ТЕМА ГОРДОЇ СМЕРТІ ГЕРОЯ-ОДИНАКА У КОНТЕКСТІ ФРАНЦУЗЬКОГО РОМАНТИЗМУ (А. ДЕ ВІНЬЇ «СМЕРТЬ ВОВКА»)

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2023
Předmět:
Zdroj: Записки з романо-германської філології; № 2(49) (2022); 145-154
Writings in Romance-Germanic Philology; No. 2(49) (2022); 145-154
ISSN: 2307-4604
2518-7627
Popis: The given article deals with investigation of the poem of a French poet-romantic, A. de Vinji «The Death of a Wolf». The author of the article analyses the images of the animals in the poem and artistic devices of their realization. The main topics and problematics of this literary work are viewed both in the context of A. de Vinji’s creative work and in the context of European Romanticism. The given article deals with investigation of the poem of a French poet-romantic, A. de Vigny ’The Death of a Wolf’. The author of the article analyses animal images in the poem and the means of artistic embodiment of the latter. The main topics and problematics of this literary work are considered both in the context of A. de Vigny’ s creative work and in the context of European Romanticism. The poetic work of A. de Vigny begins in 1816 and continues throughout his life. It should be noted that the distinctive peculiarity of de Vigny’s poetry is its all-pervading disbelief both in bourgeois society and in the Restoration Regime, which was trying to save the remnants of the feudal system. The poet has in mind the whole ephemerality of the desire of the nobility to drag out the course of history and return the pre-revolutionary sociopolitical system. That is why Vigny’s poetry is imbued with the utmost skepticism and pessimism. Hence, from this rejection of modernity, the character of de Vigny’s plots and images derives. As the literary critic T. V. Bovsunevskaya emphasizes: “Romantics had to synthesize a new, Renaissance type of person, but in such a way that he reflected the features of a new era and professed a new spirit.” De Vigny was looking for such a hero all his creative life; however, his hero will always be a lonely, misunderstood person, in a state of deepest conflict both with society and often with himself. It should be noted that de Vigny’s poetry is inherently deeply personal and lyrical, and in its external form it is emphatically epic and philosophical. Vigny himself argued that if he was ahead of his contemporaries in some way, it was in the ability to create philosophical poetry. The poet wraps in the form of a mythological or historical parable, an ancient plot such problems as the fatal loneliness of a genius, the impotence of a person in front of a cruel and blind deity, the suffering of the innocent. Thus, another feature of his poetry is also manifested — its being alien to topicality. The poet finds out the relationship not with his age, but with history in general, with God, with fate. In the later period of his work, the theme ’poet and society’ often sounds.
Пропонована стаття присвячена дослідженню поеми французького романтика А. де Віньї «Смерть вовка». Автор дослідження аналізує образи тварин в поемі, художні засоби їх втілення. Розглядається основна тематика та проблематика твору як в контексті творчості А. де Віньї, так і в контексті європейського романтизму. Наголошується на тому, що поезія Віньї за своєю суттю глибоко особиста та лірична, а за зовнішньою формою підкреслено епічна та філософічна. Сам Віньї стверджував, що якщо й випередив у чомусь сучасників, то це у здатності створювати філософську поезію. Такі проблеми як: фатальна самотність генія, безсилля людини перед жорстоким і сліпим божеством, страждання невинних, поет одягає у форму міфологічної чи історичної притчі, античного сюжету. Таким чином, проявляється й інша особливість його поезії — вона далека від злободенності. Поет з’ясовує стосунки не зі своїм віком, але з історією взагалі, і з Богом, з долею. У пізнішому періоді його творчості часто звучить тема «поет та суспільство». Поема «Смерть вовка» (1843) увійшла до посмертної збірки віршів та поем Віньї «Долі», що вийшла 1864 р. Так, наприклад, до нього увійшли такі поеми як: «Гетсиманський сад», «Гнів Самсона», «Чистий дух». Саме завдяки публікації цієї збірки французькій літературі відкрилися тексти величезної поетичної сили. Літературознавці справедливо відносять їх до кращого, що було написано Віньї і що взагалі створено французькими поетами-романтиками. Саме твори цієї збірки демонструють «пошуки та вираження «ідеальної правди», високої моральності та духовності, ідеологічної активності тощо». Збірка «Долі» та поема «Смерть вовка» є яскравим зразком філософської поезії. Сам поет вважав, що філософська поезія — вершина мистецтва, вираження найважливіших підсумків поетичної думки. Відомим є порівняння самим поетом філософської поезії з великим органом, інструментом, підкреслював Віньї, який не має собі рівних за великою кількістю виразних засобів, багатства та повноти звучання. Над своїм філософсько-поетичним циклом поет працював близько 30 років і зробив його вершиною своєї творчості.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: