СОХРАНЕНИЕ РЕГИОНАЛЬНОЙ ИДЕНТИЧНОСТИ ВО ВРЕМЯ АДМИНИСТРАТИВНОЙ РЕФОРМЫ В УКРАИНЕ (НА ПРИМЕРЕ ОДЕССКОЙ ОБЛАСТИ)

Jazyk: angličtina
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Odesa National University Herald. Geography and Geology; Vol. 26 No. 2(39) (2021); 78-93
Вестник Одесского национального университета. Географические и геологоческие науки; Том 26 № 2(39) (2021); 78-93
Вісник Одеського національного університету. Географічні та геологічні науки; Том 26 № 2(39) (2021); 78-93
ISSN: 2303-9914
Popis: Throughout the history of Ukraine, there have been two opposite tendencies: a historical approach to regional division, which manifested itself in the formation of ideas about the cultural, ethnic, linguistic and other diversity of its historical lands, which for a long time were part of different states and a rational approach – the creation of such administrative-territorial units (provinces, voivodships, districts, regions), which would level regional differences and contribute to political centralization. Since the beginning of Ukraine’s independence in 1991, several attempts have been made to change the administrative-territorial structure in accordance with the European principles of territorial administration. The main purpose of the work is to consider some issues of environmental management and regional identity within the framework of the new districts and administrative and territorial structure created in the Odessa region as a result of the administrative reform. The theoretical basis of the study is the provisions of economic theory, environmental economics, theory of sustainable development, institutional analysis. The methodological basis of the research is a set of such general scientific and special methods used to achieve the goal of the work, in particular, the system approach, the dialectical method of cognition and comparative legal analysis, the historical approach, the method of cause-and-effect relationships, economic and statistical methods. The decentralization policy in Ukraine is an effective model of the identity formation policy at the regional level. In 2014, after the approval of the Concept of reforming local self-government in our country, transformational changes began, which resulted in the approval in 2020 of a new administrative-territorial structure of the district level and the level of territorial communities. As part of the decentralization reform in 2020, the administrative-territorial division of the region has changed. So instead of 490 village, settlement and city councils, 91 territorial communities were allocated, and instead of 26 liquidated districts – 7 new districts. When carrying out the reform, the physical-geographical zoning, natural-recreational potential and socio-cultural characteristics of the multicultural region were not fully taken into account, which ultimately leads to inadequate receipt by a person of the benefits provided for by law, incl. ecosystems. Ignoring these problems may in the near future in the foreseeable future lead to an imbalance in the systems of the region, irrational use of natural resources, including land use, and inconsistency with the existing concept of sustainable development.
На протяжении истории Украины имели место две противоположные тенденции: исторический подход к региональному делению и рациональный подход. Создание таких административно-территориальных единиц (губерний, воеводств, округов, областей), нивелировали бы региональные отличия и способствовали политической централизации. С начала получения Украиной независимости в 1991 году предпринято несколько попыток изменить административно-территориальное устройство в соответствии с европейскими принципами территориального управления. Теоретической основой исследования являются положения экономической теории, экономики природопользования, теории устойчивого развития, институционального анализа. Политика децентрализации в Украине это эффективная моделью политики формирования идентичности на региональном уровне. В 2014 году, после утверждения Концепции реформирования местного самоуправления в нашей стране, начались трансформационные изменения, результатом которых стало утверждение в 2020 году нового административно-территориального устройства районного уровня и уровня территориальных общин. В рамках реформы децентрализации в 2020 году изменилось административно-территориальное деление региона. При проведении реформы не были в полной мере учтены физико-географическое зонирование, природно-рекреационный потенциал и социокультурные особенности поликультурного региона, что в конечном итоге приводит к неадекватному получению человеком предусмотренных законом благ, в т. ч. экосистемы. Игнорирование этих проблем может в ближайшем будущем в обозримом будущем привести к дисбалансу в системах региона, нерациональности использования природных ресурсов, в том числе землепользования, и несоответствию существующей концепции устойчивого развития.
Протягом історії України мали місце дві протилежні тенденції: історичний підхід до регіонального поділу, що виявився у формуванні уявлень про культурне, етнічне, мовне та інше розмаїття її історичних земель, які тривалий час входили до складу різних держав та раціональний підхід – створення таких адміністративно-територіальних одиниць (губерній, воєводств, округів, областей), які б нівелювали регіональні відмінності та сприяли політичній централізації. З початку здобуття Україною незалежності у 1991 року було зроблено кілька спроб змінити адміністративно-територіальний устрій відповідно до європейських принципів територіального управління. Основною метою роботи є розгляд деяких питань природокористування та регіональної ідентичності в межах створених нових районів і ОТГ в Одеської області в результаті проведеної адміністративноїреформи. Теоретичною основою дослідження є положення економічної теорії, економіки природокористування, теорії сталого розвитку, інституційного аналізу. Методологічна основа дослідження складає сукупність загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема системний підхід, діалектичний метод пізнання та порівняльно-правовий аналіз, історичний підхід, метод причинно-наслідкових зв’язків, економіко-статистичні методи. Політика децентралізації в Україні є ефективною моделлю політики формування ідентичності на регіональному рівні. У 2014 році, після затвердження Концепції реформування місцевого самоврядування, в нашій країні розпочалися трансформаційні зміни, результатом яких стало затвердження у 2020 році нового адміністративно-територіального устрою районного рівня та рівня територіальних громад. У рамках реформи децентралізації у 2020 році змінився адміністративно-територіальний поділ Одеської області. Так замість 490 сільських, селищних та міських рад було виділено 91 територіальну громаду, а замість 26 ліквідованих районів – 7 нових районів. Під час проведення реформи були не повною мірою враховані фізико-географічне зонування, природно-рекреаційний потенціал і соціокультурні особливості полікультурного регіону, що зрештою призводить до неадекватного отримання людиною передбачених законом благ, зокрема. екосистеми. Ігнорування цих проблем може в найближчому майбутньому призвести до дисбалансу в системах регіону, нераціональності використання природних ресурсів, у тому числі землекористування, і невідповідності існуючої концепції сталого розвитку.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: