Management of Patients with Systemic Lupus Erythematosus at the Stage of Primary Care: Answers to Frequently Asked Questions

Jazyk: ruština
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: Family Medicine; № 2 (2019); 31-42
Семейная медицина; № 2 (2019); 31-42
Сімейна медицина; № 2 (2019); 31-42
ISSN: 2307-5112
2412-8708
Popis: Systemic lupus erythematosus (SLE) is an autoimmune disease in which many systems and organs are affected, including skin, musculoskeletal system, renal, lungs, hematologic, cardiovascular, nervous and reproductive systems. Family physicians should be familiar with the manifestations of lupus to aid in early diagnosis, monitoring patients with mild disease, recognizing warning signs of exacerbation that require referral to a rheumatologist, and helping to monitor disease activity and treatment in patients with moderate to severe disease. The American College of Rheumatology offers 11 classification criteria for SLE diagnosis. If a patient meets at least four criteria, lupus can be diagnosed with 95% specificity and 85% sensitivity. All patients with SLE should receive information about the disease, regular counseling, and medical support. Hydroxychloroquine is the cornerstone of treatment, reducing the frequency of disease flares and other common symptoms. Low doses of glucocorticoids can be used to treat most manifestations of SLE. The use of immunosuppressants and cytotoxic agents depends on depends on the body systems affected. To optimize treatment, to improve chronic care, prevent and screen for the comorbidity presence, strong collaboration between a rheumatologist, a patient, and a family physician is important. In this review, we summarize practical recommendations for family physiacians and provide updated information regarding the early diagnosis and management of a patient with SLE, discuss the main associated diseases that complicate the course of the disease, and recommended preventive measures.
Системная красная волчанка (СКВ) является аутоиммунным заболеванием, при котором поражаются многие системы и органы, в том числе кожа, опорно-двигательный аппарат, почки, кровь, легкие, сердечно-сосудистая, нервная и репродуктивная системы. Семейные врачи должны знать клинические манифестирующие проявления СКВ для ее ранней и своевременной диагностики, наблюдать за пациентами с легким течением заболевания, распознавать настораживающие признаки обострения, требующие направления к ревматологу, и помогать в мониторинге активности и лечения заболевания у пациентов с умеренным и тяжелым течением. Американский колледж ревматологов предлагает 11 классификационных критериев для диагностики СКВ. При наличии у пациента, по крайней мере, четырех из предложенных критериев, СКВ может быть диагностирована с 95% специфичностью и 85% чувствительностью. Все пациенты с СКВ должны получать информацию о заболевании, регулярные консультации и врачебную поддержку. Гидроксихлорохин является краеугольным камнем лечения, уменьшая частоту обострений болезни и другие общие симптомы. Низкие дозы глюкокортикоидов могут быть использованы для лечения большинства проявлений СКВ. Применение иммунодепрессантов и цитотоксических агентов зависит от того, какая система органов вовлечена в патологический процесс. Для оптимизации лечения, для улучшения медицинской помощи, профилактики и скрининга наличия коморбидностей важно тесное сотрудничество ревматолога, пациента и семейного врача. В настоящем обзоре обобщены практические рекомендации для семейных врачей и предоставлена обновленная информация относительно ранней диагностики и менеджмента пациента с СКВ, указаны основные сопутствующие заболевания, осложняющие течение заболевания.
Системний червоний вовчак (СЧВ) є аутоімунним захворюванням, при якому уражаються багато систем і органів, у тому числі шкіра, опорно-руховий апарат, нирки, кров, легені, серцево-судинна, нервова і репродуктивна системи. Сімейні лікарі повинні знати клінічні маніфестуючи прояви СЧВ для його ранньої і своєчасної діагностики, спостерігати за пацієнтами з легким перебігом захворювання, розпізнавати насторожуючі ознаки загострення, що вимагають скерування пацієнта до ревматолога, і допомогти в моніторингу активності і лікування захворювання у пацієнтів з помірним і тяжким перебігом. Американський коледж ревматологів пропонує 11 класифікаційних критеріїв для діагностики СЧВ. При наявності у пацієнта принаймні чотирьох із запропонованих критеріїв, СЧВ може бути діагностований з 95% специфічністю і 85% чутливістю. Усі пацієнти з СЧВ повинні отримувати інформацію щодо захворювання, регулярні консультації і лікарську підтримку. Гідроксихлорохін є наріжним каменем лікування, зменшуючи частоту загострень хвороби та інші загальні симптоми. Низькі дози глюкокортикоїдів можуть бути використані для лікування більшості проявів СЧВ. Застосування імунодепресантів і цитотоксичних агентів залежить від того, яка сааме система органів залучена у патологічний процес. Для оптимізації лікування, для поліпшення хронічної допомоги, профілактики та скринінгу наявності коморбідних станів важлива тісна співпраця ревматолога, пацієнта і сімейного лікаря. У даному огляді ми узагальнюємо практичні рекомендації для сімейних лікарів і надаємо оновлену інформацію щодо ранньої діагностики та менеджменту пацієнта з СЧВ, обговорюємо основні супутні захворювання, що ускладнюють перебіг захворювання, і рекомендовані профілактичні заходи.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: