Пролапс митрального клапана у больных артериальной гипертензией молодого и среднего возраста

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2020
Předmět:
Zdroj: Family Medicine; № 4 (2020); 67-70
Семейная медицина; № 4 (2020); 67-70
Сімейна медицина; № 4 (2020); 67-70
ISSN: 2307-5112
2412-8708
Popis: One of the risk factors that plays an important role in the pathogenesis but is insufficiently studied in the development and progression of hypertension (AH) is the presence of connective tissue dysplasia (СTD). CTD are genetically determined conditions characterized by defects in fibrous structures and the main substance of connective tissue (CT), which lead to disruption of the formation of organs and systems, have a progressive course and determine the features of the associated pathology.The objective: study of the frequency and severity of mitral valve prolapse in patients with hypertension.Materials and methods. We examined 153 patients with primary hypertension I–II stage 1 – 3 degrees (90 men and 63 women) aged 22 to 45 years.Results. Mitral valve prolapse (MVP) was detected in 32 % of patients with hypertension (grade 1 MVP – in 21 % of patients and grade 2 – in 11 %, respectively. The frequency of MVP in stage I hypertension was established than in stage II. MVP with mitral regurgitation of 1–2 degrees was higher in hypertension of stage II in comparison with AH of stage I. MVP of 1 degree was most often associated with increased variability of systolic blood pressure (SBP), and MVP of 2 degree – with increased SBP load and type of daily profile «non-dipper» BP was characterized by a higher incidence of left ventricular hypertrophy (LVH) and supraventricular arrhythmias than in patients without MVP, with an increase in the concentration of free oxyproline in the blood in patients with grade 1 hypertension and total oxyproline – in patients with hypertension with MVP 2 degree.Conclusions. It was found that 32 % of patients with hypertension of young and middle age have MVP 1–2 degrees. An increase in the frequency of MVP in general (1 and 2 degrees) in patients with stage I hypertension, compared with patients with stage II hypertension, as well as the frequency of stage 1 MVP in patients with stage I hypertension compared with patients with stage II hypertension. At the same time, the frequency of MVP 2 degree and MVP with MR 1–2 degree was higher in patients with stage II hypertension compared with stage I hypertension. Patients with hypertension with MVP were characterized by a higher frequency of LVH and the occurrence of supraventricular arrhythmias than for patients without MVP. There was a significant increase in blood levels of free oxyproline in the group of patients with hypertension with MVP 1 degree compared with patients with MVP 2 degree and a significant increase in blood levels of total oxyproline in patients with MVP 2 degree compared with patients with MVP 1 degree.
Одним из факторов риска, который играет важную роль в патогенезе, но недостаточно изучен в развитии и прогрессировании артериальной гипертензии (АГ), является дисплазия соединительной ткани (ДСТ). ДСТ – это генетически детерминированные состояния, характеризующиеся дефектами волокнистых структур и основного вещества соединительной ткани (СТ), приводящие к нарушению формирования органов и систем, которые отличаются прогредиентным течением и определяют особенности ассоциированной патологии.Цель исследования: изучение частоты и выраженности пролапса митрального клапана (ПМК) у больных АГ.Материалы и методы. Обследованы 153 больных первичной АГ I–II стадии 1–3 степени (90 мужчин и 63 женщины) в возрасте от 22 до 45 лет.Результаты. ПМК выявлен у 32 % больных АГ (ПМК 1 степени – у 21 % больных и 2 степени – у 11 % соответственно). Установлена большая частота ПМК при АГ I стадии, чем при II стадии. Частота ПМК 2 степени и ПМК с митральной регургитацией 1–2 степени была выше при АГ II стадии по сравнению с АГ I стадии. ПМК 1 степени наиболее часто ассоциировался с повышенной вариабельностью систолического артериального давления (САД), а ПМК 2 степени – с повышенной нагрузкой САД и типом суточного профиля АД «non-dipper». Для больных АГ с ПМК была характерна большая частота гипертрофии левого желудочка (ГЛЖ) и наджелудочковых нарушений ритма, чем для больных без ПМК. Выявлено повышение концентрации свободного оксипролина в крови у больных АГ с ПМК 1 степени и общего оксипролина – у больных АГ с ПМК 2 степени.Заключение. У 32 % больных АГ молодого и среднего возраста диагностируют ПМК 1–2 степени. Выявлено повышение частоты ПМК в целом (1 и 2 степеней) у больных АГ I стадии по сравнению с больными АГ II стадии, а также частоты ПМК 1 степени у больных АГ I стадии по сравнению с больными АГ II стадии. В то же время частота ПМК 2 степени и ПМК с МР 1–2 степени была выше у больных АГ II стадии по сравнению с АГ I стадии. Для больных АГ с ПМК была характерна большая частота ГЛЖ и возникновение наджелудочковых нарушений ритма, чем для больных без ПМК. Установлено достоверное повышение уровня в крови свободного оксипролина в группе больных АГ с ПМК 1 степени по сравнению с больными с ПМК 2 степени и достоверное повышение уровня в крови общего оксипролина у больных с ПМК 2 степени по сравнению с таковым у больных с ПМК 1 степени.
