Management of Patients with Asymptomatic Hyperuriсemia – to Treat or not to Treat?
Jazyk: | ruština |
---|---|
Rok vydání: | 2019 |
Předmět: |
безсимптомна гіперурикемія
подагра метаболічний синдром серцево-судинні захворювання хронічна хвороба нирок уратзнижувальна терапія дієта модифікація способу життя nutritional and metabolic diseases бессимптомная гиперурикемия метаболический синдром сердечно-сосудистые заболевания хроническая болезнь почек уратснижающая терапия диета модификация образа жизни asymptomatic hyperuricemia gout metabolic syndrome cardiovascular diseases chronic kidney disease urat-lowering therapy diet lifestyle changes 616-002.78+616-092.12-08 |
Zdroj: | Family Medicine; № 5-6 (2019); 25-35 Семейная медицина; № 5-6 (2019); 25-35 Сімейна медицина; № 5-6 (2019); 25-35 |
ISSN: | 2307-5112 2412-8708 |
Popis: | The article discusses the causes of hyperuricemia, including the influence of factors such as obesity, metabolic syndrome, decreased renal function.Hyperuricemia is called an increase in serum uric acid more 360 μmol/l in women and more than 420 μmol/l in men. The most reasonable level of uric acid is considered to be no more than 6.8 mg/dl (400 μ mol/L), at which crystallization occurs under physiological conditions. The prevalence of comorbidities associated with hyperuricemia has increased over the past two decades.Hyperuricemia (and/or gout) can be a cause or consequence of a comorbid condition. While epidemiological studies suggest that hyperuricemia may be associated with cardiovascular, metabolic, and renal concomitant diseases, Mendelian randomization studies have not provided evidence that these relationships are causative. The discrepancies between the results of observational and clinical studies do not allow making recommendations about the potential benefits of urat-lowering therapy (ULT) in individual patients with asymptomatic hyperuricemia. The relationship between risk and benefit o f ULT is unclear.The risk of gout developing as a result of asymptomatic hyperuricemia, estimated at 50%, must be matched with the risk of skin and cardiovascular side effects of xanthine oxidase inhibitors. On the contrary, the need for optimal management of comorbidities is widely recognized. Among the drugs taken by patients to treat comorbidities, those therapeutic agents with hyperuricemic action should be canceled and replaced with drugs that have the opposite effect. Lifestyle changes, weight loss, if necessary, and sufficient physical activity are useful for improving overall health. Whether ULT has a beneficial effect on comorbidities will only be known if there are powerful intervention tests with appropriate primary endpoints. В статье рассмотрены причины возникновения гиперурикемии, в том числе влияние таких факторов, как ожирение, метаболический синдром, снижение функции почек.Гиперурикемией называется повышение уровня мочевой кислоты сыворотки крови более 360 мкмоль/л у женщин и более 420 мкмоль/л у мужчин. Наиболее обоснованным считается уровень мочевой кислоты не более 6,8 мг/дл (400 мкмоль/л), при котором в физиологических условиях происходит кристаллизация. Распространенность сопутствующих заболеваний, ассоциированных с гиперурикемией, увеличилась в течение последних двух десятилетий.Гиперурикемия (и/или подагра) может быть причиной или следствием сопутствующей патологии. В то время как эпидемиологические исследования предполагают, что гиперурикемия может быть связана с сердечно-сосудистыми, метаболическими и почечными сопутствующими заболеваниями, исследования менделевской рандомизации не предоставили доказательства того, что эти связи являются причинно-следственными. Расхождения между результатами обсервационных и клинических исследований не позволяют выработать рекомендации о потенциальных преимуществах уратснижающей терапии (УСТ) у отдельных пациентов с бессимптомной гиперурикемией. Соотношение риска и пользы УСТ остается неясным неясно. Риск развития подагры в результате бессимптомной гиперурикемии, оцениваемый в 50%, должен быть сопоставлен с риском кожных и сердечно-сосудистых побочных эффектов ингибиторов ксантиноксидазы. Напротив, необходимость в оптимальном менеджменте сопутствующих заболеваний общепризнана. Среди лекарственных препаратов, принимаемых пациентами для лечения сопутствующих заболеваний, следует отменить агенты, обладающие гиперурикемическим действием и заменить на препараты, которые оказывают противоположное действие. Изменения в образе жизни, снижение массы тела и достаточная физическая активность полезны для улучшения общего состояния здоровья. О том, оказывает ли УСТ благоприятное влияние на сопутствующие заболевания, станет известно только при наличии мощных интервенционных испытаний с соответствующими первичными конечными точками. У статті розглянуто причини виникнення гіперурикемії, у тому числі вплив таких чинників, як ожиріння, метаболічний синдром, зниження функції нирок.Гіперурикемією називається підвищення рівня сечової кислоти сироватки крові понад 360 мкмоль/л у жінок і понад 420 мкмоль/л у чоловіків. Найбільш обґрунтованим вважається рівень сечової кислоти не вище 6,8 мг/дл (400 мкмоль/л), за якого у фізіологічних умовах відбувається кристалізація. Поширеність супутніх захворювань, асоційованих з гіперурикемією, збільшилася протягом останніх двох десятиліть.Гіперурикемія (і/або подагра) може бути причиною або наслідком супутньої патології. У той самий час як епідеміологічні дослідження припускають, що гіперурикемія може бути пов’язана із серцево-судинними, метаболічними і нирковими супутніми захворюваннями, дослідження менделівської рандомізації не надали докази того, що ці зв’язки є причинно-наслідковими. Розбіжності між результатами обсерваційних і клінічних досліджень не дозволяють виробити рекомендації про потенційні переваги уратзнижувальної терапію (УЗТ) в окремих пацієнтів із безсимптомною гіперурикемією. Співвідношення ризику і користі УЗТ неясно.Ризик розвитку подагри у результаті безсимптомної гіперурикемії, оцінений у 50%, повинен бути зіставлений з ризиком шкірних і серцево-судинних побічних ефектів інгібіторів ксантиноксидази. Навпаки, необхідність в оптимальному менеджменті супутніх захворювань загальновизнана. Серед лікарських препаратів, що приймаються пацієнтами для лікування супутніх захворювань, слід скасувати ті терапевтичні агенти, що мають гіперурикемічну дію, і замінити на препарати, які справляють протилежну дію. Зміни у способі життя, втрата маси тіла, якщо в такий є необхідність, і достатня фізична активність корисні для поліпшення загального стану здоров’я. Про те, чи робить УЗТ сприятливий вплив на супутні захворювання, стане відомо тільки за наявності потужних інтервенційних випробувань з відповідними первинними кінцевими точками. |
Databáze: | OpenAIRE |
Externí odkaz: |