–1918), a candidate for the throne of saints, whose glorification process began on July 11, 2009 by the Sokal-Zhovkva Diocese, and considers the importance of his canonization for the Ukrainian Church. With this article, the author does not want to get ahead of the judgments of the Apostolic Capital regarding the holiness of this Servant of God, but only gives documented examples of the general opinion of his contemporaries. The glory (opinion) of holiness is the action of the Holy Spirit, the action of God in the Church, it is the faith of people, supernatural knowledge and thoughtful conviction that motivates the faithful to be interested in the person of the Servant of God. The private cult (special respect on the part of the faithful) during the preparation of the canonization process is a natural consequence of the opinion of holiness. It generates an opinion of grace or signs, which completes the opinion of holiness and spreads it. The greatest manifestation of private worship is the intercession prayer of the faithful. The foundation of the glory of holiness will always be the true holiness of man. The Servant of God Fr. Kyrylo Seletskyi entered the history of the UGCC as one of the most honoured priests of the Peremyshl Diocese of the Austrian period. The glory of holiness accompanied him during his lifetime, was preserved during the persecution of our Church until this day and in recent decades has spread not only on the territory of Ukraine but also beyond its borders. Bishop A. Sapeliak was convinced that except for the Servant of God, metropolitan Andrei Sheptytskyi, no one else in the Ukrainian Church had as much evidence of the greatness of the soul and the holiness of life as Fr. Kyrylo Seletskyi. “Everyone was fascinated by his innate aristocratic tact, modesty, humility and apostolic dynamism for the spiritual and material welfare of the people.” Fr. Kyrylo was one of those priests who served God and people with special dedication and devotion, tirelessly preaching the Gospel throughout his life. Fr. Kyrylo’s great merit was continuous openness to new forms of work in the parish. Missions, sobriety brotherhoods, reading rooms, zakhoronkas (kindergartens), establishment of monastic congregations: each of those institutions had its own significance and bore fruit in its time. The source of his active external activity was a deep inner life, which was based on unity with God. The essence of his spirituality was love, sacrificial love, which he preached and realized in his life. Like the once Good Shepherd, so Fr. Kyrylo bent over each person. His love for Christ, the union with Who he considered his greatest happiness, permeated his work, thoughts and feelings. He believed that only a soul full of love for Christ could follow the path of salvation.
У статті розглянуто приклади слави святості життя священника УГКЦ, Слуги Божого Кирила Селецького (1835–1918), кандидата на піднесення на престоли святих, процес прослави якого розпочато 11 липня 2009 року Сокальсько-Жовківською єпархією, та вказано на значення його канонізації для української Церкви. Цією статею автор ніяк не прагне випереджувати судження Апостольської Столиці стосовно святості цього Слуги Божого, а лише наводить задокументовані приклади загальної думки його сучасників. Слава (опінія) cвятості – це дія Св. Духа, дія Божа у Церкві, це віра людей, надприродне пізнання та обдумане переконання, яке спонукає вірних цікавитися особою сл. Божого. Приватний культ (особлива пошана з боку вірних) під час приготування канонізаційного процесу – це природний наслідок опінії святості, він породжує опінію ласк або знаків, яка доповнює опінію святості і поширює її. Найбільшим проявом приватного культу є молитва вірних про заступництво. Фундаментом слави святості завжди буде правдива святість людини. Слуга Божий о. Кирило Селецький увійшов в історію УГКЦ як один із найбільш заслужених священників Перемишльської єпархії австрійського періоду. Слава святості супроводжувала його ще за життя, збереглася під час переслідування нашої Церкви аж до сьогоднішніх днів і в останні десятиліття поширюється не лише на території України, але й поза її межами. Єпископ А. Сапеляк був переконаний, що, крім сл. Б. митр. А. Шептицького, ніхто інший в Українській Церкві не має стільки свідчень про велич душі і святість життя, як о. К. Селецький. «Усіх захоплював його вроджений аристократичний такт, скромність, покора і апостольський динамізм для духовного і матеріального добра народу» [23, с. 72]. О. Кирило належав до тих священників, які з особливою посвятою та відданістю служили Богові і людям, невтомно проповідуючи Євангеліє усім своїм життям. Великою заслугою о. Кирила була безперервна відкритість на нові форми праці в парафії. Місії, братства тверезості, читальні, захоронки, заснування чернечих згромаджень – кожна із цих інституцій мала своє значення і приносила плоди у своєму часі. Джерелом його активної зовнішньої діяльності було глибоке внутрішнє життя, яке мало на меті єдність з Богом. Сутністю його духовності була любов, передовсім жертовна любов, яку проповідував і реалізував у своєму житті. Як колись Добрий Пастир, так і о. Кирило схилявся над кожною людиною. Любов до Христа, єднання з яким вважав за найбільше своє щастя, пронизувала його працю, думки і почуття. Душпастир уважав, що тільки душа, огорнута любов’ю до Христа, здатна іти дорогою спасіння.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: