КОНЦЕПТ «НЕВОЛЯ» У ВİРШАХ О. С. ПУШКİНА «В’ЯЗЕНЬ» («УЗНИК») İ САБАХАТТİНА АЛİ «ТЮРЕМНА ПİСНЯ V» («HAPİSHANE ŞARKISI V»)

Jazyk: angličtina
Rok vydání: 2020
Předmět:
Zdroj: Мова; № 33 (2020); 69-76
ISSN: 2307-4558
2414-9489
Popis: The purpose of the article is to compare the perspectives on the concept of captivity within the framework of the symbols in the works of two poets who have an important place in Russian and Turkish literature. The research topic of this study is the views on the concept of captivity in one of the 19th century Russian poets A. S. Pushkin’s «Prisoner» (Узник) poem and one of the 20th century Turkish poets Sabahattin Ali’s «Prison Song V» poem. In our study, semantic, grammatical, comparative analysis, historical and descriptive methods were used. The result of the study is that Pushkin and Sabahattin Ali face the same problems and reduce art to society, although their views, works and lives do not belong to the contemporary period. Findings: 1. Both poets preferred simplicity in their writing language. 2. Both poets could not establish good relations with the government of the time because of their ideas and were exiled due to their discourses. 3. They showed that captivity does not only mean living behind bars. 4. Captivity is not only being in prison, it is a subject that needs to be examined psychologically today, and today’s people should be taken into consideration in terms of their technological, social, material and spiritual dependencies. 5. It is suggested that the people who are sentenced to their own captivity while being in search of their freedom, human beings who consume themselves while consuming, and most importantly, human beings who are captured by material objects today should choose the written works of productive people as a guide. Practical application of the research can be used by those who study Russian as a foreign language and are interested in using Russian literature in their comparative literature studies.
Цель данной статьи — сравнить концепт «неволя» в семиотике картин мира А. С. Пушкина и Сабахаттина Али, поэтов, занимающих важное место в русском и турецком гуманитарном пространстве. Объект изучения — тексты их стихотворений, соответственно, «Узник» и «Тюремная песня V», предмет исследования — способы выражения авторского понимания антонимичных концептов «неволя» / «свобода» в русском и турецком языках. Применены методы семантического, грамматического, сопоставительного анализа, историко-описательный и описательный методы лингвистического исследования. В результате проведённой работы выяснилось, что А. С. Пушкин и С. Али сталкиваются с одинаковыми проблемами и приходят к мнению об общественной значимости искусства, хотя жили и творили в разные исторические периоды и в разных социальных условиях. Выводы: оба поэта предпочитаютпростоту авторского стиля письма; у обоих поэтов не могли сложиться хорошие отношения с правительствами из-за разницы во взглядах на социальное устройство своих государств; оба поэта подвергались гонениям со стороны высшего звена общества; и А. С. Пушкин, и С. Али показали, что невольник, узник — не только тот, кто живёт за решеткой, а неволя — не только тюремное заключение. Человек способен оказаться в плену собственных страхов, желаний, потребностей, духовной зависимости. Затронутая в исследованных стихотворениях проблема актуальна сегодня, поскольку даёт возможность поднимать вопросы технологической, социальной, материальной и духовной зависимости большинства современных людей с потребительской психологией. Практическое применение исследования возможно в процессе изучения русского и турецкого языков, литератур и культур, в том числе в компаративной психолингвистике и компаративном литературоведении.
Мета цієї статті — порівняти концепт «неволя» в семіотиці картин світу О. С. Пушкіна і Сабахаттіна Алі, поетів, творчість яких відіграє важливу роль у російському й турецькому гуманітарному просторі. Об’єкт вивчення — тексти їх віршів, відповідно, «В’язень» («Узник») і «Тюремна пісня V» («Hapishane Şarkısı V»), предмет дослідження — способи вираження авторського розуміння антонімічних концептів «неволя» / «свобода» в російській та турецькій мовах. Застосовано методи семантичного, граматичного, порівняльного аналізу, історико-описовий і описовий методи лінгвістичного дослідження. Результатом проведеної роботи є з’ясування того, що О. С. Пушкін і С. Алі стикаються з однаковими проблемами і приходять до думки про суспільну значимість мистецтва, хоча жили і творили в різні історичні періоди і в різних соціальних умовах. Висновки: обидва поета віддають перевагу простоті авторського стилю письма; у обох поетів не могли скластися хороші відносини з урядами через різницю в поглядах на соціальний устрій своїх держав; обидва поети піддавалися гонінням з боку вищої суспільної ланки; і О. С. Пушкін, і С. Алі показали, що невільник, в’язень — не лише той, хто живе за ґратами, а неволя — це не тільки тюремне ув’язнення. Людина здатна опинитися в полоні власних страхів, бажань, потреб, духовної залежності. Порушена в досліджених віршах проблема актуальна сьогодні, оскільки дає змогу ставити питання технологічної, соціальної, матеріальної, духовної залежності більшості сучасних людей із споживчою психологією. Практичне застосування дослідження можливо в процесі вивчення російської та турецької мов, літератур і культур, у тому числі в компаративній психолінгвістиці та компаративному літературознавстві.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: