Сенгор: утопічно-філософські фрейми біографії
Autor: | Satygo, Iryna |
---|---|
Jazyk: | ukrajinština |
Rok vydání: | 2014 |
Předmět: | |
Zdroj: | Pitannâ lìteraturoznavstva; № 90 (2014): Pytannia literaturoznavstva; 170-186 Pitannâ lìteraturoznavstva; № 90 (2014): Питання літературознавства; 170-186 Питання літературознавства; № 90 (2014): Питання літературознавства; 170-186 |
ISSN: | 2306-2908 |
Popis: | The article considers the main biographical moments of Leopold Sédar Senghor (1906 – 2001), Senegalese poet, thinker and statesman, the president of Senegal (1960 – 1980), the most influential writer of the West-African literary region, the renewer of poetic form verset. The heritage of the poet is traced within a postcolonial literary practice; therefore, the writer was formed on the border of two cultures – colonial Christian and ethnic Senegalese, which first of all has defined world-view themes and hybrid rhythmic character of his texts. Our study analyses the poems from the collections marked by the main themes of his life: “Twilight Songs” (1945), “Black Victims” (1948), “Ethiopiques” (1956), “Letters of Raining Season” (1972), “Major Elegies” (1979). The formation of Senegalese written literature occurred on the base of the French language, which became a unifying factor for the multilingual Senegalese culture. It is also stressed that Senghor’s Négritude conception became a culturological paradigm for the whole generation of African writers of the XX century, having generated thereby one more feature of the Senegalese literature. The basic principle of the Négritude proclaimed by Senghor was the return to African sources, and consequently, traditional African values became source of inspiration of the African artists. Thus, Senegal, due to Senghor, became a cultural centre of the postcolonial West Africa. Анализируются основные моменты биографии социально-политического опыта сенегальского автора Леопольда Сенгора в контексте становления панафриканского мышления и конкретно его франкоязычного мировоззренческого проявления – негритюда. Утопическо-философский формат биографии отмечен понятием „гибридность”. Доказывается, что гибридный характер опыта африканца формировался, с одной стороны, в традиционном сенегальском русле, а с другой – аргументирован постоянным влиянием французской культуры. Акцентируется роль Л. Сенгора как ведущего теоретика концепции негритюда. В плане переосмысления роли и места Африки в глобальной социально-политической жизни им провозглашается возвращение к истокам не только в литературе, но и в культурной жизни Сенегала в целом. Жизненный опыт африканского поэта отражается, в частности, в сборниках „Песни в сумерках”, „Черные жертвы”, „Эфиопики”, „Письма сезона дождей”, а также „Большие элегии”. Окреслено основні біографічні віхи суспільно-політичного досвіду сенегальського автора Леопольда Сенгора в контексті становлення панафриканського мислення та конкретно його франкомовного світоглядного прояву – негритюду. Утопічно-філософський формат біографії позначається поняттям „гібридність”. Доводиться, що гібридний характер досвіду африканця, з одного боку, формувався у традиційному сенегальському руслі, а з іншого – аргументувався стійким впливом французької культури. Акцентується значення Л. Сенгора як провідного теоретика концепції негритюду. У векторі переосмислення ролі та місця Африки у світовому суспільно-політичному житті ним проголошується повернення до витоків не лише в літературі, але й у плані цілісного культурного життя Сенегалу. Життєвий досвід африканського поета відображено, зокрема, у збірках „Сутінкові пісні”, „Чорні жертви”, „Ефіопіки”, „Листи зимівлі”, а також „Великі елегії”.Ключові слов |
Databáze: | OpenAIRE |
Externí odkaz: |