Одним із факторів ризику, який відіграє важливу роль у патогенезі, але недостатньо вивчений у розвитку та прогресуванні артеріальної гіпертензії (АГ), є дисплазія сполучної тканини (ДСТ). ДСТ – це генетично детерміновані стани, що характеризуються дефектами волокнистих структур і основної речовини сполучної тканини (СТ), що призводять до порушення формування органів і систем, мають прогредієнтний перебіг та визначають особливості асоційованої патології.Мета дослідження: вивчення частоти та вираженості пролапсу мітрального клапана (ПМК) у хворих на АГ.Матеріали та методи. Обстежено 153 хворих на первинну АГ І–ІІ стадії 1–3 ступеня (90 чоловіків і 63 жінки) віком від 22 до 45 років.Результати. ПМК виявлено у 32 % хворих на АГ (ПМК 1 ступеня – у 21 % хворих і 2 ступеня – в 11 % відповідно. Встановлена більша частота ПМК при АГ І стадії, ніж при ІІ стадії. Частота ПМК 2 ступеня та ПМК з мітральною регургітацією 1–2 ступеня була вища при АГ ІІ стадії порівняно з АГ І стадії. ПМК 1 ступеня найбільш часто асоціювався з підвищеною варіабельністю систолічного артеріального тиску (САТ), а ПМК 2 ступеня – з підвищеним навантаженням САТ та типом добового профілю АТ «non-dipper». Для хворих на АГ з ПМК була характерна більша частота гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ) та надшлуночкових порушень ритму, ніж для хворих без ПМК. Виявлено підвищення концентрації вільного оксипроліну в крові у хворих на АГ з ПМК 1 ступеня та загального оксипроліну – у хворих на АГ з ПМК 2 ступеня.Заключення. У 32 % хворих на АГ молодого та середнього віку діагностують ПМК 1–2 ступеня. Виявлено підвищення частоти ПМК загалом (1 та 2 ступенів) у хворих на АГ І стадії порівняно з хворими на АГ ІІ стадії, а також частоти ПМК 1 ступеня у хворих на АГ І стадії порівняно з хворими на АГ ІІ стадії. Водночас частота ПМК 2 ступеня та ПМК з МР 1–2 ступеня була вища у хворих на АГ ІІ стадії порівняно з АГ І стадії. Для хворих на АГ з ПМК була характерна більша частота ГЛШ та виникнення надшлуночкових порушень ритму, ніж для хворих без ПМК. Встановлено достовірне підвищення рівня у крові вільного оксипроліну в групі хворих на АГ з ПМК 1 ступеня порівняно з хворими з ПМК 2 ступеня та достовірне підвищення рівня у крові загального оксипроліну в хворих з ПМК 2 ступеня порівняно з таким у хворих із ПМК 1 ступеня.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: